01 жовтня 2020 р. Справа № 520/5204/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Острицького Андрія Олеговича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 18.05.20 року по справі № 520/5204/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (Постанова № 649 від 22.08.2018, Постанова № 804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 420,40 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що визнання протиправними і нечинними у судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 унеможливлює їх застосування при виплаті пенсії саме з моменту їх прийняття. Зауважує, що він мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, а отже обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою № 103, не можуть бути застосовані. З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини зазначає про помилковість відмови суду першої інстанції у задоволенні вимог про виплату різниці з недоплати однією сумою з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та вказує, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Вважає, що виплата перерахунку пенсії не може ставитися у залежність від Постанови КМУ № 804 від 14.08.2019 та від Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 і така вимога не є передчасною, оскільки загальновідомим є факт, що ГУ ПФУ при виконанні судових рішень застосовує порядок, визначений Постановою № 649. Просить надати оцінку Постанові КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року та Постанові КМУ № 649 від 22.08.2018 на відповідність верховенству права, Конституції України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Харківській області та з 19.09.2013 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в розмірі 53 % грошового забезпечення як колишній військовослужбовець, що підтверджується протоколом /а.с. 11/.
ГУ ПФУ у Харківській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 103 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі довідки уповноваженого органу та встановлено виплату пенсії у 2018 році у розмірі 50 %, у 2019 році - у розмірі 75 % та у 2020 році - у розмірі 100 % від підвищеної пенсії позивача, відповідно до Перерахунку пенсії від 17.02.2020 /а.с. 12/.
Стверджуючи про неправомірність виплати суми підвищення пенсії після перерахунку 01.01.2018 не у повному обсязі, позивач ініціював даний спір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу 75 % суми підвищення пенсії після перерахунку 01.01.2018 з 05.03.2019, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови № 103, чинної до 05 березня 2019 року, і дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року та 75 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року до 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми компенсації втрати частини доходів з 01.01.2018, як і вимога про запровадження відповідачу заборони керуватись нормами Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 та Постанови КМУ № 804 від 14.08.2019, не підлягають задоволенню як такі, що є передчасними, оскільки заявлені наперед та стосується подій майбутніх правовідносин.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а позивачем оскаржується рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Отже, з урахуванням приписів статті 308 КАС України, в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату різниці з недоплати пенсії однією сумою, заборони відповідачу керуватись нормами Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 при проведенні платежів за пенсією та виплаті компенсації недоотриманої суми пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно із приписами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) № 103 від 21.02.2018 (далі за текстом - Постанова Кабінету Міністрів України № 103) визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно, починаючи з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами.
Отже, нормативний підхід до розуміння норм права, що регулюють відносини перерахунку і виплати пенсій на умовах норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає можливість зробити висновок, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року залишено без змін.
Отже, з 05.03.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили і відповідно з 05.03.2019 пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є нечинними.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Колегія суддів зазначає, що на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 Постанова Кабінету Міністрів України № 103 була чинною та не скасованою, відтак, дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії у 2018 році та 75 % суми підвищення пенсії з 01.01.2019 до 05.03.2019 не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 103, яка була чинна до 05.03.2019.
Оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18 скасовано п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, яким встановлено поступовий розмір виплати підвищення перерахованих пенсій станом на 01.01.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанов Кабінету Міністрів України № 704, № 103, № 45 з урахуванням 100 % виплати підвищення пенсії, яка підлягала виплаті у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям за аналогічною посадою з 05.03.2019 (з дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18).
Колегія суддів зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 06.08.2019, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19 (провадження № 11-986заі19), правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 17.07.2020 у справі № 2540/2873/18, з 05.03.2019 пенсія колишньому військовослужбовцю підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, так як у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Відповідач у даному випадку при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу до 05.03.2019 не мав правових підстав для неврахування та незастосування до спірних правовідносин положень норм статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України № 103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.
Отже, з 05.03.2019 у пенсійного органу відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії позивача відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, а саме, проведення виплат з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, а отже позивач має право на виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною з 05 березня 2019 року.
Щодо позовних вимог про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Приписами частин першої та другої статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що в даному випадку наявні легітимні сподівання позивача на отримання пенсійних виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Отже, з огляду на вказане вище, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, а тому адміністративний позов в цій частині вимог необхідно задовольнити, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Посилання суду першої інстанції на те, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо виплати позивачу з 05.03.2019 - 75 % суми підвищення до пенсії, а тому позивач має законне право на отримання пенсійних виплат, передбачених нормами чинного законодавства шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Водночас, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії без урахування Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 та Постанови Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 є передчасними.
Відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, приписів статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначається порядок примусового виконання судових рішень, який не передбачає відповідного механізмів та обмежень, запроваджених Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” та Постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
З урахуванням того, що такі вимоги позову заявлені наперед, стосуються подій майбутніх правовідносин, відносно яких відсутні об'єктивні дані існування у владного суб'єкта наміру на недотримання закону та порушення прав заявника, такі вимоги не можуть бути задоволені з огляду на їх передчасність.
Також, враховуючи те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19, яке набрало законної сили 22.07.2020, Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою КМУ № 649 від 22.08.2018, визнаний протиправним і скасований, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть застосовані приписи вказаної Постанови КМУ.
Колегія суддів зауважує, що з адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 21.04.2020, але оскільки у пенсійного органу відсутні підстави для застосування означеного Порядку з 22.07.2020, не вбачається підстав для надання правової оцінки нормативно-правовому акту, що на час розгляду справи має статус “скасований”.
Водночас, колегія суддів зазначає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми компенсації втрати частини доходів з 01.01.2018 також є передчасною.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що нарахування та виплата суми підвищення пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати підвищення пенсії, а тому в даному випадку вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію у зв'язку з порушенням строків виплати сум підвищення пенсії є передчасною.
Щодо клопотання позивача про надання оцінки Постанові Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 з точки зору її відповідності Конституції України, колегія суддів зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, законність вказаного Урядового рішення вже була предметом судового розгляду, за наслідками якого рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45.
Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України "Про внесення змін до Конституції України" № 2222-ІУвід 08.12.2004, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно - правового акту нечинним, часові межі чинності такого акту, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.
Таким чином, слід дійти висновку, що на сьогодні, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Отже, відповідний акт визнається нечинним на майбутнє і чинним до цього - протягом певного проміжку часу (останнім днем його календарної чинності є той, що передує одному з зазначених моментів). Визнання нечинним акту може призводити до відновлення дії іншого акту, початковим календарним днем якої є відповідний з вказаних моментів.
Колегія суддів зауважує, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Згідно зі статтею 317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №520/5204/2020 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини підвищення пенсії однією сумою з прийняттям в цій частині нового судового рішення, яким необхідно задовольнити позов та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини підвищення пенсії однією сумою.
В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи складаються з витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальній сумі 2102,00 грн (840,80 грн + 1261,20 грн), що підтверджується доказами про їх оплату (дублікатом квитанції № 0.0.1681628265.1 від 18.04.2020 та квитанцією про сплату № 54172 від 20.05.2020).
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, водночас враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення прийнято на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень на користь позивача 2102,00 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Острицького Андрія Олеговича - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 по справі № 520/5204/2020 в частині відмови у задоволенні позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини підвищення пенсії однією сумою - скасувати.
У цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код за ЄДРПОУ - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ) 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 05 березня 2019 року, однією сумою.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 520/5204/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат, виклавши абзац 5 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, б. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.)".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін С.С. Рєзнікова