ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 вересня 2020 року м. Київ №640/10203/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: представника позивача - Литвинова В.В., представника відповідача - Івахненка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІТ"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 11.02.2020 року №02112615050105, -
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 вересня 2020 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІТ" (03057, м. Київ, вул. Молдавська, б.2, приміщення 120, офіс 102, код ЄДРПОУ 30255335) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 року №02112615050105, складене Головним управлінням ДПС у м. Києві, в частині порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛІТ" пп.14.1.36, пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 ст. 14, п. 36.1, п. 36.3, п. 36.5 ст. 36, п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 975 650,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки відповідача щодо неправомірності встановлення еквівалента у іноземній валюті та визначення порядку коригування вартості у зв'язку зі зміною курсу є безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують положення Цивільного кодексу України та суперечать офіційним роз'ясненням судової влади, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути визнаним протиправним та скасоване.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ТОВ «Аліті» не мало підстав проводити коригування заборгованості вартості товару та завищувати витрати, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування у 2018 році на суму 2 975 650, 00 грн.
Протокольною ухвалою суду від 16.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 24 вересня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 24 вересня 2020 року проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 24 вересня 2020 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Аліт".
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві складено акт від 11.01.2020 №13/26-15-05-01-05/30255335, яким встановлено порушення Товариством з додатковою відповідальністю "Аліт", зокрема пп.14.1.36, пп. 14.1.27, пп.14.1.228 ст.14, п.36.1, п.36.3, п.36.5 ст.36, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 975 650,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки від 11.01.2020 №13/26-15-05-01-05/30255335 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 №02112615050105, яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6 767 130, 00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення, рішенням Державної податкової служби України від 23.04.2020 №14173/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 №02112615050105 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Згідно з п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.
Пунктом 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Також, пунктом 3 цього ж положення встановлено, що прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Як свідчать матеріали адміністративної справи, у ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІТ" відповідачем було встановлено, що ТОВ «АЛІТ» відповідно до бухгалтерського рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» до складу інших витрат віднесено витрати щодо коригування заборгованості у розмірі 2 975 650 грн., яке було здійснено:
відповідно до договору поставки №07/06-01 від 07.06.2016, укладеного між ТОВ «АЛІТ» (покупець) та ТОВ «Міжнародна торгівельна компанія «Універсал плюс» (постачальник), відповідно до умов якого: постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити; перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару та підписання видаткової накладної; оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів згідно з реквізитами постачальника на умовах попередньої оплати після надання рахунку-фактури;
відповідно до додаткової угоди №1 від 21.11.2016 до договору №07/06/01 від 07.06.2016, відповідно до якої: постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі поставити партіями (передати у власність) покупцеві товар; кожна партія товару визначається окремою специфікацією на таку партію, в якій зазначається ціна, кількість, асортимент, строки поставки даної партії товару. Згідно з даною угодою сторони домовилися, якщо на момент здійснення покупцем оплати за видатковою накладною, яка завершує всю поставку за даним договором, відповідно до встановленого рахунку курс гривні по відношенню до євро збільшиться від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації, то сума (вартість товару), зазначена у таких специфікаціях, перераховується та визначається за наступною формулою:
S1=S0*A1/A0, де
S1- сума у гривнях, що підлягає сплаті згідно специфікації;
S0 - загальна початкова сума специфікації у гривнях на дату складання цієї специфікації;
А1 - вартість у гривнях одного євро за курсом зафіксованого за середнім курсом між купівлею та продажем зазначеним на міжбанківському валютному ринку України, в день здійснення покупцем оплати за видатковою накладною, яка завершує всю постаку за даним договором;
А0 - вартість у гривнях одного євро на дату підписання цієї специфікації.
Під завершенням поставки за договором сторони розуміють, що постачальник може поставляти товар за договором частинами, які супроводжуються окремими видатковими накладними, а датою поставки усього товару (завершення поставки) за договором буде вважатися дата здійснення покупцем останньої оплати по видатковій накладній на останню частину товару за даним договором.
Таким чином, у зв'язку з перерахунком ТОВ "АЛІТ" заборгованості за товари, вартість товарів збільшилась на 2 975 650 грн.
Позивачем надано суду копії укладених з контрагентом договорів, специфікацій та видаткових накладних.
Дослідивши надані позивачем документи, а також заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду справи, судом встановлено, що поставка товару відповідно до умов договору №07/06-01 від 07.06.2016, укладеного між ТОВ «АЛІТ» (покупець) та ТОВ «Міжнародна торгівельна компанія «Універсал плюс» (постачальник) здійснювалась окремими частинами протягом 2016-2017 років.
Разом з тим, коригування заборгованості за договором на всю партію переданого ТОВ «Міжнародна торгівельна компанія «Універсал плюс» на користь позивача товару відбувалось на момент останньої оплати частини товару у 2018 році.
Тобто, за 2016-2018 товари були отримані та оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛІТ", але лише у 2018 році відбулось коригування оплати всіх партій товару і не по курсу на день кожної окремої оплати партії товару, а по курсу станом на 08.02.2018.
На запитання суду чому коригування відбулось з урахуванням курсу валюти станом на 08.02.2018 представник позивача під час судового розгляду справи зазначив, що це передбачено умовами договору.
Дослідивши зміст додаткової угоди №1 від 21.11.2016 до договору №07/06/01 від 07.06.2016 судом встановлено, що дійсно вказана угода містить положення щодо перерахунку вартості товару у разі збільшення курсу гривні по відношенню до євро від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації.
Разом з тим, суд звертає увагу, що додаткова угода не містить умов стосовно перерахунку вартості товару у зворотному випадку, тобто в разі зменшення курсу гривні по відношенню до євро від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації.
На переконання суду, вказані обставини не можуть свідчити про правомірність дій позивача щодо здійснення відповідних коригувань, а прямо свідчать про намагання позивача зменшити податкове навантаження на підприємство, оскільки коригування відповідної ціни по курсу станом на дату передачі окремої партії товару не здійснювалось, а здійснювалось станом на 08.02.2018, хоча такий товар постачався ще у 2016-2017 роках, про що судом зазначено вище.
При цьому, суд зазначає, що оплата товару за договором поставки №07/06-01 від 07.06.2016 здійснювалась у гривнях, що позивачем під час судового розгляду справи не заперечувалось та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Частинами першою і другою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 198 Господарського кодексу України, зазначено:
Платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.
Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Як зазначено на сторінці 41 Акта перевірки, у ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість за товари була відображена у валюті - гривня.
Отже, на переконання суду, враховуючи, що оплата товару згідно з договором поставки №07/06-01 від 07.06.2016 була здійснена у гривнях, поставка та оплата такого товару здійснювалась частинами протягом 2016-2018 років, договором №07/06-01 від 07.06.2016 та додатковою угодою до нього не передбачено умов стосовно перерахунку вартості товару в разі зменшення курсу гривні по відношенню до євро від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації, то коригуючи вартість усього товару станом на 08.02.2018 відповідач діяв недобросовісно, намагаючись таким чином зменшити податкове навантаження, оскільки сума витрат позивача начебто збільшилась на 2 975 650 грн.
Таким чином, ТОВ «Аліт» неправомірно було віднесено до складу інших витрат суму в розмірі 2 975 650 грн., що вплинуло на визначення фінансового результату на 2018 рік та штучно спричинило зменшення навантаження по сплаті податків для ТОВ «Аліт».
Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомдення-рішення від 11.02.2020 року №02112615050105, а вимоги позивача щодо визнання його протиправним та скасування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІТ" (03057, м. Київ, вул. Молдавська, б.2, приміщення 120, офіс 102, код ЄДРПОУ 30255335) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 вересня 2020 року.
Суддя Н.Г. Вєкуа