01 жовтня 2020 р. Справа № 520/1384/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків по справі № 520/1384/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
04.02.2020 ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в Харківській області до застрахованої особи ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 788,76 грн №Ф-154784-57 від 03.12.2019;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Харківській області №0002425706 від 11.01.2020 до застрахованої особи ОСОБА_1 про нарахування пені зі сплати єдиного соціального внеску на суму 2068,15 грн та застосування штрафу в розмірі 1265,47 грн за період з 20.04.2018 до 30.09.2019;
- зобов'язати ГУ ДПС в Харківській області терміново повернути на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АБ "Приватбанк", з якого в 2019 році сплачувався єдиний податок, надміру сплачені з цього податку кошти в сумі 1745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) гривень 39 копійок;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 від 10.03.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.10.2019 звернувся з заявою про повернення сум надміру сплачених податків в сумі 1745,39 грн, однак кошти не були повернуті на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АБ "Приватбанк", з якого в 2019 році сплачувався єдиний податок. Відповідач на вказане звернення позивача надав лист, в якому зазначив, що визначення надміру сплачених сум податкових платежів та здійснення їх повернення платнику є можливим лише після проведення документальної позапланової перевірки, за результатами якої буде підтверджено факт надміру сплачених сум податків. З вказаним позивач не погоджується та вважає порушеними його права на отримання надміру сплачених сум суб'єктом владних повноважень. Також позивач зазначив, що внаслідок незаконної перевірки обставин справляння позивачем єдиного податку, незважаючи на ліквідаційну декларацію з нарахованого єдиного внеску відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та заяву-пояснення до неї, відповідачем протиправно, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, виставлено позивачу вимогу №Ф-154784-57 від 03.12.2019 про сплату боргу з ЄСВ за період з 30.04.19 до 30.11.19 на суму 788,76 грн, яку отримано 08.12.2019. Вказана вимога була оскаржена в адміністративному порядку та 23.01.2020 позивачем отримано рішення ДПСУ за скаргою позивача, яким вимога залишена в силі. Позивач вважає вказане рішення відповідача №0002425706 від 11.01.2020 незаконним, оскільки останнє не містить обґрунтувань, баз розрахунку (сум, з яких провадиться нарахування), методик розрахунку, посилань на джерела застосованої інформації, на проведену перевірку; переплутує результати розрахунків: пеню визначає штрафом, і - навпаки. На переконання позивача, вказана вимога та рішення є необґрунтованими, винесеними з порушеннями порядку винесення, матеріального законодавства, не відповідають фактичним даним та порушують права позивача. Окрім цього, позивач вказує на протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 від 10.03.2020, яка є компіляцією оскаржуваних вимоги та рішення, не містить жодних розрахунків, підстав чи обґрунтувань та також підлягає скасуванню. З огляду на викладене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/1384/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області №0002425706 від 11.01.2020 до застрахованої особи ОСОБА_1 про нарахування пені зі сплати єдиного соціального внеску на суму 2068,15 грн та застосування штрафу в розмірі 1265,47 грн за період з 20.04.2018 до 30.09.2019.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 від 10.03.2020.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, викладення висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/1384/2020 в частині, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з даними АІС “Податковий блок” станом на поточну дату, платник ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київському управлінні Головного управління ДПС у Харківській області, як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності. У відповідності до самостійно поданого Звіту типу “ліквідаційна”, що підтверджується даними інтегрованої картки платника єдиного внеску за 2019 рік, єдиний внесок складає 7344,48 грн., який ОСОБА_1 і сплачено за період 2019 року. Разом з цим, на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів контролюючим органом було здійснено позивачу нарахування єдиного соціального внеску за січень 2019 року в сумі 819,06 грн, внаслідок чого, станом на 30.11.2019, згідно з даними інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» по ОСОБА_1 обліковувався борг зі сплати єдиного соціального внеску, що за вирахуванням переплати у сумі 30,30 грн сума недоїмки склала 788,76 гривень. На вказану суму Головним управлінням ДПС у Харківській області і було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 03.12.2020 № Ф-154784-57, та, в подальшому, з огляду на несплату позивачем вказаної суми правомірно прийнято рішення від 11.01.2020 № 0002425706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 10.03.2020 № Ф-154784-57 на суму 4122,38 гривень. З огляду на вищевикладене, вважає, що Головне управління ДПС у Харківській області при прийнятті рішення №0002425706 від 11.01.2020 про нарахування пені зі сплати єдиного соціального внеску на суму 2068,15 грн та застосування штрафу в розмірі 1265,47 грн за період з 20.04.2018 до 30.09.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 від 10.03.2020 діяло на підставі та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством.
Позивачем, внаслідок незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, також подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповно дослідження судом першої інстанції та ненадання оцінки всім обставинам справи, ухвалення рішення з порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/1384/2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в Харківській області до застрахованої особи ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 788,76 грн. №Ф-154784-57 від 03.12.2019;
- зобов'язати ГУ ДПС в Харківській області терміново повернути на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АБ "Приватбанк", з якого в 2019 році сплачувався єдиний податок, надміру сплачені з цього податку кошти в сумі 1745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) гривень 39 копійок.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що усі винесені вимоги та рішення відповідача, які прийняті у спірних відносинах, є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки не містять обґрунтувань, баз розрахунку (сум, з яких провадиться нарахування), методик розрахунку, посилань на джерела застосованої інформації, на проведену перевірку. Вважає, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі, не надано оцінки обставинам у справі та не враховано дефект прав відповідача на визначення зобов'язань позивачу після 30.09.2019 (абз.2 ч.1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування") та виставлення відповідачем вимоги станом на 30.11.2019, невірно застосовано ст.ст. 17, 43, 75-78, 86 ПК України, статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Стверджує про залишення поза увагою суду відсутності підстав для виникнення у позивача зобов'язань з ЄСВ до виникнення обов'язку платника єдиного внеску (до 01.02.2019), незаконності нарахування відповідачем зобов'язань позивача з єдиного внеску за 2018 рік майже протягом року до виникнення обов'язків позивача, як платника за Законом, не надання судом належної оцінки скасуванню відповідачем 30.08.2019 нарахованих позивачу зобов'язань в сумі 16638.6 грн з яких 15819.54 грн - як незаконно облікованих за 2018 рік (різниця складає 819,06 гривень), на момент, до якого позивачем вже було сплачено 5508,36 гривень внеску. Також вказує, що фактичне донарахування судом першої інстанції суми недоїмки з єдиного внеску на суму більшу, ніж визначено відповідачем, є порушенням дискреційних повноважень відповідача. Наполягає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовної вимоги щодо повернення надміру сплаченого податку, незважаючи на відсутність заперечень від відповідача з цього приводу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області слід відмовити з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними інформаційної системи “Податковий блок”, ОСОБА_1 26.12.2018 був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця (КВЕД - 69.10 - Діяльність у сфері права) та з 26.12.2018 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в Харківській області на спрощеній системі оподаткування.
30.09.2019 проведено реєстраційну дію "Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням".
Згідно з даними інформаційної системи “Податковий блок” стан платника податків ОСОБА_1 припинено за рішенням засновника, але не знято з обліку.
Окрім цього, судом встановлено, що 01.11.2019 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік з поміткою ліквідаційна. Відповідно до вказаного звіту позивачем самостійно задекларовано суму єдиного внеску у розмірі 7344,48 грн за період з лютого по вересень 2019 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було фактично сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 7374,78 грн, що не заперечувалось сторонами у справі.
Згідно з даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , вбачається відображення зайвих нарахувань ЄСВ у розмірі 16638,60 гривень. За результатом коригувань щоквартальних нарахувань, вказана сума була самостійно виключена контролюючим органом, та інтегрована картка платника по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб-підприємців приведена у відповідність - скасовано зайві нарахування.
З наявних матеріалів справи судом з'ясовано, що відповідачем самостійно на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів донараховано позивачу суму недоїмки з єдиного соціального внеску за січень 2019 року у розмірі 819,06 грн та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 03.12.2020 №Ф-154784-57 на суму 788,76 гривень, з урахуванням переплати у розмірі 30,30 грн.
На підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідачем прийнято рішення від 11.01.2020 № 0002425706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1265,47 грн та нарахування пені у розмірі 2068,15 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.04.2018 по 30.09.2019.
В подальшому, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 10.03.2020 № Ф-154784-57 на суму 4122,38 гривень, з яких 788,76 грн - недоїмка, 1265,47 грн - штраф, 2068,15 грн - пеня.
Не погодившись з прийнятими відповідачем вимогами та рішенням, та неповерненням надміру сплаченого податку на підставі поданої заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючі позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області №0002425706 від 11.01.2020 щодо нарахування пені зі сплати єдиного соціального внеску на суму 2068,15 грн та застосування штрафу в розмірі 1265,47 грн за період з 20.04.2018 до 30.09.2019, та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 від 10.03.2020, суд першої інстанції виходив з того, що застосовані у відношенні позивача штрафна санкція та пеня не відповідають ані сумі недоїмки, ані періоду, за який утворилась заборгованість, а у вимозі №Ф-154784-57 від 10.03.2020 зазначено таку саме необґрунтовану суму штрафної санкції та пені, розраховану не у відповідності до приписів законодавства, як і у вказаному рішенні.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції висновувався на тому, що оскільки позивачем не виконано свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску за січень 2019 року, а відповідачем визначено суму недоїмки з єдиного внеску меншу, ніж належало, відсутні підстави для скасування вимоги №Ф-154784-57 від 03.12.2019. З посиланням на ненадання позивачем доказів наявності надміру (помилково) сплачених коштів або доказів проведення контролюючим органом відповідної перевірки, за наслідками якої встановлено факт надміру (помилково) сплачених сум єдиного податку, суд зазначив про необґрунтованість вимог щодо повернення ОСОБА_1 коштів у сумі 1745,39 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/1384/2020 в частині відмови в задоволенні позову не відповідає з огляду на наступне.
Щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ГУ ДПС в Харківській області терміново повернути на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АБ "Приватбанк", з якого в 2019 році сплачувався єдиний податок, надміру сплачені з цього податку кошти в сумі 1745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) гривень 39 копійок, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.09.2019 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Київського управління ГУ ДПС в м.Харкові, в якій повідомив, що відповідно до ліквідаційної декларації за 2019 рік, поданої до Центральної ОДПІ, протягом звітного періоду (до 30 вересня 2019 року, включно) ФОП ОСОБА_1 отриманий в 2019 році сукупний оподатковуваний дохід в сумі 70017,18 гривень. Відповідно до закону, за цей самий період було нараховано за ставкою 5% єдиний податок в сумі 3500,86 гривень. За цей самий період було фактично сплачено податків в сумі 5246,25 гривень. Тобто, в звітному періоді надміру помилково сплачено 5246,25 - 3500,86 = 1745,39 гривень. Виходячи з наведеного, позивач просив повернути надміру сплачені кошти в сумі 1745,39 грн на його розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця, з якого були здійснені платежі (а.с. 16).
Листом ГУ ДПС у Харківській області від 15.01.2020 повідомлено, що заява щодо повернення помилково та/або зайво сплаченого єдиного податку від 17.12.2019 № 49853/ФОП залишена без розгляду. В якості мотивування такого висновку відповідач послався на незазначення в заяві необхідних реквізитів (даних банківського рахунку, на який необхідно повернути кошти). Щодо правової підстави послався на приписи ст. 43 Податкового кодексу України та наказ Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені».
Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.
Пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За правилами пункту 43.2 цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
За правилами пункту 43.5 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі - Порядок № 60).
Відповідно до п.1 Порядку № 60 заява може бути подана платником до територіального органу ДФС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
За приписами п.2 Порядку № 60 у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються:
на поточний рахунок платника податку в установі банку;
на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;
у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.
Положеннями п. 4, 5 Порядку № 60 встановлено алгоритм дій контролюючого органу після надходження до територіального органу ДФС поданої в електронній формі заяви платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.
Так, за змістом п. 5 Порядку № 60 якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.
У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.
Після внесення до Журналу відмітки підрозділу територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з погашення боргу, проставляє у Журналі відмітку про наявність або відсутність податкового боргу та правомірність або неправомірність за таких умов повернення коштів.
Внесення відмітки про правомірність або неправомірність повернення здійснюється підрозділом територіального органу ДФС, що виконує функції з погашення боргу, не пізніше 18:00: восьмого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних державному бюджету; десятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.
У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з погашення боргу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови (п.6 Порядку № 60).
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДПС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 27.04.2020 року (справа № 640/7371/19, від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15).
