вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа№ 910/17075/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - не з'явились,
від відповідача - не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Скай Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 (повний текст рішення складено 09.06.2020)
у справі №910/17075/19 (суддя Усатенко І.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест Метал"
до Акціонерного товариства "Скай Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Орел Олена Володимирівна
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвест Метал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Скай Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову позивача зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел Оленою Володимирівною для задоволення вимог Акціонерного товариства "СКАЙ БАНК" за угодою-заявою № 06-1-07-23 від 02.11.2018 року вчинено 27.11.2019 року виконавчий напис № 1446 без дотримання вимог чинного законодавства: за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості та до моменту спливу встановленого законом 30-денного строку з моменту реєстрації обтяження в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати даний напис таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1446, вчинений 27.11.2019 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Орел Оленою Володимирівною. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Скай Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест Метал" витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з поданої банківської виписки вбачається, що станом на день вчинення виконавчого напису нотаріусом, сума заборгованості за кредитним договором № 06-1-07-23 від 02.11.2018 року була меншою, ніж заявлена відповідачем у розрахунку та на яку вчинено виконавчий напис. Крім того, загальна сума заборгованості не була безспірною. Окрім цього місцевий господарський суд зазначив, що вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису до спливу 30 денного строку з дати реєстрації звернення стягнення на предмет застави вказує на незаконність нотаріальної дії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Скай Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що судом першої інстанції не було враховано умови п. 4.5.2.4.5. публічного договору, а тому було невірно застосовано в даному випадку позицію Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12. Також скаржник зазначає, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Скай Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі №910/17075/19 та призначено розгляд справи на 30.09.2020 року.
25.09.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Також від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
В судове засідання 30.09.2020 року представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвест Метал" (позичальник) та Акціонерним товариством "Скай Банк" (банк) укладено угоду-заявку № 06-1-07-23 про надання кредитної лінії, якою передбачено суму кредитного ліміту у розмірі 455 000, 00 доларів США, фіксована процентна ставка - 10/5%; мета відкриття кредитної лінії - поповнення обігових коштів; строк погашення - 01.11.2019 року. (т.1, а.с. 10).
Додатковою угодою № 1 від 30.11.2018 року сторони погодили забезпечення кредиту: зокрема, в строк до 31.01.2019 року надати в якості забезпечення виробниче обладнання для виробництва пелет загальною ринковою вартістю не менше 6 100 000, 00 грн. (т.1, а.с. 11).
Додатковою угодою № 2 від 31.05.2019 року сторони обумовили графік зменшення ліміту - рівними частинами на 01.10.2019 року, 01.11.2019 року. (т.1, а.с. 12).
В матеріалах справи наявний також Публічний договір про комплексне банківське обслуговування юридичних осіб та інших клієнтів АТ "Скай Банк" (нова редакція), затверджений рішенням Правління АТ "Скай Банк" (протокол № 75/1 від 03.09.2018 року). (т.1, а.с. 134-154).
Відповідно до п. 4.5.2.4.4 публічного договору банк зобов'язується нараховувати проценти за користування кредитом за період з дня видачі кредиту по 28-ме число поточного місяця (включено), в подальшому з 29-го числа попереднього місяця (в лютому - 28-мого по 28-ме число поточного місяця (включно) (в лютому - по 27-ме, а також в день повного повернення кредиту, з урахуванням облікової політики банку. В кінці року проценти нараховуються по 31-ше грудня включно.
Згідно з п. 4.5.2.5.3 публічного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом кожного 29-го числа поточного місяця, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.
В подальшому, 05.02.2019 року між Акціонерним товариством "Скай Банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвест Метал" (заставодавець) укладено договір застави № 06-1-07-23/З1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел О.В та зареєстровано в реєстрі за № 322. (т.1, а.с. 13-20).
Згідно п. 1.1 договору застави він забезпечує вимоги заставодерджателя, що випливає з публічного договору про комплексне банківське обслуговування юридичних осбі та інших клієнтів АТ "Скай Банк" та угоди-заяви № 06-1-07-23 від 02.11.2018 року про надання кредитної лінії з усіма змінами та доповненнями до них, укладеного між АТ "Скай Банк" та ТОВ "Євроінвест Метал".
Відповідно до п. 1.2-1.4 договору застави предметом застави є основні засоби: пелетний прес, б/в, 2001 р.в., тим МАХІМА 500, серійний номер 1071, заставна вартість 1973377,00 грн; пелетний прес, б/в, 2001 р.в., тим МАХІМА 500, серійний номер 1072, заставна вартість 1973377,00 грн; охолоджувач повітря випарного типу: машина для охолодження гранул (пелет) мод. VK14, б/в, 2001 р.в., заставна вартість 1555864,00 грн; частина машини для охолодження повітря подавач гранул (пелет) до охолоджувача б/в, 2011 р.в., мод. VK14, заставна вартість 261360,00 грн; верстат для обробки дерева: млин молотковий, б/в, 2001 р.в, заставна вартість 1311193,00 грн; конвеєр безперервної дії для переміщення матеріалів у молотковий млин, б/в, 2001 р.в, мод. VDK 5, заставна вартість 781445,00 грн; шкаф електричного керування пелетного пресу тиру МАХІМА 500 до 1000 Вб, б/в, 2001 р.в, заставна вартість 652083,00 грн; шкаф електричного керування пелетного пресу тиру МАХІМА 500 до 1000 Вб, б/в, 2001 р.в, заставна вартість 652083,00 грн. За згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави складає 9160782,00 грн. Заставне майно залишається в користуванні та володінні заставодавця та знаходиться за адресою: Чернігівська область, с. Вокзал-Городня, вул Вокзальна, 4-А.
Згідно з п. 2.3. договору застави право стягнення кредиту за рахунок предмету застави заставодержатель набуває в разі: невиконання або неналежного виконання зобов'язання за угодою-заявою/ публічним договором, забезпеченого заставою згідно з цим договором; невиконання або неналежне виконання застоводавцем умов цього договору; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України
Пунктом 2.6. договору застави встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави при невиконанні та/або неналежному виконанні позичальником умов угоди-заяви/публічного договору та/або заставодавцем на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.10. договору застави за рахунок заставленого майна, заставодержатель задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, проценти, комісії (інші платежі) та штрафні санкції, передбачені угодою-заявою/публічним договором та чинним законодавством України, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням зобов'язань, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя зокрема, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, або частково; невиконання позичальником/заставодавцем вимоги заставодержателя про дострокове повернення кредиту та повного виконання зобов'язань за угодою-заявою/публічним договором та (або) цим договором у строк, встановлений заставодержателем. (п. 4.1. договору застави).
Згідно з п. 4.2. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється у спосіб та порядок, визначеними заставодержателем, відповідно до чинного законодавства України, а саме (але не виключно): на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом набуття права власності заставодержателем на предмет застави.
Пунктом 5.1. договору застави передбачено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 5.2. договору застави договір припиняє чинність в разі виконання умов угоди-заяви/публічного договору та в інших випадках, передбачених цим договором та ст.ст. 28, 29 Закону України "Про заставу".
Згідно з п. 7.8. договору застави заставодавець вважається належним чином повідомлений про порушення основного зобов'язання та/або порушення умов договору забезпечення, дострокове виконання кредитних зобов'язань, майбутнє звернення стягнення на майно, що виступає предметом забезпечення, та інше, якщо заставодержатель направив за допомогою поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення), у тому числі, коли повідомлення повернуто поштою через відсутність заставодавця за адресою, вказаною у розділі "Юридичні адреси сторін" цього договору, за закінчення терміну зберігання або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2019 року відповідач звернувся до позивача з вимогою № 18-04/1903, в якій зазначив про укладення угоди-заяви та договорів забезпечення і вказав, що станом на 02.10.2019 року заборгованість позивача за угодою-заявою становить: 277 500, 00 доларів США - прострочена заборгованість; 277 500, 00 доларів США - поточна заборгованість; 0,5% від розміру ліміту - комісія за порушення умов договору забезпечення. (т.1, а.с. 21-27).
Зі змісту вимоги № 18-04/1903 вбачається, що відповідач вимагає від позивача у 30-ти денний строк з моменту отримання цієї вимоги виконати зобов'язання за угодою-заявою, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, штрафні/господарські санкції та інші платежі, передбачені угодою-заявою та публічним договором, в розмірі станом на день погашення кредиту. Даною вимогою банк також висловив намір у випадку її невиконання у встановлений строк звернути стягнення на предмети застави, в тому числі, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, або набуття заставодержателем у власність. До вимоги долучено розрахунок заборгованості станом на 02.10.2019 року. Сторонами не заперечується обставина, що вимога була отримана позивачем 10.10.2019 року.
Також в матеріалах справи наявна виписка з рахунку позивача, відповідно до якого станом на 27.11.2019 року прострочені відсотки за кредитним договором становлять 1 047, 12 доларів США, заборгованість за кредитним договором - 455 000, 00 доларів США, прострочена комісія за порушення умов договору забезпечення - 56 279, 00 грн. (т.1, а.с. 173-178).
Відповідно до розрахунку відповідачем боргу за кредитним договором № 06-1-07-23 від 02.11.2018 року за період з 02.11.2019 року по 26.11.2019 року заборгованість за тілом кредиту становить 455 000, 00 доларів США, заборгованість за відсотками за період з 29.10.2019 року по 26.11.2019 року складає 3 795, 82 доларів США, комісія за порушення умов договору - 0,5% від суми боргу - 2 275, 00 доларів США. Загальна сума боргу за угодою становить 461 070, 82 долари США. (т.1, а.с. 179).
Крім того, до матеріалів справи долучено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р16410 від 14.11.2019 року, відповідно до якого приватне обтяження на майно: пелетний прес, б/в, 2001 р.в., тим МАХІМА 500, серійний номер 1071; пелетний прес, б/в, 2001 р.в., тим МАХІМА 500, серійний номер 1072; охолоджувач повітря випарного типу: машина для охолодження гранул (пелет) мод. VK14, б/в, 2001 р.в.; частина машини для охолодження повітря подавач гранул (пелет) до охолоджувача б/в, 2011 р.в., мод. VK14; верстат для обробки дерева: млин молотковий, б/в, 2001 р.в.; конвеєр безперервної дії для переміщення матеріалів у молотковий млин, б/в, 2001 р.в, мод. VDK 5; шкаф електричного керування пелетного пресу тиру МАХІМА 500 до 1000 Вб, б/в, 2001 р.в.; шкаф електричного керування пелетного пресу тиру МАХІМА 500 до 1000 Вб, б/в, 2001 р.в, було зареєстровано 05.02.2019 року за № 17288942.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) 05.11.2019 року до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 17288942 внесено зміни, зареєстровано звернення стягнення 05.11.2019 року. (т.1, а.с. 170).
27.11.2019 року банк звернувся до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Орел О.В. (далі - третя особа) із заявою № 24-02/2432 про вчинення виконавчого напису на договорі застави № 06-1-07-23/З1 від 05.02.2019 року. До заяви долучено оригінал договору застави № 06-1-07-23/З1 від 05.02.2019 року, розрахунок боргу за кредитним договором станом 27.11.2019 року; виписки по рахунку боржника; оригінал вимоги від 02.10.2019 року з відміткою про отримання боржником; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; засвідчена копія Публічного договору; засвідчена копія угоди-заяви № 06-1-07-23 від 02.11.2018 року про надання кредитної лінії з додатками; засвідчена копія вимоги від 02.10.2019 року з відміткою про отримання ТОВ "Євроінвест Метал"; засвідчена копія статут АТ "Скай Банк"; засвідчена копія наказу про призначення Голови правління АТ "Скай Банк". (т.1, а.с. 163-167).
27.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел О.В. вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстр за № 1446), яким запропоновано стягнути на користь АТ "Скай Банк" заборгованість, що виникла за договором застави № 06-1-07-23/З1 від 05.02.2019 року, боржником за яким є ТОВ "Євроінвест Метал", відповідно до умов якого банком прийнято в заставу основні засоби (обладнання) в кількості 8 штук: пелетний прес, б/в, 2001 р.в., тим МАХІМА 500, серійний номер 1071; пелетний прес, б/в, 2001 р.в., тим МАХІМА 500, серійний номер 1072; охолоджувач повітря випарного типу: машина для охолодження гранул (пелет) мод. VK14, б/в, 2001 р.в.; частина машини для охолодження повітря подавач гранул (пелет) до охолоджувача б/в, 2011 р.в., мод. VK14; верстат для обробки дерева: млин молотковий, б/в, 2001 р.в.; конвеєр безперервної дії для переміщення матеріалів у молотковий млин, б/в, 2001 р.в, мод. VDK 5; шкаф електричного керування пелетного пресу тиру МАХІМА 500 до 1000 Вб, б/в, 2001 р.в.; шкаф електричного керування пелетного пресу тиру МАХІМА 500 до 1000 Вб, б/в, 2001 р.в.
Строк платежу за договором застави настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості провадиться за період з 29 жовтня 2019 року по 26 листопада 2019 року. Сума заборгованості складається з:
заборгованість за простроченим тілом кредиту за період з 02.11.2019 року по 26.11.2019 року у сумі 455 000,00 доларів США;
заборгованість за простроченими процентами по кредиту за період з 29.10.2019 року по 26.11.2019 року у сумі 3 795, 82 доларів США;
нарахована комісія за порушення умов договору у сумі 2 275, 00 доларів США.
Загальна сума заборгованості складає 461 070, 82 доларів США, плата за вчинення виконавчого напису становить 110 564, 59 грн.
Запропоновано звернути стягнення на основні засоби, які належать боржнику на підставі договору застави № 06-1-07-23/З1 від 05.02.2019 року з усіма доповненнями до нього, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Євроінвест Метал". За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначених основних засобів задовольнити вимоги стягувача - АТ "Скай Банк". (т.1, а.с. 40-41).
Також за матеріалів справи вбачається, що 28.11.2019 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Білан С.В. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Орел О.О. за № 1446, виданого 27.11.2019 року, відкрито виконавче провадження № 60749899 про звернення стягнення на основні засоби (обладнання), що належить боржнику: ТОВ «Євроінвест Метал», які були передані у заставу стягувачу - АТ «Скай Банк» на підставі договору застави № 06-1-07-23/З1 від 07.02.2019 року в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Євроінвест Метал»: 8 одиниць основних засобів (обладнання) та в подальшому здійснювались виконавчі дії в межах ВП № 60749899. (т.1, а.с. 42-52).
Як було вже зазначено, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що виконавчий напис за № 1446, вчинений 27.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел О.О. з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22 лютого 2012 року наказом № 296/5, тобто менше ніж через 30 днів, після реєстрації у Реєстрі звернення стягнення на предмет застави та за відсутності факту безспірності заборгованості, зокрема банк нарахував за кредитними зобов'язаннями відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування та стягнув комісію без зазначення підстав в той час, як відповідно до довідки позивача (боржника, позичальника) заборгованість за відсотками у нього відсутня.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Пунктом 1 частини першої статті 21 цього Закону , до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
За змістом статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом Україні "Про нотаріат". Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з пунктами 3.1, 3.5 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується із частиною першою статті 27 цього Закону згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов'язує можливість звернення стягнення на предмет застави не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й встановлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу вказаного строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
Тобто, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
У постанові Великої Палати від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц Верховним судом висловлено правову позицію, що відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону № 1255-IV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його не скасовано виданим пізніше загальним актом.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрацію змін) № 62919524 від 05.11.2019 року, звернення стягнення на рухоме майно було зареєстровано у реєстрі 05.11.2019 року 14:56:32, а тому відповідно 30 денний строк, наданий боржнику, від дати реєстрації, станом на 27.11.2019 року (день вчинення виконавчого напису) не сплинув.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана обставина перешкоджала вчиненню нотаріусом виконавчого напису та є належною підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат". Вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису до спливу 30 денного строку з дати реєстрації звернення стягнення на предмет застави вказує на незаконність нотаріальної дії.
Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус не перевірив реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не врахував, що звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису може бути розпочате лише в разі невиконання боржником свого зобов'язання протягом тридцяти днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки звернення стягнення на предмет застави пов'язується саме з реєстрацією у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та сплив тридцятиденного строку для добровільного виконання боржником свого зобов'язання.
Окрім цього колегія суддів зазначає щодо питання визначення безспірності суми заборгованості під час розгляду даної справи наступне.
Згідно з ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п. 1.1., 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2 пункту 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Підпунктами 3.1 - 3.5 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок) встановлено, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.
Колегією суддів враховано, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказана позиція в тому числі викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, 02 липня 2019 року справа № 916/3006/17 з подібних правовідносин.
Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову (Постанова Верховного суду від 26.06.2018 Справа № 910/16252/17).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З наданих документів судом вбачається, що повернення кредитних коштів позичальником у сумі 455 000, 00 доларів США, з фіксованою процентною ставкою 10,5% річних, комісією, за угодою-заявкою від 02.11.2018 року відповідно до додаткової угоди №2 від 31.05.2019 року до неї, було узгоджено шляхом здійснення двох рівних платежів станом на 01.10.2019 року та 01.11.2019 року, тобто остаточний строк повернення кредиту настав 01.11.2019 року. (т.1, а.с. 10-12).
Проте, як вбачається з матеріалів справи банк шляхом надсилання боржнику та заставодавцю, поручителю вимоги від 02.10.2019 року в 30-денний термін з моменту отримання вимоги, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції та інші платежі, скористався своїм правом вимоги дострокового повернення позики. (т.1, а.с. 21-27).
Відтак, колегія суддів зазначає, що визначений термін повернення кредиту до 01.11.2019 року, був змінений кредитором на повернення всієї суми в термін 30 днів з моменту отримання вимоги, яка фактично отримана позичальником та заставодавцем 10.10.2019 року (про, що свідчить розписка на вимозі, т.1, а.с. 155), 30-денний термін настав 09.11.2019 року.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вищезазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про не правильне застосування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду оскільки відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
В матеріалах справи наявні меморіальні ордери про сплату відсотків за користування кредитом: № 3 від 31.10.2019 року на суму 3 926, 71 доларів США, № 2 від 30.09.2019 року на суму 4 057, 60 доларів США, № 21 від 06.08.2019 року на суму 3 926, 71 доларів США, № 1 від 06.09.2019 року на суму 4 075, 60 доларів США, № 20 від 27.06.2019 року на суму 4 075, 60 доларів США, № 17 від 29.03.2019 року на суму 3 795, 82 доларів США, № 18 від 26.04.2019 року на суму 3 664, 93 доларів США, № 19 від 31.05.2019 року на суму 4 319, 38 доларів США, № 14 від 31.01.2019 року на суму 2 738, 63 доларів США, № 16 від 27.02.2019 року на суму 3 662, 05 доларів США з призначеннями платежу: % за користування кредитними коштами згідно угоди-заяви № 06-1-07-23 від 01.11.2018 року. (т.1, а.с. 29-38).
З наведеного вище колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем сплачувались відсотки за користування кредитом, нараховані до 28.10.2019 року, відтак несплаченими є відсотки за користування кредитом за період з 29.10.2019 року по 01.11.2019 року у розмірі 523,56 доларів США, а не у розмірі 3 795, 82 долари США за період з 29.10.2019 року по 26.11.2019 року.
Крім цього, місцевим господарським судом вірно враховано також, що відповідачем не вказано на існування заборгованості за відсотками за користування кредитом за попередні періоди в межах строку дії договору (до 29.10.2019 року).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що нарахування банком заборгованості за простроченими процентами по кредитом за період з 02.11.2019 року по 26.11.2019 року не є безспірним, оскільки факт їх нарахування та включення до суми заборгованості, що є предметом звернення стягнення на рухоме майно позивача суперечить ст. 625, 1050 ЦК України.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що висновок місцевого господарського суду, що станом на день вчинення виконавчого напису нотаріусом, сума заборгованості за кредитним договором № 06-1-07-23 від 02.11.2018 року була меншою, ніж заявлена відповідачем у розрахунку та на яку вчинено виконавчий напис.
Колегія суддів наголошує, що принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Скай Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі №910/17075/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі № 910/17075/19 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17075/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.09.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко