Справа № 466/4693/20 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 33/811/1172/20 Доповідач: Романюк М. Ф.
30 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Петришина Віктора Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у «АТП1», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, а також позбавити його права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень, 40 копійок.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18.06.2020 о 22:20 год. гр. ОСОБА_1 у м. Львові по вул. Шевченка, 311 керував транспортним засобом марки «Opel Kadet», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді районного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята без належного з'ясування всіх обставин справи, з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, законних прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Суддею під час розгляду не взято до уваги всіх обставин, які впливають на правильне вирішення справи, не вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх доказів.
Апелянт зазначає, що в стані наркотичного чи іншого сп'яніння він не перебував, лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - не вживав.
Зазначає, що при в'їзді у кооператив допустив зіткнення із вантажною лаветою, яка була припаркована із порушення ПДР, завдавши незначних технічних пошкоджень - пошкодив габаритний ліхтар лавети. Власника лавети на місці ДТП не було. За декілька годин, близько 18.00 год у його гараж прибув власник лавети із своєю дружиною та вимагав у нього 200 доларів, як відшкодування за пошкодження лавети, а у випадку не оплати, погрожував фізичною розправою. Я відмовився платити, оскільки це завелика сума, після чого власник лавети завдав йому тілесних ушкоджень, а його дружина застосувала до нього балончик із сльозогінним газом, від якого у нього погіршилося самопочуття, проявилося печіння та почервоніння очей, шкіри, набряк слизових оболонок, рясне сльозо і слино, виділення слизу із носа, розмитий зір, важкість ковтання, задишка. Конфлікт тривав декілька годин, власник лавети погрожував, що якщо я не дам йому вказану ним суму, він викличе поліції і повідомить, що я керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та вчинив ДТП.
Вказує, що працівникам поліції власник лавети та його дружина повідомили, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та вчинив ДТП, однак він заперечив це, та пояснив що автомобілем в стані алкогольного сп'яніння він не керував, та автомобіль знаходився у нерухомому стані більше 6 годин. Від огляду на стан сп'яніння він відмовився, оскільки не перебував за кермом автомобіля, та не керував транспортними засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому не вважав за потрібне проходити такий огляд, оскільки в даному випадку вимоги поліцейського були незаконні та безпідставні.
Крім того, апелянт звертає увагу на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №405826 від 18.06.2020 року, оскільки в протоколі не зазначено дії ОСОБА_1 щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння, в протоколі відсутні відомості стосовно того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, відсутні відомості що ОСОБА_1 пропонувалось на місці зупинки транспортного засобу провести огляд на стан алкогольного сп'яніння інспектором поліції із застосуванням технічних засобів, про що б він відмовився, та внаслідок чого останньому запропоновано проти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Вказує що в протоколі зазначена така ознака алкогольного сп'яніння як нестійка хода, однак така не передбачена «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції»; не вказано повністю державний номерний знак транспортного засобу; відсутні відомості на підставі якого документу встановлено особу, стосовно якої складено протокол; в протоколі не вказано місце вчинення адміністративного правопорушення; долучені письмові пояснення свідків відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не відповідають критерію належності доказів; водійське посвідчення в ОСОБА_1 не вилучалось, від керування транспортним засобом він відсторонений не був.
Крім того зазначає, що з наданого відеозапису не вбачається керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відеозапис є переривчастим, працівники поліції надали в суд не повний відеозапис з місця складання протоколу.
Окрім цього, 21.08.2020 року захисник - адвокат Петришин В.М. подав клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки станом на день апеляційного розгляду скасовано акт, який встановлював адміністративну відповідальність, а оскаржувана постанова не набрала законної сили.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Петришина В.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №405826 від 18.06.2020 року, рапортом поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП рядового поліції Павліва Н., відповідно до якого ним було складено протокол серії ДПР18 №405826, в якому допущена механічна помилка, та не вказано місце вчинення правопорушення, вважати фактичним місцем вчинення правопорушення вул. Шевченка, 311, м. Львів, відеоматеріалами, з яких видно, що ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме порушення мови, почервоніння очей, а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи та яким суд дав належну оцінку.
Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Крім того, факт відмови ОСОБА_1 зафіксований свідками у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 405826 від 18.06.2020 року (а.с.2) та в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6,7).
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом стверджується також протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №405827 від 19.06.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 18.06.2020 о 22.20 год по вул. Шевченка, 311 у м. Львові керував транспортним засобом «Opel Kadet», д.н.з. НОМЕР_1 не дотримувався безпечного інтервалу та вчинив зіткнення з автопричепом (лавета) д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п.п.13.1 ПДР України, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №405828 від 19.06.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 18.06.2020 о 22.20 год по вул. Шевченка, 311 у м. Львові керував транспортним засобом «Opel Kadet», д.н.з. НОМЕР_1 скоїв дорожню транспортну пригоду, а саме здійснив наїзд на автомобільний автопричіп (лавета), що стояв, після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п.2.10 «а».
Окрім цього, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписом з нагрудної камери працівника патрульної поліції, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_3 вказав, що бачив як ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив зіткнення з автопричепом.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості, відтак заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом апеляційний суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності за вчинене.
Таким чином, наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відтак доводи апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в частині порушення працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є безпідставними.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилань апелянта про те, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, які містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.
Що стосується клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із скасуванням акта, який встановлював адміністративну відповідальність то таке на увагу не заслуговує, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія.
Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акта продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або неприпинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності.
Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
У свою чергу стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Таким чином, з огляду на те, що відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння посилена у зв'язку із доповненням Кримінального кодексу України ст. 286-1, вказаний закон зворотної сили не має, а тому до вказаних правовідносин підлягає застосуванню закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, а саме ст. 130 КУпАП.
Суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Відтак, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк