Справа № 620/1468/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, -
У квітні 2020 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну державі в особі Військової частини НОМЕР_1 , внаслідок безпідставного витрачання коштів унаслідок завищення обсягів отриманих послуг на загальну суму 2829 грн 82 коп.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року вказаний адміністративний позов було повернуто позивачу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник зазначає, що звертався до суду з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства, проте у відкритті провадження у справі було відмовлено. У зв'язку з цим позивач вважає, що пропустив строк звернення до суду із поважної причини.
У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Про наявність підстав для звернення до суду позивачу було відомо 04.01.2019, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2019 № 3, яким з відповідача було відраховано вартість речового майна в сумі 7054,99 грн., а позовна заява подана до суду 24.04.2020 (відповідно до штампу на поштовому конверті), що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.
Військова частина НОМЕР_1 24.04.2020 року звернулася до Чернігівського районного суду м. Чернігова з позовом у порядку цивільного судочинства про стягнення з ОСОБА_1 збитків у загальному розмірі 2829 грн 82 коп.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому зазначив, що за змістом п. 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення) у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає саме цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач просить врахувати, що у межах строку, встановленого для звернення до суду з цивільним позовом, реалізував своє право на звернення до суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 було повернуто з посиланням на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а вказані ним підстави для поновлення такого строку визнані неповажними.
Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на п. 31 Положення є безпідставними з огляду на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, які мають вищу юридичну силу та передбачають можливість встановлення інших строків виключно законами.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем пропущено установлений законом строк звернення до суду, оскільки право на звернення до суду з адміністративним позовом виникло 04.01.2019 року, проте адміністративний позов поданий до суду лише 24.04.2020 року. Поважних причин пропуску строку судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана норма права передбачає можливість встановлення інших строків звернення до суду саме законами.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що Положення було затверджене до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим не враховує можливості звернення до суду в іншому порядку ніж із цивільним позовом.
Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що підстави для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної державі в особі Військової частини НОМЕР_1 , внаслідок безпідставного витрачання коштів у зв'язку із завищення обсягів отриманих послуг на загальну суму 2829 грн 82 коп. виникли саме з 04.01.2019 року.
Так, розмір завданих збитків та особа, яка допустила безпідставне витрачання коштів, були встановлені наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2019 року № 3. Відповідно, з указаної дати у позивача виникли підстави для відшкодування шкоди в судовому порядку.
На час виникнення у Військової частини НОМЕР_1 підстав для звернення до суду з відповідним позовом Велика Палата Верховного Суду визначила, що аналогічні спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 зазначено, що у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
У відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин юрисдикція аналогічних спорів була визначена Верховним Судом.
Незважаючи на це, Військова частина НОМЕР_1 подала позовну заяву в порядку цивільного судочинства до Чернігівського окружного адміністратвиного суду. Такий позов був поданий після закінчення строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду з вимогами про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства не впливають на перебіг строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та не можуть бути підставами для поновлення такого строку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законну і обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 28 травня 2020 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
Подібна позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 29.05.2020 року у справі № 620/2818/19.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв рішення з дотриманням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 290, 291, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.