Справа № 640/17020/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Скидан С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок"
Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року
у справі №640/17020/19 (розглянуто у порядку письмового провадження)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок"
до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2019 №0688951213,
У серпні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Завод сантехнічних заготовок" (надалі - позивач, ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок") з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2019 року №0688951213.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість є хибними. Посилався на своєчасність та повноту сплати узгоджених сум грошових зобов'язань із вказаного податку. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 серпня 2019 року №0688951213.
Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" (код ЄДРПОУ 05503272, адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7106,36 грн (сім тисяч сто шість гривень 36 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).
Позивачем 10 квітня 2020 року подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд:
- покласти витрати приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" на послуги адвокатів у справі №640/17020/19 у розмірі 50000,00 грн на Головне управління ДФС у м. Києві, повноваження якого виконує Головне управління ДПС у м. Києві внаслідок реорганізації шляхом приєднання.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на те, що 04 вересня 2019 року між позивачем та адвокатським об'єднанням "Бонюк і партнери" укладено договір про надання правової допомоги №1/04.09.2019, на виконання умов якого позивач 05 вересня 2019 року сплатив адвокатському об'єднанню суму 50000,00 грн за надані послуги щодо комплексного представництва інтересів позивача в суді.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року заяву представника Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" - задовольнити частково.
Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" (03062, місто Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 24, код ЄДРПОУ 05503272) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погодившись з додатковим рішенням, позивачем (надалі - апелянт 1) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт 1 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт 1 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем понесені витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн, а відповідачем не подано заперечень проти даної суми.
Не погодившись з додатковим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт 2) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт 2 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що витрати, які заявлені позивачем є занадто високими.
В судовому засіданні представник позивача заперечує проти апеляційної скарги відповідача, з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а додаткове рішення, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Позивачем 10 квітня 2020 року подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд покласти витрати приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" на послуги адвокатів у справі №640/17020/19 у розмірі 50000,00 грн на Головне управління ДФС у м. Києві.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на те, що 04 вересня 2019 року між позивачем та адвокатським об'єднанням "Бонюк і партнери" укладено договір про надання правової допомоги №1/04.09.2019, на виконання умов якого позивач 05 вересня 2019 року сплатив адвокатському об'єднанню суму 50000,00 грн за надані послуги щодо комплексного представництва інтересів позивача в суді.
При цьому суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву позивача, виходив з того, що позивачем заявлені вимоги на відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованими на суму 40000,00 грн.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем оскаржується відмова суду першої інстанції про відшкодування витрат на правничу допомогу, а отже в даній частині підлягає розгляду апеляційна скарга.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).
Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між приватним акціонерним товариством "Завод сантехнічних заготовок" (надалі - клієнт) та адвокатським об'єднанням "Бонюк і партнери" (надалі - адвокатське об'єднання), укладено договір про надання правової допомоги №1/04.09.2019 від 04 вересня 2019 року (стор. 214-216 том І).
У відповідності до умов договору адвокатське об'єднання є зобов'язалось надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язався прийняти та оплатити надану правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що адвокатське об'єднання, на підставі звернення та/або завдання клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги, яка полягає у комплексному представництві інтересів клієнта у суді у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 серпня 2019 року №0688951213.
У відповідності до пункту 4.1. договору клієнт оплачує адвокатському об'єднанню послуги щодо комплексного представництва інтересів клієнта у справі у розмірі 50000,00 грн у суді першої інстанції.
Згідно пункту 4.5. договору перед початком комплексного представництва інтересів клієнта у справі у кожній окремій судовій інстанції, адвокатське об'єднання виставляє клієнту рахунок-фактуру на суму передбачену в пункті 4.1. або 4.2. цього договору в залежності від судової інстанції.
Клієнт оплачує рахунок-фактуру в термін до 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання рахунку-фактури (пункт 4.6. договору).
Пунктом 4.8. договору передбачено, що після завершення комплексного представництва інтересів клієнта у справі, адвокатське об'єднання надає клієнту звіт про виконане доручення та сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з копії рахунку на оплату №1 від 04 вересня 2019 року, адвокатське об'єднання виставило позивачу рахунок на суму 50000,00 грн з зазначенням найменування послуги: "оплата за надання правової допомоги за договором №1/04.09.2019 від 04.09.2019 року", який сплачено позивачем 05 вересня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №1178 від 05 вересня 2019 року (стор. 217, 218 том І).
Згідно з наявною в матеріалах справи копією звіту №1 (стор. 219 том І) виконавець (адвокатське об'єднання) станом на дату підписання даного звіту за завданнями клієнта надав такі юридичні послуги:
1. аналіз матеріалів, отриманих від клієнта, та обставин справи, дата надання послуги 04 вересня 2019 року, витрачений час - 4 години;
2. підготовка та подача до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 серпня 2019 року №0688951213, дата надання послуги 05 вересня 2019 року - 06 вересня 2019 року, витрачений час - 12 годин;
3. підготовка клопотання про розгляд справи №640/17020/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та направлення клопотання до суду, дата надання послуги 03 жовтня 2019 року, витрачений час - 2 години;
4. аналіз відзиву відповідача у справі №640/17020/19, дата надання послуги 07 жовтня 2019 року, витрачений час - 2 години;
5. підготовка відповіді на відзив у справі №640/17020/19; направлення відзиву і клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін учасникам справи та подача до суду, дата надання послуги 07 жовтня 2019 року - 10 жовтня 2019 року, витрачений час - 6 годин;
6. підготовка пояснень у справі №640/17020/19, направлення учасникам справи та подача до суду, дата надання послуги 25 листопада 2019 року - 29 листопада 2019 року, витрачений час - 40 годин.
Також, у звіті зазначено, що обсяг послуг у період з 04 вересня 2019 року по 06 квітня 2020 року відповідав потребам клієнта, претензій з приводу обсягу та якості послуг клієнт не має.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз відзиву та підготовка відповіді на відзив фактично є одним й тим самим видом послуги, зокрема, без ознайомлення зі змістом відзиву адвокат позбавлений можливості підготувати вмотивовану відповідь на нього, тобто, вказані послуги неможливо роз'єднати та вважати їх окремими самостійними послугами.
Також, заслуговує на увагу, що відзив відповідача фактично складається з двох повних аркушів та містить виключно норми права, без обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, для ознайомлення з відзивом відповідача у тому об'ємі, в якому він був поданий, не потрібно двох годин, які, як стверджує представник позивача, витратило адвокатське об'єднання.
Також, судом першої інстанції правомірно встановлено, що питання щодо співмірності витраченого часу (2 години) та об'єму й змісту клопотання про розгляд справи №640/17020/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (стор. 85-86 том І), дане клопотання містить в собі дані про те, яка справа перебуває на розгляді в суді, за правилами якого провадження вона розглядається та посилання на дві статті Кодексу адміністративного судочинства України, а отже 2 години на підготовку даного клопотання є необґрунтованим.
Також, колегія суддів звертає увагу, що підготовка пояснень у справі №640/17020/19, направлення учасникам справи та подача до суду, дата надання послуги 25 листопада 2019 року - 29 листопада 2019 року, витрачений час - 40 годин є необґрунтованим, оскільки позивачем під час підготовки позовної заяви не був позбавлений детально розписати неправомірності дій контролюючого органу в частині не застосування вимог мирової угоди та даних електронного кабінету позивача.
Відносно інших наданих послуг, які зазначені у звіті, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про застосування позиції Верховного Суду в постанові від 15 травня 2018 року по справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.
Так, у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми витрат у розмірі 10000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта 1 не підлягає задоволенню, а додаткове рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Щодо апеляційної скарги апелянта 2, то колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" задоволені в повному обсязі, а тому розподіл судових витрат, в тому числі щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, має бути відшкодований за рахунок суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом 2 не наведено обґрунтувань, в чому полягає протиправність додаткового рішення суду першої інстанції по відшкодування витрат на правничу допомогу.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк
Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.