01 жовтня 2020 р. Справа № 480/522/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 18.03.20 року по справі № 480/522/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь"
до Державної служби України з безпеки на транспорті третя особа Управління Укртрансбезпеки у Сумській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, в якій просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131610 від 23 грудня 2019 року, яка винесена структурним підрозділом відповідача - Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 28 грудня 2019 року на адресу позивача надійшов лист Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, у якому містились наступні документи: повідомлення ТОВ “Конотопський завод “Буддеталь” про необхідність сплатити штраф у розмірі 34000 грн у 15-ти денний термін відповідно до Постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу №131610 від 23 грудня 2019 року; постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу №131610 від 23 грудня 2019 року в розмірі 34000 грн.; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №162768 від 20.11.2019 року. Із змісту вищезазначених документів стало відомо, що 23 грудня 2019 року начальником Управління Укртрансбезпеки у Сумській області І.М. Шевелем прийнято постанову №131610 про застосування до ТОВ “Конотопський завод “Буддеталь” адміністративного-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" до Державної служби України з питань безпеки на транспорті, третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що методика, про яку зазначено в п. 2 Порядку № 879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом) не затверджено.
Позивач зазначає, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів в русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08, проте зазначена Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, що, на думку позивача, свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та відповідно про неможливість встановлення Факту порушення вагових параметрів.
Відповідно до п. б Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008952 від 20.11.2019 року транспортний засіб позивача перевозив подільний сипучий вантаж - пісок 1-ої категорії. При цьому з урахуванням ваги самого транспортного засобу, загальна маса транспортного засобу з вантажем згідно результатів зважування в місці проведення габаритно-вагового контролю склала 34,29 тон, тобто, не перевищила дозволеної норми в 40,00 тон.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 1631/2 від 06.11.2019 року транспортний засіб ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» перевозив подільний сипучий вантаж - пісок першої категорії. При цьому з урахуванням ваги самого транспортного засобу, загальна маса- транспортного засобу з вантажем згідно результатів зважування в місці проведення габаритно-вагового контролю не перевищила дозволеної норми в 40,00 тон (транспортний засіб відповідає саме цим вимогам).
На думку позивача, оскільки транспортний засіб ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортних засобів - його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування (в якій би був передбачений реальний відсоток похибки навантаження на вісі для сипучих вантажів), з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Позивач вважає, що суд першої інстанції, у зв'язку з неналежною оцінкою вищенаведених нормативно правових актів стосовно факту перевищення транспортним засобом позивача вагових параметрів посилається на Наказ Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні".
Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначено, що п. 22.5 ПДР визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідач звертає увагу, що підпунктом 2) пункту 2 Порядку № 879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
На сьогодні спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджено методику.
Відповідач звертає увагу, що відсутність вказаної методики, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Також відповідач зауважив, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, відповідно до вимог п.19 Порядку №879, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення. Рейдова перевірка - це окремий вид заходу державного контролю, особливості проведення якого відокремлюють його від інших заходів державного контролю - планової та позапланової перевірки та на який не поширюється мораторій.
Відповідач вважає, що посилання апелянта на відсутність методики визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно- вагових параметрів транспортного засобу не є підставою визнання протиправними дій контролюючих осіб Укртрансбезпеки по складанню документів за наслідками перевірки.
На думку відповідача, відсутність методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. В свою чергу, у відповідача не існувало обов'язку використання будь-якої методики.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.11.2019 р. Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області складено акт №162768 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 19), а також складено акт №0008952 про перевищення транспортним засобом КРАЗ-65055 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ КЗ "Буддеталь" (м.Конотоп), нормативих вагових параметрів (а.с. 20) та складено довідку №0020610 від 20.11.2019 р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 21).
На підставі вищезазначених актів 23.12.2019 р. Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області прийнято постанову №131610 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн. за допущене порушення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с. 15).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 16 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Так, відповідно до п. 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
При цьому, п. 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
При цьому, є безпідставними доводи апелянта стосовно застосування відповідачем редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху», яка втратила чинність, оскільки із матеріалів справи встановлено, що притягненні позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснено на підставі редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), яка була чинною на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови.
Також, положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
У ході судового розгляду встановлено, оскаржувана постанова № 131610 від 23.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн. прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
При цьому, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумькій області заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 20.11.2019 габаритно-вагового контролю транспортного засобу КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь". В ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Як встановлено зі змісту акту перевірки від 20.11.2019, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумькій області встановлено порушення позивачем п. 22.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, якою затверджено Правила дорожнього руху, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь.
Як було встановлено, в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження, а саме: 28,49 тон на здвоєну вісь при нормативно допустимому навантаженні 16 тон.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо здійснення габаритно-вагового контролю відповідачем за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
Дійсно на час проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу відповідна методика Мінекономрозвитку не була затверджена, проте визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено відповідний Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який і був застосований відповідачем.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.
Також, колегією суддів не приймаються доводи апелянта стосовно того, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустимої, оскільки п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження саме на здвоєні осі - понад 16 т., перевищення чого і було встановлено відповідачем.
Крім того є безпідставними посилання апелента на характер вантажу, що перевозився, а саме сипучий вантаж (пісок), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, колегія суддів також не приймає, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 № 363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Пунктами 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу п. 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин слід дійти висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги стосовно невідповідності зважувального обладнання вимогам законодавства, колегією суддів не приймаються, оскільки наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених (далі - Вимоги).
Відповідно до п. 8. Вимог, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Відповідно до п. 9 Вимог, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05.02.2020 № 35-02/5370 (а.с. 43).
Враховуючи викладені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач приймаючи постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за правопорушення, передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року по справі № 816/1585/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь" - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 по справі № 480/522/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський