Справа № 320/6410/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Ідея Банк" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.03.2020, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" з позовом до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.03.2020 та зобовязання прийняти до виконання виконавчий напис нотаріуса.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 28.07.2020 року відкрито провадженя по справі та призначено її до розгляду на 05.08.2020 року о 12:40.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС, оскільки позивач повторно не прибув у судове засідання.
Доводи апелянта полягають у тому, що явку позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалось, тому розгляд можно було проводити без участі сторін.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта з наступних підстав.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають право братии участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Як зазначено в ч.3 ст.9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідно до ч.5 ст. 205 КАС України , у разі неявки позивача в судове засідання без поіажних причин або неповідомленням ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розглдяд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Проте, колегія суддів, зазначає, що відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд першої інстанції не врахував наведені норми процесуального права, в зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, як це вже згадувалось, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України.
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про залишення позовної заяви без розгляду є передчасним.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Керуючись статями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Ідея Банк" - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.