Справа № 464/2158/20 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Провадження № 33/811/1180/20 Доповідач: Романюк М. Ф.
30 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 гривень судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 11 квітня 2020 року о 23.04 год. по вул.Стрийська,115, у м.Львові, керувала автомобілем марки «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.9 «а» ПДР України. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням технічного засобу (тесту на алкоголь) «Драгер Алкотест 6820» № 684 від 11.04.2020.
Не погоджуючись із рішенням судді районного суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року, скасувати постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року та закрити провадження по справі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржувана постанова є безпідставною, незаконною, не відповідає фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю , оскільки у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Зазначає, що їй не було відомо про дату та час розгляду справи, адже повідомлення надсилались на адресою за якою вона не проживає. Відтак, оскільки апелянт не була належним чином повідомлена про час та ату судового засідання, вона не мала можливості з'явитися в судове засідання. Проте суд не з'ясував причини неприбуття в судове засідання та розглянув справу без її участі, а тому на думку ОСОБА_1 оскаржувана постанова є незаконною, судом позбавлено її права на справедливий суд, відповідно вона не змогла надати свої пояснення та оскаржити дії працівників патрульної поліції.
Наголошує, що суду не надано підтвердження того, що вона здійснювала керування транспортним засобом, а лише перебувала на передньому лівому сидінні автомобіля, що був припаркований біля гаражу. Запис нагрудних камер поліцейських жодним чином е вказує на те, що зафіксовано фактичне керування ОСОБА_1 даним транспортним засобом.
Вказує що жоден із доказів наданих працівниками поліції та наявних у матеріалах справи не підтверджує факту керування нею будь-яким транспортним засобом на момент зустрічі із представниками поліції. Водійське посвідчення та усі документи необхідні для керування транспортним засобом знаходилися вдома, а до даного транспортного засобу вона взагалі не має відношення, а просто присіла поспілкуватися, і до них під'їхали за декілька хвилин працівники поліції.
Зазначає, що працівниками патрульної поліції порушена процедура зупинки транспортного засобу. Зі слів працівників патрульної поліції, їм повідомили про те, що даний автомобіль причетний до злочину, і саме це стало причиною для перевірки та мнимої зупинки автомобіля, який був припаркований, однак жодних із перелічених п.8.9 Правил дорожнього руху способів вимоги про зупинки працівниками патрульної поліції не застосувались. Крім того, зазначає, що жодної підстави для зупинки автомобіля не було.
Звертає увагу на те, що працівниками поліції грубо порушено права апелянта та встановлений КМУ порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Так, апелянт зазначає, що вона чітко сказала і зафіксувала це у своїх поясненнях, що не згідна із показами Драгера, натомість її не доставляли до медичного закладу, про що відсутні і відповідні документи в матеріалах справи, а саме направлення особи до медичного закладу.
Зазначає, що газоаналізатор «Драгер Алкотест 6820», який зазначено у протоколі не проходив сертифікацію в Україні, відомості про сертифікацію такого відсутні, та не були надані ОСОБА_1 та не надані також суду, а також не надані дані про повірку даного приладу.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження покликається на те, що не отримувала повістки в суд щодо розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, про оскаржувану постанову дізналась після отримання листа з УПП про позбавлення її права керування транспортними засобами та після ознайомлення 12.08.2020 року із матеріалами справи.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 067354 від 11.04.2020 (а.с.2), даними технічного засобу (тесту на алкоголь) «Драгер Алкотест 6820» № 684 від 11.04.2020, яким встановлено стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 (1,32 ‰) (а.с.4).
Наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 067354 від 11.04.2020 (а.с.2) складений з дотриманням вимог, встановлених ч. 1 ст. 256 КУпАП. у ньому містяться усі необхідні відомості, зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 ознайомилася, про що свідчать проставлені нею у відповідних графах підписи.
Згідно з рапортом інспекторів взводу №2 роти №3 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції Федоренко Ю. та ОСОБА_2 , 11.04.12020 року під час несення служби в нічну зміну по ОГП Сихівського району м. Львова в слід 401 екіпажу н отримали о 22.48 год виклик від чергового Сихівського ВП в телефонному режимі про те, що шумлять сусіди за адресою АДРЕСА_2 . Прибувши за вказаною адресою під будинком охоронець повідомив, що з нами розминувся автомобіль сірого кольору OPEL мінівен, водій якого перебуває з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Після чого, наздогнавши вказаний автомобіль, його було зупинено на території гаражного кооперативу «Меркурій» по вул. Стрийська, 195. Під час спілкування з водієм виявилось, що вона не має при собі посвідчення водія, проте назвалась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 . Крім того, під час спілкування з нею було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а тому було запропоновано пройти тест на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодилася і в присутності двох свідків продула алкотест «Драгер», результат якого показав 1,32‰ проміле після чого було складено відповідні матеріали (а.с.9).
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказала, що не згідна із рішенням поліцейських, вважає, що зупинили транспортний засіб безпідставно (нею не було порушено Правила дорожнього руху). Відтак, у вказаних поясненнях ОСОБА_1 не заперечувала факт керування нею транспортним засобом (а.с.8).
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.6, п.7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager» був проведений поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків. За результатами огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager» було зроблено роздруківку та складено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якими ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, з чим остання погодилася, розписавшись у цих документах (а.с. 1, 4).
Вказаний результат огляду ОСОБА_1 також підтвердили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в присутності яких проводився огляд на стан сп'яніння.
Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820».
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, то такі є безпідставними, оскільки на переконання апеляційного суду, непроведення огляду в медичному закладі не потягнуло за собою порушення охоронюваних законом прав водія, оскільки при проведенні огляду на місці зупинки автомобіля ОСОБА_1 повністю були дотримані вимоги закону та водій не заперечувала проти такого огляду й не наполягала на проведенні огляду в медичному закладі.
Відтак, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції були допущені порушення порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки, згідно з ч.3 ст.266 КУпАП, направленню до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння підлягає лише той водій, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або не згоден із його результатами, чого не було у даному випадку.
Покликання апелянта в підтвердження своїх доводів на відсутність направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в заклад охорони здоров'я апеляційний суд до уваги не бере, оскільки зазначений документ не складався в зв'язку з проходженням огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager».
За таких обставин відсутність у справі складеного поліцейським направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння не є свідченням порушення порядку доказування фактичних обставин адміністративного правопорушення, за яке останній притягається до відповідальності, та не спростовує законність проведення огляду за допомогою приладу Drager Alcotest 6820.
Покликання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на взяття за основу даних з протоколу про адміністративне правопорушення, а саме врахування показів газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», який не проходив сертифікацію в Україні, відомості про сертифікацію якого відсутні, а тому, на думку апелянта, його показники не можуть вважатися допустим доказом, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки Наказом Держлікслужби № 1529 від 29.12.2014 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в п.43 вказано також газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.
Крім цього, газоаналізатори «Drager Alcotest» сертифіковані Міністерством економічного та торгового розвитку України за №UA-МІ/1-96-2014 від 01.09.2014р. та відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію № 14455/2014 внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України.
Отже, газоаналізатор Drager Alcotest-6820, який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, дозволений МОЗ та має свідоцтво про державну реєстрацію, відтак такий є спеціальним технічним засобом, який був правомірно застосований, що спростовує доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про недопустимість такого доказу.
Таким чином, докази здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що вищенаведена постанова суперечить вимогам закону, є необґрунтованою та такою, що не відповідає засадам верховенства права спростовуються наявними матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Відтак, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року.
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк