Справа № 202/4991/20
Провадження № 1-кс/202/6984/2020
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
01 жовтня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 про арешт майна, -
У провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській областіперебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040660000327 від 23 лютого 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 5 ст. 191 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1.
29 вересня 2020 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 про арешт майна.
Дане клопотання, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано слідчому судді 29 вересня 2020 року.
Згідно з матеріалами клопотання, під час здійснення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням потерпілим ОСОБА_5 надано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 року за матеріалами цивільної справи № 0417/2-154/11, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про витребування з незаконного володіння та стягнення з його незаконного володіння на користь ОСОБА_5 коштів у сумі 516 917, 81 грн. Так, згідно рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20.06.2011 року за матеріалами цивільної справи №0417/2-154/11, у судовому засіданні ОСОБА_6 будучи опитаний у якості свідка, своїми показами підтвердив, що кошти ОСОБА_5 в сумі 516 970,81 грн., отримані за договором зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року, знаходяться у нього. Також, повідомив про готовність повернути ОСОБА_5 належні йому кошти за рішенням суду, але на теперішній час ОСОБА_6 грошові кошти не повернув.
Також, під час розслідування кримінального провадження № 12018040660000327 від 23.02.2018 року на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, згідно якої зобов'язано Індустріальне ВП ДВП внести відомості до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України за повідомленням Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом умисного привласнення ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 516 970,81 грн.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_5 як довірителем за договором доручення № 1 від 01.07.2004 року передано грошові кошти у розмірі 959 040, 00 грн. до каси повіреного ПКВФ «Люсер» для придбання мазуту М-100, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру ПКВФ «Люсер» № 41. Директором ПКВФ «Люсер» на той час була ОСОБА_7 .
Зазначені грошові кошти ОСОБА_5 , у розмірі 959 040, 00 грн., в цей же день, згідно договору зберігання № 01-Х від 01.07.2004 року були передані на той час директором ПКВФ «Люсер» ОСОБА_7 власнику, комерційному директору і засновнику ПКВФ «Люсер» ОСОБА_6 для відповідального зберігання.
В рамках кримінального провадження № 12018040660000327 потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов на загальну суму 6 994 823, 04 грн.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ОСОБА_7 , може призвести до безперешкодного відчуження такого майна, що унеможливить відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_5 .
Наведене зумовило слідчого за погодженням з прокурором звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Слідчий у судове засідання не з'явилась, натомість до матеріалів клопотання додала заяву, відповідно до якої просила здійснювати розгляду клопотання без її участі.
Крім того, з метою забезпечення арешту майна, слідчий просила здійснювати розгляд клопотання без участі власника майна.
В силу вимог ст.172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя доходить висновку про можливість розгляду клопотання у відсутність власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, СВ Індустріального ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040660000327 від 23.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 5 ст. 191 КК України.
Потерпілим у кримінальному провадженні № 12018040660000327 визнано ОСОБА_5 , яким в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов на загальну суму 6 994 823, 04 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція, ЄКПЛ) декларує право кожної фізичної або юридичної особи вільно володіти своїм майном. У цій статті також передбачений захисний механізм обмеження/позбавлення такого права на вільне володіння майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Відповідно до практики ЄСПЛ стаття 1 Протоколу 1 до ЄКПЛ закріплює право безперешкодного та вільного (мирного) користування своїм майном (власністю), регулює умови позбавлення власності, визнає право держави здійснювати контроль за використанням власності відповідно до загальних інтересів.
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Положення цієї статті передбачають можливість втручання у здійснення гарантованого права за умови дотримання принципу законності (легітимності) втручання, за умови необхідності застосування цього принципу у демократичному суспільстві, із забезпеченням балансу між інтересами держави та приватної особи (принцип пропорційності).
У відповідності до приписів ст.170 КПК України слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Зважаючи, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, з метою забезпечення цивільного позову, заявленого потерпілим в рамках кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт в забезпечення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 шляхом заборони відчуження майна ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме земельної ділянки, площею 0,0423 га, з кадастровим номером 1 225 680 500:07:063:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1