Враховуючи, що відповідачем не вчинялося жодних дій, передбачених Порядком № 60 та статтею 43 ПК України та жодне з передбачених законодавцем рішень (висновок про повернення такої суми або письмова відмова у поверненні коштів з бюджету) відповідачем прийнято не було, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах саме податковий орган, не виконавши покладені на нього статтею 43 ПК України обов'язки, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, відповідно вчинив протиправну бездіяльність.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
З огляду на допущену ГУ ДПС у Харківській області протиправну бездіяльність в частині належного розгляду заяви позивача від 30.10.2019 колегія суддів зазначає про наявність підстав для зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області розглянути вказану заяву ОСОБА_1 у відповідності до ст. 43 ПК України та Порядку № 60, та, як наслідок задоволення позову в цій частині.
Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про необхідність проведення контрольної перевірки для повернення суми надміру сплаченого грошового зобов'язання у розмірі 1745,39 грн з огляду на те, що норми чинного законодавства не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування помилково або надміру сплачених до бюджету коштів обов'язкового проведення документальної перевірки.
Так, у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №826/16004/17 Верховним Судом зауважено, що ухваленню відповідного висновку (про повернення надміру сплачених коштів) має передувати перевірка поданої платником заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, яка, в розумінні податкового законодавства, не є податковою перевіркою в значенні статті 75 ПК України.
Колегія суддів зауважує, що положеннями статті 43 ПК України не передбачено обов'язку платника податків щодо подання повторних заяв про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, у разі зменшення суми переплати, а тому подання позивачем однієї заяви є достатньою підставою для вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов'язань.
Враховуючи, що відповідач у спірних відносинах при розгляді заяви позивача від 30.10.2019 не реалізував дискреційних повноважень щодо прийняття будь-якого з рішень, а залишив заяву без розгляду, в частині позову про зобов'язання ГУ ДПС в Харківській області терміново повернути на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АБ "Приватбанк", з якого в 2019 році сплачувався єдиний податок, надміру сплачені з цього податку кошти в сумі 1745,39 грн, слід відмовити, як заявлених передчасно.
Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС в Харківській області до застрахованої особи ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 788,76 грн №Ф-154784-57 від 03.12.2019 колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є платником єдиного внеску у розумінні наведеної норми права.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VІ, які набрали чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Виходячи зі змісту абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, до яких законодавцем віднесено і позивача по справі, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ встановлено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Положеннями п. 15 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахункове як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід)".
За визначенням п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VІ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до абз. 3, 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Положеннями абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI визначено, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у спірних правовідносинах контролюючим органом не було здійснено проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку з позивачем, як платником єдиного внеску, і ОСОБА_1 продовжив перебувати на обліку в Київському управлінні Головного управління ДПС у Харківській області, як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності, дані щодо зняття з обліку платника податків в АІС “Податковий блок” відсутні.
Колегія суддів зазначає, що спірна вимога від 03.12.2019 винесена контролюючим органом у зв'язку з тим, що контролюючий орган самостійно нарахував ФОП ОСОБА_1 в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2019 року, оскільки платником самостійно не було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2019 року. При цьому такому нарахуванню не передувало проведення перевірки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в незалежності від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, ОСОБА_1 , як платник, зобов'язаний був визначити базу нарахування єдиного внеску навіть за місяць, в якому такий дохід не отримано.
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що відповідачем визначено суму недоїмки з єдиного внеску меншу, ніж належало, оскільки ставка єдиного внеску у розмірі 819,06 грн підлягала застосуванню виключно у 2018 року, натомість у 2019 році сума єдиного внеску, що підлягала сплаті позивачем повинна була скласти 918,06 грн. Тобто, відповідачем неправильно взято базу нарахування єдиного внеску, та як наслідок обраховано розмір єдиного внеску не у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Так, у вимозі Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області до застрахованої особи ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 від 03.12.2019 вказано суму 788,76 грн (819,06 грн - 30,30 грн переплати).
Колегія суддів зауважує, що і період відповідач вказує невірний з 20.04.2018 по 30.09.2019, оскільки дата державної реєстрації позивача 26.12.2018.
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску на час виникнення спірних правовідносин врегульовано положеннями ст. 9 Закону № 2464-VI.
Згідно з ч. 2-5 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті, та внесення відомостей до Державного реєстру здійснюються у гривнях органами доходів і зборів за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів регламентовано Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено (надалі - Інструкція № 449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.
Так, відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції № 449 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Приписами пунків 1, 2 розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Колегією суддів зазначає, що оскільки документальна перевірка щодо правильності обчислення ОСОБА_1 єдиного внеску за січень 2019 року не проводилась, звіт платника про нарахування єдиного внеску за січень 2019 року позивач самостійно не подавав, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не могли містити відомості про недоїмку.
Відповідач не навів переконливих обґрунтувань та мотивів появи недоїмки за січень 2019 року в базі контролюючого органу без проведення перевірки або надання відповідного звіту.
Посилання суду першої інстанції на положення Інструкції № 449, якими надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки вищенаведеного не спростовують.
Враховуючи, що при винесенні спірної вимоги № Ф-154784-57 від 03.12.2019 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про правомірність виставленої вимоги від 03.12.2019 з підстав наявності у позивача обов'язку по сплаті єдиного внеску за січень 2019 та нарахування єдиного внеску в меншому розмірі аніж передбачено законом є помилковим.
Щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування рішення ГУ ДПС в Харківській області №0002425706 від 11.01.2020 до застрахованої особи ОСОБА_1 про нарахування пені зі сплати єдиного соціального внеску на суму 2068,15 грн та застосування штрафу в розмірі 1265,47 грн за період з 20.04.2018 до 30.09.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 від 10.03.2020 колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI відповідачем прийнято рішення від 11.01.2020 № 0002425706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1265,47 грн та нарахування пені у розмірі 2068,15 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.04.2018 по 30.09.2019.
Відповідно до приписів ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу та податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Враховуючи, що застосовані у відношенні позивача штрафна санкція та пеня не відповідають ані сумі недоїмки, ані періоду, за який утворилась заборгованість, зокрема, штраф у розмірі 20% від своєчасно не сплаченої суми недоїмки 788,76 грн у жодному випадку не може складати 1265,47 грн, а застосування пені за період з 20.04.2018 по 30.09.2019 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця лише 26.12.2018 та не мав обов'язку сплати єдиного соціального внеску з 20.04.2018, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.03.2020 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57 на суму 4122,38 гривень, з яких 788,76 грн - недоїмка, 1265,47 грн - штраф, 2068,15 грн - пеня.
Отже, до складу зобов'язань за вказаної вимогою увійшли сума недоїмки, визначена у вимозі Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 788,76 грн №Ф-154784-57 від 03.12.2019, сума пені та штрафної санкції, визначені у рішенні від 11.01.2020 №0002425706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1265,47 грн та нарахування пені у розмірі 2068,15 грн.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим пункту 3 Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Згідно з положеннями підпункту 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Аналіз положень п.3 розділу VI Інструкції № 449 свідчить про те, що підставою для винесення вимоги про сплату недоїмки є виникнення, збільшення або часткове зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), однак, в даному випадку жодної із зазначених подій не відбулось.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини у справі, неправомірність прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 788,76 грн №Ф-154784-57 від 03.12.2019 та рішення від 11.01.2020 №0002425706, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно та протиправно прийнято 10.03.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-154784-57, що свідчить про наявність підстав для її скасування.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції не надано належної оцінки позовним вимогам в частині зобов'язання ГУ ДПС в Харківській області повернути на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АБ "Приватбанк", надміру сплачені з цього податку кошти в сумі 1745 грн та визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС в Харківській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 788,76 грн №Ф-154784-57 від 03.12.2019, та зроблено помилковий висновок про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, а також невірно застосовано до спірних відносин норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/1384/2020 підлягає скасуванню в цій частині, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/1384/2020 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Харківській області до застрахованої особи ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 788,76 грн. №Ф-154784-57 від 03.12.2019.
Визнати протиправною допущену Головним управлінням ДПС у Харківській області бездіяльність в частині належного розгляду заяви позивача від 30.10.2019 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) розглянути вказану заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у відповідності до ст.43 Податкового кодексу України та Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60.
В задоволенні позову в частині зобов'язання Головного управіляння ДПС в Харківській області терміново повернути на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АБ "Приватбанк", з якого в 2019 році сплачувався єдиний податок, надміру сплачені з цього податку кошти в сумі 1745,39 грн - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/1384/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій