29.09.20
22-ц/812/1365/20
Провадження № 22-ц/812/1365/20 Доповідач апеляційної інстанції-Тищук Н.О.
29 вересня 2020 року м. Миколаїв
справа № 2-4880/2007
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Тищук Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Лівшенком О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 15 травня 2020 року суддею Рум'янцевою Н.О. в приміщенні цього ж суду (повну ухвалу складено 1 червня 2020 року),
за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва.
Заявниця зазначала, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2007 року змінено рішення цього ж суду від 2 лютого 2005 року та постановлено змінити розмір стягуваних з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, встановивши нижню границю не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 6 вересня 2007 року до повноліття дитини. На підставі цього рішення 23 листопада 2007 року видано виконавчий лист № 2-4880. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2018 року змінено розмір стягуваних аліментів та постановлено стягувати ј частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. За цим рішенням 17 вересня 2018 року видано виконавчий лист, та 20 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження. 28 вересня 2018 року головним державним виконавцем Ткаченко М.П. закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 2-4880 виданим 23 листопада 2007 року.
Посилалась на те, що у зв'язку зі змінами у законодавстві, державний виконавець у період з 8 липня 2017 року до 30 серпня 2018 року мав стягувати аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, проте не робив цього. У зв'язку з тим, що при закінченні виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-4880 виконавець не здійснив перерахунку, дитина недоотримала 4 741, 40 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати розрахунок державного виконавця Ткаченко М.П. від 29 січня 2020 року заборгованості ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-4880 за період з липня 2017 року по вересень 2018 року, та зобов'язати провести перерахунок відповідно до встановленого законодавством мінімального розміру. Також просила зобов'язати державного виконавця стягнути з ОСОБА_2 на її користь 4 741,40 грн. заборгованості та перерахувати їй з урахуванням комісії банку згідно діючих тарифів.
Державний виконавець у наданому відзиві скаргу не визнав, пославшись на те, що діяв у межах наданих ЗУ «Про виконавче провадження» повноважень.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що спір між сторонами виконавчого провадження щодо розміру заборгованості за аліментами підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу скасувати та задовольнити її скаргу, посилаючись на безпідставність дій державного виконавця щодо стягнення сум менших, за 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у період з липня 2017 року по вересень 2018 року. Також посилалась на порушення судом її права відповіді на відзив державного виконавця, який вона отримала після розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Ткаченко М.П. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на ті ж обставини, якими заперечував скаргу на його дії.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просила задовольнити її апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати. Державний виконавець проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 6220860 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва № 2-4880 від 23.11.2007 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 6.09.2007 року.
19.09.2018 року до відділу ДВС надійшло рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 489/3704/17 від 22.06.2018 року згідно якого змінено розмір аліментів та судом відкликано виконавчий лист Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2007 року.
28.09.2018 року державним виконавцем Ткаченко М.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав п.10 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
07.08.2019 року до відділу надійшла заява про нарахування ОСОБА_1 заборгованості за аліментами виходячи з розміру не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
23.08.2019 року направлено відповідь, що стягувачу направлено постанову про закінчення виконавчого провадження, розрахунок заборгованості на момент закінчення виконавчого провадження і підстави для нарахування заборгованості по завершеному виконавчому провадженню відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Просила визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, зобов'язати державного виконавця провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, зобов'язати державного виконавця стягнути з боржника ОСОБА_2 на її користь заборгованість по аліментам за період з 08.07.2017 року по 30.08.2018 року у розмірі 4 741,40 грн. та перерахувати їй. Виконавче провадження при цьому закінчено 28.09.2018 року.
Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що заявниця не погоджується з проведеним державним виконавцем розрахунком, за яким заборгованість зі сплати аліментів відсутня, вказуючи на те, що існує заборгованість в розмірі 4 741,40 грн.
Частинами 1, 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
У відповідності до частини 8 статті 71 означеного Закону спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Згідно із частиною 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
З наведеного вбачається, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи, у порядку встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Так, у відповідності до статті 1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Таким чином, врахувавши вимоги закону та ту обставину, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги і такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, передбаченої процесуальним законом.
Зазначене узгоджується з Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 756/13754/14-ц та Постановою Верховного Суду від 04.09.2020 року у справі № 225/597/18.
Посилання заявниці на порушення її права відповіді на відзив, правового значення не має оскільки ця обставина не призвела до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
Повну постанову складено 1 жовтня 2020 року