вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2020 р. м. Київ
Справа № 911/1436/20
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Белишевої А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Управління житлово-комунального господарства "Біличі" про стягнення 296 425,71грн, за участю представників від:
позивача - Пясецький Д.В. (довіреність №14-416 від 27.11.2019);
відповідача - Російський І.К. (ордер серії АЕ №1003929 від 10.09.2020)
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства "Біличі" (далі - УЖКГ "Біличі") про стягнення 296 425,71грн, що складається з: 119 450,06грн - пеня, 32 837,46грн - 3% річних, які нараховані за період з 15.01.2016 по 16.11.2017; 144 138,19грн втрати від інфляції за період з 01.02.2016 по 31.10.2017.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №2247/15-ТЕ-17 від 18.12.2014 в частині оплати переданого природного газу у встановлений договором строк. При цьому, як вказує позивач, зобов'язання зі сплати боргу передані відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрОпт Мастер-енерго" (далі - ТОВ «УкрОпт Мастер-енгерго») на підставі договору про переведення боргу №18/2429-ТЕ від 06.11.2018 (а.с.1-8).
Ухвалою від 25.05.2020 судом відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 14:40 24.06.2020, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.92-94).
Копія відповідної ухвали отримана позивачем - 27.05.2020, відповідачем - 28.05.2020, що підтверджується долученими до справи повідомлення про вручення поштових відправлень за №№0103271681880, 0103273128712 (а.с.96-97).
24.06.2020 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему суд отримав від ОСОБА_1 заяву про вступ у справу в якості представника УЖКГ "Біличі" та надання доступу до електронної справи (а.с.119).
Відповідне клопотання задоволено судом та представник відповідача добавлений до складу учасників судового процесу.
Окрім цього, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему представником відповідача направлено сканкопію відзиву на позовну заяву з доказом направлення його копії позивачу (а.с.121-124).
24.06.2020 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника (а.с.126).
24.06.2020 представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою суду від 24.06.2020 судом відкладено підготовче засідання на 14:40 22.07.2020, а також встановлено строки для подання сторонаи заяв по суті - відповіді на відзив та заперечення (а.с.130-131).
25.06.2020 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему надійшов відзив, сканкопія якого надійшла до суду 24.06.2020 (а.с.133-136).
Відхиляючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що:
- УЖКГ "Біличі" свій обов'язок за договором про переведення боргу №18/2429-ТЕ від 06.11.2018 виконало та сплатило борг у повному розмірі, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення пені, 3 % річних та втрат від інфляції;
- позивачем пропущено строк позовної давності та відсутні поважні причини для відновлення такого строку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Також, відповідач вказав на те, що:
- договір передбачає досудове врегулювання спору між сторонами, чим не скористався позивач;
- письмові докази, в порушення вимог, встановлених ГПК України, надані у копіях, що засвідчені особою, повноваження якої не підтверджені.
15.07.2020 судом отримано відповідь на відзив, що подана з пропущенням встановленого судом строку (здано для відправлення відділенню зв'язку №1 м. Києва 10.07.2020). При цьому, позивачем заявлено клопотання про продовження відповідного строку з посиланням на те, що у режим та порядок роботи компанії внесені зміни у зв'язку з запровадженням карантину, що пов'язані з переведенням працівників на дистанційний режим виконання трудових обов'язків та запровадження режимів чергування, що позбавило можливості своєчасно подати відповідь на відзив (а.с.147-153).
У відповіді на відзив позивач вказує, що:
- сторонами узгоджено, що до відповідача переходять обов'язки первісного боржника не лише щодо сплати боргу, встановленого у п.2.1 договору №18/2429-ТЕ, але й штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником свої зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №2247/15-ТЕ-17;
- строк позовної давності перервався поданням позовів щодо стягнення боргу за інші періоди;
- подані копії доказів засвідчені особами, які уповноважені на це;
- досудове врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка потребує захисту.
В підготовче судове засідання 22.07.2020 представники сторін не з'явилися; про день, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені шляхом направлення копії ухвали від 24.06.2020, отримання якої підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103273234121, 0103273993278 (а.с.142, 146).
Ухвалою від 22.07.2020 судом: продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив на прийнято її; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14:40 28.08.2020 (а.с.167-169).
27.08.2020 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему надійшли додаткові пояснення відповідача, які по суті є заперечення на відповідь на відзив. Так, відповідач вказує на те, що:
- умови договору про стягнення неустойки мали бути застосовані до первісного боржника, після чого набували статусу зобов'язання, яке могло переводитись на нового боржника;
- оскільки на момент укладення договору про переведення боргу щодо первісного боржника не було застосовано відповідальності за порушення ним його зобов'язань і відповідна сума штрафних санкцій не визначена та не переводилась на нового боржника, обов'язки щодо сплати штрафних та фінансових санкцій до нового боржника могли перейти лише в частині, яка стосується періоду його прострочення (а.с.173-174).
28.08.2020 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему відповідачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.178).
28.08.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16:20 16.09.2020 (а.с.181-182).
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у його заявах по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
18.12.2014 між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (назва якого змінена на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») та ТОВ «УкрОпт «Матстер-енерго» укладено договір №2247/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (а.с.13-18, далі - договір купівлі-продажу).
За умовами відповідного договору купівлі-продажу позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність ТОВ «УкрОпт «Мастер-енерго» (покупець) у 2015 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
В силу п. 2.1 договору купівлі-продажу позивач передає відповідачу з 01.01.2015 по 31.12.2015 природний газ обсягом до 2 533 тис.куб.м.
Договором купівлі-продажу встановлено, що приймання-передача газу, переданого покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.3. договору купівлі-продажу).
Як визначено п. 5.2 договору купівлі-продажу, ціна за 1000куб.м складає 1309,20грн з ПДВ.
Відповідно до п. 5.5 договору купівлі-подажу загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Сторонами у п. 6.1 договору купівлі-продажу визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно розділу 11 договору купівлі-продажу, сторонами погоджено, що вказаний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Крім того, між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «УкрОпт «Мастер-енерго» укладено додаткові угоди до вищевказаного договору купівлі-продажу (а.с.19-22).
Так, додатковими угодами №1 від 20.03.2015, №2 від 20.07.2015 та №3 від 15.10.2015 сторонами договору внесено зміни до положень, які визначають ціну природного газу та її складові, зокрема, погоджено, що ціна за 1000куб.м складає 2994,30грн з ПДВ.
Додатковою угодою №4 від 25.11.2015 сторонами внесено зміни до розділу 12 - внесено зміни до реквізитів сторін.
Як встановлено судом під час розгляду справи, на виконання умов договору позивачем передано, а ТОВ «УкрОпт «Мастер-енерго» прийнято природний газ на загальну суму 3 268 545,64грн, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с.32-38).
Станом на 17.11.2017 заборгованості за природний газ, переданий у відповідності з вказаним договором купівлі-продажу не має.
Проте, як вказує позивач, ТОВ «УкрОпт «Мастер-енерго» розрахунки за поставлений газ здійснював не в строки, погоджені сторонами у договорі купівлі-продажу, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 22.09.2015 у справі №911/3685/15.
Так, вищевказаним рішенням, яке набрало законної сили 05.10.2015, про що зроблено відмітку у Єдиному державному реєстрі судових рішень, стягнуто з ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 507 008,81грн основного боргу, 86 794,76грн пені, 125 497,96грн інфляційних, 4 390,07грн -3% річних та 14473,83грн витрат по сплаті судового збору (а.с.82-84).
Поряд з цим, 06.11.2018 між НАК «Нафтогаз України» (кредитор), ТОВ «УкрОпт «Мастер-енерго» (первісний боржник) та Управлінням житлово-комунального господарства "Біличі" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу (а.с.23-24, далі - договір переведення боргу).
За умовами договору переведення боргу, за згодою кредитора - ПАК «Нафтогаз України» первісний боржник - ТОВ «УкрОпт Мастер-енерго» переводить на нового боржника - УЖКН «Біличі» свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №2247/15-ТЕ-17 (далі - зобов'язання), укладеного між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у вказаному зобов'язанні та замінює боржника у зобов'язанні (п. 1.1 договору переведення боргу).
Відповідно до п. 2.1 договору переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладення договору дорівнює 216 682,79грн, у т.ч.: 86 794,76грн - пені, 125 497,96грн - інфляційних, 4 390,07грн - 3% річних згідно з рішенням суду у справі №911/3685/15.
Як визначено п. 2.2 договору переведення боргу, сторони погодили, що сума, вказана в п. 2.1 цього договору, може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.
Поряд з цим, згідно п. 3.1 договору переведення боргу, за вказаним договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1,а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором від 18.12.2014 №2247/15-ТЕ-17.
Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 в порядку та на умовах, визначених договором від 18.12.2014 №2247/15-ТЕ-17 (п. 3.2 договору переведення боргу).
Згідно п. 4.1 договору переведення боргу новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №2247/15-ТЕ-17.
Договором переведення боргу визначено, що усі спори, що виникають у зв'язку з вказаним договором або пов'язані з ним вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Так, у даній справі заявлені вимоги до УЖКГ "Біличі" про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих на заборгованість ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго" з оплати природного газу, поставленого у грудні 2015 року, яка погашена 17.11.2017.
Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.
Договір купівлі-продажу є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки зобов'язання з оплати природного газу, переданого у грудні 2015 року не було виконано ТОВ «УкрОпт Мастер-енерго» у строк, встановлений п.6.1 договору, таке зобов'язання є простроченим.
Прострочення виконання зобов'язання з оплати є підставою для виникнення зобов'язання, визначеного п.7.2 договору купівлі-продажу, у вигляді сплати пені та зобов'язання, встановленого ст.625 ЦК України, зважаючи на наявність вимоги кредитора, у вигляді сплати процентів та втрат від інфляції.
Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Як визначено ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
В силу ст. 522 ЦК України, новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Враховуючи укладення договору переведення боргу, боржник - ТОВ «УкрОпт Мастер-енерго» замінений новим боржником - УЖКГ «Біличі» у зобов'язанні щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, як це визначено п.3.1 договору переведення боргу.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач посилався на те, взяв на себе зобов'язання лише щодо оплати пені, інфляційних втрат та 3% річних згідно з рішенням суду у справі №911/3685/15 і договір переведення боргу укладений на суму 216 682,79грн і відповідна сума не зменшувалась і не збільшувалась сторонами. При цьому, відповідач вказав, що повністю виконав відповідні зобов'язання.
Факт оплати суми, визначеної п.2.1 договору переведення боргу, позивач не оспорює.
Разом з тим, суд не може погодитись з твердженням відповідача, враховуючи п.3.1 договору про переведення боргу, яким визначено, що переходять обов'язки не лише щодо оплати суми, яка вказана у п.2.1 договору (фактично визначеної рішенням суду у справі №911/3685/15), але й додаткових зобов'язань - сплатити пеню, проценти та втрати від інфляції, які виникли у ТОВ «УкрОпт Мастер-енерго» внаслідок порушення основного зобов'язання за договором - оплатити поставлений природний газ та вимоги кредитора.
Так, як погоджено сторонами у договорі про переведення боргу:
- до нового боржника переходять обов'язки щодо також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором від 18.12.2014 №2247-15-ТЕ-17 (п.3.1);
- новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором від 18.12.2014 №2247-15-ТЕ-17 (п.4.1).
Таким чином, незважаючи на те, що договір про переведення боргу був укладений 06.11.2018 - після порушення зобов'язання з оплати переданого природного газу у грудні 2015 року, він є підставою для виникнення у відповідача обов'язку сплатити на вимогу кредитора пеню, втрати від інфляції та проценти - виконати додаткові зобов'язання, які виникли внаслідок факту порушення ТОВ «УкрОпт Мастер-енерго» основного зобов'язання за договором - оплатити природний газ, переданий позивачем, оскільки у відповідних додаткових зобов'язаннях відповідач замінив старого боржника, уклавши договір переведення боргу, п.3.1 якого передбачає перехід відповідних обов'язків старого боржника.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 32 837,46грн - 3% річних за період з 15.01.2016 по 16.11.2017 та втрат від інфляції у розмірі 144 138,19грн за період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції позивачем здійснені з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, розміру процентів, встановленого ст.625 ЦК України, та визначеного індексу інфляції.
Отже, відповідні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 119 450,06грн пені за період з 15.01.2016 по 14.07.2016.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Договором купівлі-продажу визначено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору купівлі-продажу).
Отже, договором купівлі-продажу пеня встановлена у розмірі, який не перевищує максимально можливий розмір, встановлений вищевказаними нормами.
Пеня нарахована позивачем в межах строку визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців з моменту, коли зобов'язання мало бути виконаним.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є арифметично вірним, отже, вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд з цим, заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач посилався на пропущення позивачем строку позовної давності.
Щодо вказаних заперечень суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як визначено ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як визначено п. 9.3 договору купівлі-продажу, у зобов'язаннях за яким замінений боржник, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю в п'ять років.
Отже, строк позовної давності за відповідними вимогами збільшено у встановленій формі.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що позивач звернувся до суду у межах встановленого договором строку позовної давності, посилання відповідача про пропущення такого строку помилкові.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи, що в силу п. 6.1 договору купівлі-продажу остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, моментом, коли позивач міг довідатись про порушення свого права є 15.01.2016 - наступний день після закінчення строку для оплати за газ, поставлений у грудні 2015 року.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені повністю витрати на оплату позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача у розмірі 4 446,39грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства "Біличі" (ідентифікаційний код 23579209; 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, буд. 11-А) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 144138,19грн втрат від інфляції, 32 837,46грн - 3% річних, 119 450,06грн пені, а також 4 446,39грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.11.2020.
Суддя А.Р. Ейвазова