Справа № 640/17020/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Скидан С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року
у справі №640/17020/19 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок"
до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2019 №0688951213,
У серпні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Завод сантехнічних заготовок" (надалі - позивач, ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок") з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2019 року №0688951213.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість є хибними. Посилався на своєчасність та повноту сплати узгоджених сум грошових зобов'язань із вказаного податку. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 серпня 2019 року №0688951213.
Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" (код ЄДРПОУ 05503272, адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7106,36 грн (сім тисяч сто шість гривень 36 коп) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головним управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час проведення перевірки встановлено факт порушення платником граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, що і призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій. Контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Крім того, представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537.
Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів задовольнила клопотання представника ГУ ДПС у м. Києві, здійснивши процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.
В судовому засіданні представник позивача заперечує проти апеляційної скарги відповідача, з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) 17 липня 2019 року проведена камеральна перевірка дотримання ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету.
За результатами такої перевірки складено акт від 17 липня 2019 року №18605/26-15-12-13-20 (надалі - Акт перевірки).
В акті перевірки контролюючим органом встановлено про порушення ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі - ПКУ). Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 ПКУ (стор. 12 - 13 том І).
Не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті перевірки, ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" подано заперечення від 01 серпня 2019 року №29 на Акт перевірки.
В матеріалах справи відсутні докази розгляду контролюючим органом заперечень на акт перевірки поданих позивачем.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 19.08.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0688951213, яким за затримку термінів сплати грошового зобов'язання у сумі 2368786,45 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% - у сумі 473757, 29 грн.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не порушено граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за період липень - вересень, листопад, грудень 2017 року, січень - грудень 2018 року та січень 2019 року, відповідно, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, а тому, позовні вимоги ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" підлягають задоволенню, що має наслідком скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).
Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з Акту перевірки, що предметом перевірки позивача були питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли на підставі податкової звітності ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок", поданої упродовж серпня 2017 року - лютого 2019 року.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2010 року заяву ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" про визнання банкрутом прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 44/458-б.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22 липня 2010 одночасно з порушенням справи про банкрутство ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Даний мораторій діяв до затвердження Господарським судом міста Києва, ухвалою від 29 січня 2014 року, мирової угоди від 20 січня 2014 року та припинення провадження у справі про банкрутство № 44/458-б.
В мировій угоді від 20 січня 2014 року зазначено, що до складу затверджених господарським судом вимог конкурсних кредиторів боржника (ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок") були також включені вимоги Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів в місті Києві (де боржник перебував на обліку) по сплаті грошових зобов'язань у сумі 5 118 311,71 грн. За умовами мирової угоди від 20 січня 2014, сплата цих грошових зобов'язань була відстрочена на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців та розстрочено на 1 (один) рік (шляхом щомісячного перерахування грошових коштів у розмірі 426525,98 грн. на розрахунковий рахунок кредитора).
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що до суми кредиторської вимоги контролюючого органу у розмірі 5118311,71 грн. включено заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 3082680 грн, решта - заборгованість зі сплати земельного податку.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч. 1 ст. 78 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.
Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів (ч. 2 ст. 78 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
У абз. 1 ч. 2 ст. 78 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у разі якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами цієї мирової угоди.
Як вбачається з Акту перевірки, що контролюючим органом встановлено порушення ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (Таблиця 1), а саме: за липень 2017 року грошові зобов'язання фактично сплачено 24.01.2019, за серпень 2017 року грошові зобов'язання фактично сплачено 24.01.2019; за вересень 2017 року грошові зобов'язання фактично сплачено 24.01.2019; за листопад 2017 року - 24.01.2019 та 28.01.2019; за грудень 2017 року - 28.01.2019; за січень 2018 року - 28.01.2019; за лютий 2018 року - 28.01.2019 та 25.02.2019; за березень 2018 року - 25.02.2019; за квітень 2018 року - 25.02.2019; за травень 2018 року - 25.02.2019 та 27.02.2019; за червень 2018 року - 27.02.2019; за липень 2018 року - 27.02.2019; за серпень 2018 року - 26.03.2019, 27.02.2019 та 28.03.2019; за вересень 2018 року - 28.03.2019 та 24.04.2019; за жовтень 2018 року - 24.04.2019 та 25.04.2019; за листопад 2018 року - 25.04.2019; за грудень 2018 року - 25.04.2019 та 23.05.2019; за січень 2019 року - 12.06.2019, 24.05.2019 та 29.05.2019.
Так, на підтвердження факту своєчасної сплати самостійно визначених грошових зобов'язань із податку на додану вартість за липень 2017 року (крім жовтня 2017 року) - січень 2019 року, позивач надав суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 18 - 35), карток рахунку 313 (а.с. 57 - 65), витяги з електронного кабінету ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" з розділу "Стан розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість" за 2017 - 2019 роки (а.с. 41 - 56) та витяг з електронного кабінету ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" з розділу "Стан розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість" за 2012 - 2019 роки (а.с. 130 - 156).
Із наданих документів вбачається, що за липень 2017 року ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" задекларовано податку на додану вартість у розмірі 157157 грн, вказану суму перераховано з рахунку Позивача 21.08.2017; за серпень 2017 року задекларовано податку на додану вартість у розмірі 129646 грн, суму перераховано 25.09.2017; за вересень 2017 року - 21315 грн, які перераховано 25.10.2017; за листопад 2017 року - 63190 грн, які перераховано 26.12.2017; за грудень 2017 року - 123233 грн, які перераховано 25.01.2018; за січень 2018 року - 51151 грн, які перераховано 21.02.2018; за лютий 2018 року - 77782 грн, які перераховано 21.03.2018; за березень 2018 року - 176561 грн, які перераховано 21.04.2018; за квітень 2018 року - 80129 грн, які перераховано 25.05.2018; за травень 2018 року - 74281 грн, які перераховано25.06.2018; за червень 2018 року - 121088 грн, які перераховано25.07.2018; за липень 2018 року - 21885 грн, які перераховано 21.08.2018; за серпень 2018 року - 265 315 грн, перераховано 25.09.2018; за вересень 2018 року - 273 097 грн, які перераховано 25.10.2018; за жовтень 2018 року - 181227 грн, перераховано 26.11.2018; за листопад 2018 року - 160 274 грн, які перераховано 27.12.2018; за грудень 2018 року - 231 541 грн, які перераховано 25.01.2019; за січень 2019 року - 280594 грн, які перераховано 25.02.2019.
Колегія суддів звертає увагу, що за умовами мирової угоди від 20 січня 2014 року, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2014 року, сплата кредитору (податковому органу) грошових зобов'язань була відстрочена на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців та розстрочена на 1 (один) рік, отже, позивач мав законне право розпочати сплату грошових зобов'язань лише з 29.07.2018 року та здійснювати її протягом наступного року.
Як встановлено судом першої інстанції, що на виконання умов мирової угоди від 20 січня 2014 року, починаючи із серпня 2018 року, позивач своєчасно здійснював сплату заборгованості з податку на додану вартість, шляхом щомісячного перерахування коштів у розмірі 256890,05 грн.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач своєчасно здійснював сплату самостійно визначених грошових зобов'язань із податку на додану вартість за липень 2017 року - січень 2019 року, а також здійснював виплату заборгованості, на умовах мирової угоди від 20 січня 2014 року.
Так, за змістом ч. 87.9 ст. 87 ПКУ, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною 131.2 ст. 131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Судом першої інстанції досліджено витяг з електронного кабінету ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" з розділу "Стан розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість" за 2012 - 2019 роки (стор. 130 - 156 том І) та встановлено, що фактично штрафні санкції оспорюваним рішенням накладені не у зв'язку із несвоєчасною сплатою самостійно визначених грошових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість за період липня 2017 року - січня 2019 року, а у зв'язку з наявністю в інтегрованій картці ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" заборгованості, у рахунок погашення якої контролюючий орган зараховує поточні платежі позивача, у тому числі платежі, за деклараціями за період липня 2017 року - липень 2018 року (період відстрочення сплати податкового боргу).
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції контролюючим органом не надано доказів, які б спростовували вищезазначені висновки суду першої інстанції.
Пунктом 1.3 ст. 1 ПК України встановлено, що Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
За нормою ч. 5 ст. 81 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами цієї мирової угоди.
З наведеного вбачається, що відповідальність за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, якщо порядок і строки його сплати встановлюються у мировій угоді, повинна визначатись не на підставі положень Податкового кодексу України, а на підставі положень мирової угоди. Однак, відповідачем застосовано до позивача штраф на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України, без урахування термінів сплати грошового зобов'язання, встановлених мировою угодою від 20 січня 2014 року.
За таких обставин судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що позивачем не порушено граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за період липень - вересень, листопад, грудень 2017 року, січень - грудень 2018 року та січень 2019 року, відповідно, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, а отже позовні вимоги ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" підлягають задоволенню, що мали наслідком скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що апелянтом жодним чином не спростовано мотиви, якими керувався суд першої інстанції, та не навів підстав за яких вищевикладені висновки не підлягають врахуванню в межах спірних правовідносин, а отже рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку встановленому ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк
Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.