Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/658/20
Провадження № 2/499/290/20
Іменем України
28 вересня 2020 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю помічника судді Березовської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про час та місце розгляду справи цивільну справу за позовом ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
Представник ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВІЛЛФІН» заборгованість за договором позики у розмірі 214472,00 грн. та судовий збір у розмірі 3217,08 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що 26.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 , було укладено, в електронній формі, Договір позики №214184, відповідно до умов якого відповідач отримав позику розміром 5000,00 грн. на умовах визначених Договором на строк - 30 днів. Оскільки відповідач своїх зобов'язань за Договором позики належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 23.07.2020 року становить 214472,00 грн. та складається з: 5000,00 грн. - основного боргу; 100772,00 грн. - заборгованості по відсоткам; 108700,00 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає в зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволення позову наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, з відміткою, що адресат за зазначеною адресою не проживає, однак враховуючи, що судова повістка направлялася відповідачу за місце його реєстрації, то у відповідності до ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, заяв та клопотань відповідач не надав, відзиву не надіслав, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, та зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження №2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.10).
Наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27 жовтня 2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» (далі - Правила), які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua. (а.с.11-17).
Згідно пунктів 4.1., 4.2. Розділу 4 Правил надання грошових коштів у вигляді позики заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
За пунктом 5.1. Розділу 5 вказаних Правил, рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником.
У відповідності до пункту 6.3. цих Правил, у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення смс-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, з розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.
Судом встановлено, що 26.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №214184 в електронній формі, у встановленому п.п.4.1, 4.2. Правил порядку, шляхом оформлення заявки для отримання позики шляхом заповнення всіх полів Заявки.
На підставі вказаного договору позики, позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою процентів за користування позикою.
Позивачем ТОВ «ВЕЛЛФІН» на виконання п.1.4 договору позики на картковий рахунок відповідача було перераховано суму позики в розмірі 5000,00 гривень, що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року.
Строк на який надавалася позика відповідно до п.1.3 Договору складає 30 днів.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20,00 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.
Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики зазначена у графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.7 Договору) (а.с.35).
Також сторони досягли згоди, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором - у відповідності до графіку розрахунків (пункт 3.1. Договору).
Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 26.07.2017 року в сумі 7700,00 грн., з яких 2700,00 грн. сума процентів за користування позикою.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 , за вказаним договором станом на 23.07.2020 року становить 214472,00 грн. та складається з: 5000,00 грн. - основного боргу; 100772,00 грн. - заборгованості по відсоткам; 108700,00 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Законом України Про електронну комерцію.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно частини 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її тримання.
Згідно ст.ст.1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до ст.ст.526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка була чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правила надання грошових коштів ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими Умовами відповідач ознайомився та погодився.
Судом встановлено, що договір позики було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам ст.ст.6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з досліджених доказів, умови договору позичальником належним чином не виконані, в передбачений договором строк позика відповідачем не повернута.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору позики.
Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 100772,00 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 108700,00 грн. процентів суд приходить до наступного.
За положеннями статей 1046 , 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку, на який надається позика.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18; від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18; від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики №214184 від 26.06.2017 року ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов'язався повернути надану позику у повному обсязі 26.07.2017 року (через 30 днів відповідно до п.1.3 договору позики №214184 від 26.06.2017 року).
Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 26.07.2017 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлена позикодавцем ТОВ «Веллфін» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою за період з 27.07.2020 року по 23.07.2020 року (дата складання розрахунку) є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для часткового задоволення позову ТОВ «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 214184 від 26.06.2017 року в сумі 5000 грн. та відсотків у розмірі 2700,00 грн.
В іншій частині вимог ТОВ «ВЕЛЛФІН» слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи ту обставину, що судом задоволено до стягнення суму заборгованості у розмірі 7700,00 грн. судовий збір має бути стягнуто у пропорційному порядку.
Враховуючи те, що задоволено 3,5% позовних вимог (7700,00 грн. від 214472,00 грн. складає 3,5%), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в частині судового збору в розмірі 112,60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (3217,08 грн. х 3,5% / 100).
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження - м. Київ, вул. Героїв Севастополя 48) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований - АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики №214184 від 26.06.2017 року в розмірі 7700,00 грн., яка складається з:
5000,00 грн. - основна суму боргу;
2700,00 грн.- відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судовий збір у розмірі 112,60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяІ. В. Погорєлов