справа №176/1690/20
провадження №3/176/332/20
02 жовтня 2020 року Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Волчек Н.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
05 липня 2020 року інспектором СРПП №4 Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Соколовим О.С., складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно із яким ОСОБА_1 висувається звинувачення у порушенні ним вимог п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі серії БД №327483 від 05 липня 2020 року зазначено, що 05 липня 2020 року о 02 год. 54 хв. в м. Жовті Води Дніпропетровської області по вул. Франка, 49 водій керував автомобілем марки «ЗАЗ-110307» ДНЗ НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, не стійка хода, запах алкоголя з поржнини рота. Згідно висновку медичного огляду №64 водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Свою провину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, оскільки 05 липня 2020 року не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вони не містять переконливих доказів винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому справа підлягає закриттю виходячи з наступного.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість” від 09.11.2015р.:
- п.4(розділу І) Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідність.
- п.12 (розділу ІІ) У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року встановлено порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції і порядок проведення такого огляду. Відповідно до даного Порядку результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Також, відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП та п.8 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, протокол про вчинення адміністративного правопорушення є одним із основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій.
Крім того, відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.
Всупереч вищевказаного в протоколі про адміністративне правопорушення не в повній мірі відображена суть адміністративного правопорушення, а саме не вказано особу водія, який здійснював керування транспортним засобом, протокол про адміністративне правопорушення містить розбіжності щодо обставин правопорушення, які ставляться за провину водію транспортного засобу. Так, в протоколі зазначається про здійснення водієм керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, однак далі вказується про наявність медичного висновку про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Диск із відео, долучений до матеріалів справи, судом не приймається до уваги, як належний доказ, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що правопорушення зафіксовано на відео, останнє не має звуку та із нього не вбачається номеру транспортного засобу, неможливо розпізнати марку та колір автомобіля, а також неможливо встановити чи є громадянин, який знаходився біля автомобіля в момент зйомки саме ОСОБА_1 , тим паче, що з запису не вбачаеться руху транспортного засобу по автошляху.
Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зробити висновок, що всі докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, включаючи сам протокол, є неналежними та недопустимими та окрім цього ще й не доводять керування особою транспортим засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI. представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким, чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, складений з порушенням вимог ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, та обставини викладені в ньому не доведені відповідними належними та допустимими доказами, викладене виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, необхідно зазначити, що Стаття 2 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 619-IX від 19.05.2020) в редакції станом на 13.08.2020 року, передбачає, що:
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України.
Отже, у випадку якщо норми КУпАП не передбачають відповідальності за адміністративне правопорушення, то така відповідальність може бути передбачена у іншому законі, як окрема норма.
Відповідно поліція, суд, під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності може зазначити що особа вчинила правопорушення, яке передбачене нормою іншого аніж КУпАП закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», від 22.11.2018 року, який набрав чинності 01.07.2020 року , внесено зміни у КУпАП і КК України, а саме:
1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
4) статтю 130 викласти в такій редакції: "Стаття 130. Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими або маломірними суднами, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Уживання судноводієм після аварійної події за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на судноводіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки";
У КК України внесено такі зміни: п. 171) доповнити статтею 286-1 такого змісту:
"Стаття 286-1. Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
1. Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування - караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, - караються штрафом у розмірі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років";
Отже, з 01.07.2020 року, відповідальність за керуванням транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння була передбачена виключно ст. 286-1 КК України.
Однак у подальшому, законодавець прийняв зміни до законодавства, а саме: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», від 17.06.2020 року, який набрав чинності 03.07.2020.
«117. У розділі I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 17, ст. 71):
2) у пункті 2: підпункти 127, 128, 131, 149, 171, 207 виключити;
II. Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII.».
Отже, вказаний закон виключивши п. 171 Закону, який встановлював кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння. Однак п. 170, який скасував відповідальність, вказаного вище закону скасований не був.
Тому, з 1 липня 2020 року, КУпАП, КК України чи інший закон, не встановлює будь-якої відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп'яніння чи відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно зазначено працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення або судом у постанові норми ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами у стані сп'яніння, не відповідає вимогам закону, оскільки з 3 липня 2020 року, такого положення не існує.
Тобто, законом 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» який набрав чинності 03.07.2020 року, із КК України виключено ст. 286-1, однак норму ст. 130 КУпАП залишено у редакції Закону № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», від 22.11.2018 року, який набрав чинності 01.07.2020 року.
Закон 720-IX, який набрав чинності 03.07.2020 року, не встановлює відповідальність, не вносить зміни до кодексу.
Тому, будь-якої відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані сп'яніння, діюче на даний час законодавство, не передбачає.
Відповідно до ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись п.1 ст.247, ст.ст.251, 252, 266, 283, 284, ч.1 ст.130 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек