01.10.20
22-ц/812/1488/20
Провадження №22-ц/812/1488/20
Іменем України
01 жовтня 2020року м. Миколаїв
справа № 478/305/18
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Локтіонової О.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про розшук боржника, за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області, постановлену 06 серпня 2020 року суддею Іщенко Х.В., повний текст якої складений цього ж дня,
У серпні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. звернувся з поданням про розшук боржника.
В поданні приватний виконавець Куліченко Д.О. зазначав, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 62492356 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 478/305/18, виданого Казанківським районним судом Миколаївської області 07 лютого 2020 року, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 5603174 грн. 63 коп., що еквівалентно 204438,98 Швейцарських франків, за договором кредиту №640/625-К625 від 19 жовтня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: нежитлову будівлю (склади), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: складу для зберігання тари кам. цегла літ. Д-1 загальною площею 359,3 кв. м.; гаражу цегла літ. К-1 загальною площею 44,3 кв. м.; складу кам. літ. Л-1 загальною площею 155,9 кв. м.; складу продовольчих товарів кам. літ. М-1 загальною площею 236,6 кв. м.; складу для зберігання цегли літ. Н-1 загальною площею 66,2 кв. м.; замощення №1, огорожа №1; нежитлову будівлю (адмінбудинок з господарським спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: адмінбудинку цегла літ. А-1 загальною площею 65,5 кв. м.; гаражу кам. Цегла літ. Г-1 загальною площею 316,2 кв. м.; вбиральні літ. Б-1; сараю-складу літ. Б-1; спорудження №7, огорожа №5, 6, змощення №1; нежитлову будівлю (магазин №4), загальною площею 186,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид манна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом).
Як вказав приватний виконавець боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі та за місцем реєстрації фактично не проживає, його місце перебування невідомо і встановити при здійсненні виконавчого провадження не представляється можливим. За адресою нерухомого майна боржника він також був відсутній.
Посилаючись на те, що рішення суду до теперішнього часу не виконано, жодних коштів на погашення заборгованості по рішенню суду боржником не сплачено та він не вживає заходів щодо виконання рішення, приватний виконавець Куліченко Д.О. просив оголосити розшук боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 серпня 2020 року подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської Куліченко Д.О. посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність ухвали суду першої інстанції, просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що подання було подане ним за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через підсистему «Електронний суд», а тому посилання суду першої інстанції на те, що документи подано без додержання ч. 2 ст. 183 ЦПК України є помилковим, оскільки у відповідності до вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. Крім того вказує, що виконання судових рішень, які у встановленому порядку набрали законної сили гарантоване конституційними нормами, зокрема ст. 129 Конституції України, а покладення обов'язку на виконавця відправляти боржнику примірник подання про розшук боржника для вирішення судом питання про розшук боржника не узгоджується із принципом правової визначеності.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, від нього надійшла заява, в якій він просить розглянути справу у його відсутність та задовольнити апеляційну скаргу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, повертаючи без розгляду подання, суд першої інстанції виходив з того, що до нього не додані докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), що передбачено ч. 2 ст. 183 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99).
Україна, як учасниця конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 4.12.95 у справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні від 13 січня 2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та в рішенні від 28 жовтня 98 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2020 року приватний виконавець Куліченко Д.О. подав до суду подання в електронній формі через систему "Електронний суд" про розшук боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, припустився надмірного формалізму та дійшов помилкового висновку, повернувши заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Установивши, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича задовольнити.
Ухвалу судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 серпня 2020 року скасувати, а матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича направити до того ж суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий: В.В. Коломієць
Судді: О.В. Локтіонова
Н.О. Шаманська
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року.