01 жовтня 2020 р.Справа № 440/1258/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Сіренко О.І. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/1258/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод"
до Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якій просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу в сумі 5100 грн від 27.12.2019 у виконавчому провадженні № 56499212.
Ухвалою від 10 березня 2020 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та призначивши розгляд справи на 20 березня 2020 року.
Після відкриття провадження у справі судом було встановлено, що провадження у справі було помилково відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу. А саме, при відкритті провадження суд помилково прийняв до розгляду позовну заяву з вимогою майнового характеру, за яку не було сплачено судовий збір.
У відповідності із частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою від 20 березня 2020 року залишив позовну заяву ТОВ "Інструментальний завод" без руху, про що повідомив позивача і надав йому строк для усунення недоліків тривалістю п'ять днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року позов було залишено без розгляду, через невиконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Не погодившись з ухвалою про залишення позову без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції її скасувати. Апелянт вважає оскаржуване судове рішення незаконним, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки представником позивача отримано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, при цьому, зазначені недоліки не виправлено, то наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що, з урахуванням належного забезпечення права позивача на судовий захист, обставини, які свідчать про недодержання вимог, передбачених процесуальним законодавством для звернення до суду, мають бути такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.
З матеріалів справи встановлено, що 20 березня 2020 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" залишено без руху та надано строк протягом 5 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліки позовної заяви, а саме: шляхом надання до суду документу про сплату судового збору в розмір 2102 грн.
Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року позивачем отримана 14 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 212).
16 квітня 2020 року, тобто протягом 5 днів з дня вручення ухвали, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" на виконання вимог ухвали суду першої інстанції було сплачено судовий збір в сумі 2102 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 928 від 16.04.2020 року, що міститься в матеріалах справи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення без розгляду позовної заяви, у зв'язку з не усуненням її недоліків.
У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів бере до уваги й те, що Європейський Суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосудді можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним право обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала про залишення позовної заяви без розгляду зумовила утворення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" у доступі до правосуддя, що свідчить про наявність підстав для її скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду у цій справі чим порушив норми процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі № 440/1258/20 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.І. Сіренко З.О. Кононенко