ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року м. Київ № 640/11501/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича ( АДРЕСА_2 ), в якому просить
- визнати протиправними дії відповідача, пов'язані із визначенням основної винагороди у виконавчому провадженні № 62004292 у розмірі 202266,55 гривень та винесенням постанови від 06.05.2020 про стягнення з боржника основної винагороди,
- зобов'язати відповідача скасувати пункт 3 резолютивної частини постанови від 06.05.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62004292;
- зобов'язати відповідача скасувати постанову від 06.05.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 62004292.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавцем протиправно здійснюється спірне виконавче провадження, оскільки рішення суду щодо звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Також, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові виконавцем не наведено розрахунок суми стягнутого виконавчого збору. Крім того, позивач не погоджується з тим, що виконавчий збір розраховано з повної суми заборгованості по кредиту, оскільки позивач відповідає лише в межах суми майна, що є предметом іпотеки, а сума виконавчого збору має розраховуватись пропорційно до вартості майна, що підлягає стягненню.
Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, у зв'язку з чим суд проводить розгляд справи за наявними у матеріалах доказами.
У судовому засіданні суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження. Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича від 06.05.2020 відкрито виконавче провадження № 62004292 з примусового виконання дубліката виконавчого листа від 06.03.2030 № 757/35012/17-ц про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки: двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором в сумі 74 996,87 доларів США.
Того ж дня, у межах виконавчого провадження № 62004292 виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, в якій наведено розрахунок основної винагороди у сумі 202266,55, що становить 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом - 2022665,58 гривень, а також визначено визначено порядок її стягнення.
Вважаючи протиправною постанову про стягнення основної винагороди, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина п'ятою статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 цього Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, у спірних правовідносинах винагорода приватного виконавця має складати 10% від вартості майна, на яке буде звернуто стягнення за виконавчим документом. Будь-якої іншої основної винагороди приватного виконавця законодавство України не визначає.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 61 Закону № 1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Частиною третьою цієї статті визначено, що початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Також слід звернути увагу на положення частини п'ятої та шостої статті 61 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Аналізуючи положення статті 61 Закону № 1404-VIII у поєднанні з положеннями, що регулюють порядок справляння виконавчого збору, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди виноситься в силу закону, разом із постановою про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, станом на момент відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю не відомо, за якою саме сумою та після яких із трьох торгів буде продано предмет іпотеки, а отже, визначити суму 10% винагороди можна лише після складання приватним виконавцем акту про реалізацію предмета іпотеки, де буде визначена вартість предмета іпотеки.
Враховуючи викладене, приватним виконавцем розраховано суму виконавчого збору, виходячи з повної суми заборгованості за кредитним договором, тоді як фактичному стягненню з боржника підлягає сума, пропорційна вартості реалізованого майна.
Суд погоджується з доводами позивача, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.
При цьому, за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Аналогічна позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18.
Разом з тим, обставини справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду ухвалено відповідне рішення, відрізняються від спірних правовідносин, оскільки у справі № 2540/3203/18 виконавче провадження щодо стягнення заборгованості вже закінчене, а постанова про стягнення виконавчого збору виокремлена в окреме виконавче провадження та звернута до примусового виконання.
У свою чергу, у справі № 640/11501/20 постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця прийнята разом з постановою про відкриття виконавчого провадження. При цьому, виконавче провадження ще триває, предмет іпотеки не є реалізованим, а постанова про стягнення основної винагороди не звернута до примусового виконання.
Суд звертає увагу, що оцінка правомірності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди надається лише на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент її винесення. Будь-які обставини, що можуть вплинути на розмір такої винагороди або на можливість її виконання у майбутньому, не можуть бути враховані судом, оскільки виконавче провадження це сукупність дій визначених у Законі Україні «Про виконавче провадження», які вчиняються у процесі виконання відповідного рішення, а тому мають різні юридичні наслідки щодо стягнення з боржника основної винагороди.
Таким чином, оскільки постанова приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди виноситься в силу закону, разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно надання оцінки правомірності спірної постанови може бути надана лише у разі оскарження правомірності дій приватного виконавця щодо виокремлення постанови про стягнення основної винагороди в окреме виконавче провадження та оскарження постанови про відкриття відповідного виконавчого провадження.
Аналогічне правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №260/801/19.
Отже, постанова про стягнення з боржника основної винагороди може бути оскаржена лише у разі її фактичного стягнення після закінчення виконавчих дій, передбачених законом. До моменту закінчення виконавчого провадження та звернення її до примусового виконання постанова про стягнення основної винагороди не порушує права та інтереси позивача, оскільки нею визначається розмір та порядок стягнення основної винагороди, яка підлягає стягненню у разі забезпечення виконавцем повного виконання рішення пропорційно до розміру фактично стягнутої суми.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо протиправності дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки такі дії відповідача не є предметом розгляду справи, а оцінка зазначеним діям може бути надана в межах розгляду відповідної справи.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича (02186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 4, кв. 109) про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 295-297. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов