ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 вересня 2020 року м. Київ № 640/3652/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Основі О.В.,
за участі:
представника позивача - Калити Андрія Миколайовича (ордер серія ЧК № 113414 від 20.05.2020),
представника відповідача - Пінчука Богдана Володимировича (в порядку статті 55 КАСУ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2020 №№ 00001160502, 00001170502.
У судовому засіданні 30.06.2020 було допитано свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України були приведені до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України були ознайомлені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на час проведення спірної перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, строк позовної давності щодо вимоги компанії «UMH Group Public Limited LTD» (попередня назва-«Advantest Public Limited») (Республіка Кіпр) до позивача на суму позики не минув, оскільки до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12, який було укладено між позивачем та вказаної компанією, було внесено зміни додатковою угодою від 16.04.2014 № 7 та передбачено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення суми позики, відсотків за користування сумою позики, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 10 років. Також позивач вказав на те, що додаткова угода від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 за своїм змістом не підлягала реєстрації Національним банком України на момент її укладання.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача станом на 31.03.2019 встановлена кредиторська заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 24 920 770,36 дол. США (еквів. 702 848 685,40 грн.) за договором позики від 16.07.2012 № 2607/12, який було укладено з компанією «UMH Group Public Limited LTD» (попередня назва-«Advantest Public Limited») (Республіка Кіпр) строк позовної давності за якою минув 26.07.2017. Також відповідач зазначив про те, що додаткова угода від 16.04.2014 № 7, якою начебто внесені зміни до пункту 7.2 договору позики від 16.07.2012 №2607/12 щодо термінів позовної давності до перевірки позивачем надано не було, як і не було надано доказів реєстрації вказаної додаткової угоди в Національному банку України. Крім того відповідач вказав на те, що додаткова угода від 14.04.2014 № 6 до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 в Національному банку України зареєстрована не була.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.
Під час розгляду справи, суд встановив наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві в період з 20.12.2019 по 26.12.2019 на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа", з питань, що стали предметом оскарження.
За результатами перевірки складено акт від 28.12.2019 № 283/26-15-05-02-03/31236266, яким встановлено порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 5 П(С)БО №11 «Зобов'язання» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, пункту 15 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 43338 120 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 43 338 120 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 407947731,00 грн.
04.02.20120 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 00001160502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 54 172 650,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 10834530,00 грн. та № 00001170502, яким визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року на 407 947731,00 грн.
Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 04.02.2020 №00001160502, №00001170502 звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Спірні правовідносини мали місце в період з 16.07.2012 по 04.02.2020, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх існування та здійснення.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктами 1 та 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 встановлено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пункту 15 вказаного Положення визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Згідно з пунктами 1 та 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Пунктом 15 вказаного Положення встановлено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Між позивачем та компанією «Advantest Public Limited» (Республіка Кіпр) укладено договір позики від 16.07.2012 № 2607/12, щодо отримання позики в сумі 3 000 000,00 дол. США. Відсоткова ставка - 3% річних. Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області видано реєстраційне свідоцтво від 28.09.2012 № 15688, що свідчить про реєстрацію угоди про позику від 16.07.2012 №2607/12.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору займодавець передає позичальникові на поворотній основі грошові кошти в розмірі, визначеному відповідно до пункту 2.2. цього Договору, а позичальник приймає цю позику, використовує і зобов'язується повернути до 26.07.2014 займодавцю таку ж суму позики і сплатити відсотки за користування грошовими коштами.
Згідно пункту 7.2 договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 спори і розбіжності за договором вирішуються сторонами шляхом переговорів і взаємних консультацій, а при не досягненні згоди передаються на розгляд до компетентного суду по місцю знаходження Позичальника. Всі спори між Сторонами вирішуються на основі застосування права України.
Додатковою угодою від 26.10.2012 № 1 до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 було внесено зміни, де змінено дані про кредитора, нова назва кредитора - «UMH Group Public Limited» (Республіка Кіпр).
Додатковою угодою від 22.02.2013 № 2 до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 було внесено зміни, де змінено загальну суму позики, яка стала складати 4 500 000,00 дол. США.
Додатковою угодою від 02.04.2013 № 3 до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 було внесено зміни, де змінено реквізити наймодавця «UMH Group Public Limited» (Республіка Кіпр).
Додатковою угодою від 10.04.2013 № 4 до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 було внесено зміни, де змінено основну суму позики - 11 500 000,00 дол.США.
Додатковою угодою від 07.05.2013 № 5 до договору позики від 15.07.2012 № 2607/12 було внесено зміни, де змінено загальну суму позики - 25 000 000 дол. США, та відсоткову ставку - 10% річних.
Відповідно до акта перевірки від 28.12.2019 № 283/26-15-05-02-03/31236266 встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку, станом на 01.04.2016 у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість по договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 у сумі 24 920 770,36 дол. США (еквів. 653 374 152,86 грн.) та в періоді, який перевірявся, позивач кредитні кошти від нерезидента «UMH Group Public Limited» (Республіка Кіпр) не утримував та не перераховував кошти за основною сумою боргу та відсотки компанії «UMH Group Public Limited LTD» (попередня назва Компанія «Advantest Public Limited»), Республіка Кіпр. Також встановлено, що станом на 31.03.2019 наявна кредиторська заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 24 920 770,36 дол. США (еквів. 702 848 685,40 грн.) за договором позики від 16.07.2012 № 2607/12, що відповідає даним бухгалтерського обліку по аналітичному рахунку 602 «Корострокові кредити банків в іноземній валюті».
Зазначені факти сторонами визнаються.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою та третьою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами першою та другою статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 32 вказаного Закону зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
З огляду на зазначені положення законодавства та враховуючи положення закріплені позивачем та компанією «UMH Group Public Limited LTD» в пункті 1.1 договору позики від 16.07.2012 №2607/12 строк позовної давності щодо повернення позики за вказаним договором минув 26.07.2014.
Посилання позивача на факт укладання додаткової угоди від 14.04.2014 №6 до договору позики від 16.07.2012 № 2607/12 відповідно до умов якої позичальник зобов'язується повернути позику до 26.07.2017, як на обставину, яка зумовлює відсутність факту спливу строку позовної давності за вказаним договором позики, не приймають судом з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 Національний банк України (далі - Національний банк) цим Положенням встановлює порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам і видачі резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам.
Пунктом 1.16 глави 1 розділу I вказаного Положення встановлено, що резиденти-позичальники мають передбачати в договорі умову про те, що він набирає чинності з моменту (або не раніше) його реєстрації, за винятком договорів про одержання кредитів уповноваженими банками на строк, що не перевищує один рік. Вимоги абзацу першого цього пункту поширюються на зміни до договору, які стосуються суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 резидент-позичальник звертається до обслуговуючого банку для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) в Національному банку. Для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) резидент-позичальник зобов'язаний подати до обслуговуючого банку повідомлення про договір (повідомлення про зміни до договору) (далі в цій главі - повідомлення) на паперовому носії чи у вигляді електронного документа за формою, зазначеною в додатку 1 до цього Положення, і договір (разом з іншими додатковими угодами/договорами, документами, які стосуються реалізації договору та здійснення валютних операцій за договором). Документи, які складені іноземною мовою, подаються резидентом-позичальником разом з їх перекладом на українську мову, засвідченим підписом перекладача (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально) або нотаріусом (не потребують перекладу документи, складені російською мовою або текст яких викладено одночасно іноземною та українською/російською мовами). Зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу. Резидент-позичальник заповнює пункти 1 - 3 повідомлення про зміни до договору, а також пункти, що містять змінену інформацію.
Таким чином у випадку підписання змін до договору позики, які стосуються строку надання/повернення позики, відповідні зміни потребують реєстрації в Національному банку та набувають чинності не раніше дати проведення відповідної реєстрації.
Відповідно до листа Національного банку України від 15.10.2019 № 25-0006/53342, яким було надано відповідь на запит відповідача від 10.09.2019 № 354/26-15-02-053 "Про надання інформації" реєстрація додаткової угоди від 14.04.2016 № 6 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 укладеного між позивачем та компанією «UMH Group Public Limited LTD» не здійснювалась.
Позивачем доказів на підтвердження реєстрації додаткової угоди від 14.04.2016 № 6 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 в Національному банку України суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.
Таким чином, хоча між позивачем та компанією «UMH Group Public Limited LTD» і було підписано додаткову угоду від 14.04.2016 № 6 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12, водночас у зв'язку з відсутністю факту її реєстрації в Національному банку України вона чинності не набрала, а отже визначений нею строк повернення позики до 26.07.2017 застосуванню не підлягає.
В частині посилань позивача на факт укладання додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12, якою передбачено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення суми позики, відсотків за користування сумою позики, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонам тривалістю 10 років суд зазначає наступне.
Допитаний у якості свідка у судовому засіданні Приходько Анатолій Володимирович - головний державний ревізор - інспектор, відділу перевірок у сфері транспорту управління перевірок у сфері торгівлі і послуг Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м. Києві, яким безпосередньо проводилась перевірка позивача за результатами якої складено акт від 28.12.2019 № 283/26-15-05-02-03/31236266 зазначив про те, що до перевірки додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 позивачем надано не було та не було повідомлено про факт її існування.
ОСОБА_2 , - фінансовий директор - головний бухгалтер позивача, у присутності якої проводилась перевірка за результатами якої складено акт від 28.12.2019 № 283/26-15-05-02-03/31236266 зазначила про те, що договір позики від 16.07.2012 №2607/12 відповідачу під час перевірки було надано у повному обсязі з усіма укладеними до нього додатковими угодами, зокрема, було надано копію додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12.
З аналізу змісту акту від 28.12.2019 № 283/26-15-05-02-03/31236266 судом встановлено що він не містить жодних даних щодо факту укладення позивачем додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12.
В Додатку № 1 до вказаного договору "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ "УКРПОЛІГРАФМЕДІА" (код 31236266) за період з 01.04.2016. по 31.03.2019." зазначено про те, що під час перевірки суцільним порядок досліджено договір позики від 16.07.2012 № 2607/12 укладений Компанією «UMH Group Public Limited LTD» (республіка Кіпр) за період з 01.04.2016 по 31.03.2019. Водночас даних щодо того, які додаткові угоди було надано та досліджено разом з договором позики від 16.07.2012 № 2607/12 в зазначеному додатку не вказано.
Відповідно до листа Національного банку України від 27.04.2020 № 25-0006/20691 "Про розгляд запиту" реєстрація Національним банком України додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 не здійснювалась.
Позивачем надано суду копію листа компанії «UMH Group Public Limited LTD» від 03.06.2020 Вих. № 03-06, яким остання повідомляє наступне: "UMH GROUP PUBLIC LIMITED та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» уклали договір позики №2607/12 від 16 липня 2012 року.
16 квітня 2014 року UMH GROUP PUBLIC LIMITED та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРПОЛІГРАФМЕДІА» як сторони договору прийшлі до рішення внести зміни до договору в частині позовної давності по вимогах про стягнення суми позики шляхом укладення додаткової угоди №7 до договору.
Зазначена додаткова угода була укладена шляхом обміну листами електронної пошти. Сторони обмінялися сканованими примірниками додаткової угоди, що була підписана та скріплена печатками сторін. Законодавства Кіпру дозволяє використовувати такий спосіб укладання правочинів та документообігу.
UMH GROUP PUBLIC LIMITED підтверджує, що додаткова угода № 7 була укладена за взаємною згодою сторін та має юридичну силу.".
Під час надання відповіді на запит податкового органу від 25.07.2019 щодо надання пояснень стосовно непогашення кредиторської заборгованості по договору позики від 12.07.2012 № 2607/12 позивачем в листі від 25.07.2019 б/н було зазначено про те, що згідно додаткової угоди №6 до договору позики №2607/12 від 16.07.2012 терміни повернення позики і відсотків по ньому продовжено до 26.07.2017 та після проходження трьох років сума по договору позики № 2607/12 від 16.07.2012 буде віднесена на доходи підприємства та списана. Про факт існування додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 в зазначеному листі не вказано.
При наданні листом від 01.08.2019 б/н відповіді на запит відповідача від 01.08.2019 позивач зазначив про те, що 01.07.2014 звернувся до Компанії «UMH Group Public Limited LTD» (республіка Кіпр) з листом про зміну банківських реквізитів та укладання Додаткової угоди №7, а також 25.11.2015 у зв'язку з наявністю фінансових проблем звертався до Компанії «UMH Group Public Limited LTD» щодо продовження дії договору позики від 13.07.2012 № 2607/12 до 31.12.2016, 13.07.2017, 01.07.2019 - до 31.12.2018 та на теперішній час деталі продовження дії договору позики від 16.07.2012 №2607/12 узгоджено. Дані щодо подання разом з вказаним листом будь - яких додатків відсутні.
В наданих позивачем 21.01.2020 відповідачу запереченнях на акт додаткової перевірки від 28.12.2019 № 283/26-15-05-02-03/31236266, копії яких наявні в матеріалах справи, ним про наявність факту укладення податкової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 вказано не було. Дані щодо подання разом з зазначеними запереченнями будь - яких документів в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, з зазначених документів вбачається, що будь - які дані щодо додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 серед документів датованих до дати видання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень містяться лише в листі позивача від 01.08.2019 б/н.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за твердженням позивача та відповідно до даних зазначених в додатковій угоді № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 її було укладено 16.04.2014, у той час, як в листі від 01.08.2019 б/н позивачем зазначено про те, що 01.07.2014 він лише звернувся до Компанії «UMH Group Public Limited LTD» (республіка Кіпр) з листом про укладання Додаткової угоди №7. Таким чином позивач суперечить сам собі, оскільки, як угода № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 могла бути укладена вже 16.04.2014, якщо позивач звернувся до Компанії «UMH Group Public Limited LTD» (республіка Кіпр) з листом про укладання відповідної додаткової угоди лише через 2,5 місяці після спливу відповідної дати.
Суд критично ставиться до листа компанії «UMH Group Public Limited LTD» від 03.06.2020 Вих. № 03-06, оскільки відповідний лист має лише інформаційний характер та не може бути беззаперечним доказом існування фактів викладених в ньому. Крім того його було складено вже після видання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Враховуючи те, що свідчення надані свідком ОСОБА_2 суперечать свідченням наданим свідком ОСОБА_1 та на їх підтвердження позивачем не надано суду жодних доказів, суд вважає, що відповідні свідчення не можуть бути достатнім та належним доказом, як на підтвердження укладання додатковій угоді № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12, так і на підтвердження надання її копії відповідачу під час перевірки.
Відповідно до пунктів 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Позивач отримавши акт від 28.12.2019 № 283/26-15-05-02-03/31236266, під час подання заперечень на нього 21.01.2020, якщо, як він на те посилається, він надав відповідачу додаткову угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12, але вона безпідставно не була врахована відповідачем, мав можливість відобразити відповідний факт, водночас в зазначених заперечення взагалі не міститься жодних даних щодо факту існування додаткової від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12. Крім того, вказані заперечення не містять даних щодо реалізації позивачем наданого йому права щодо надання додаткових документів та подання разом з ними додаткової від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що додаткова угода від 14.04.2016 № 6 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 не набрала чинності, а факт складання та надання до перевірки додаткової угоди від 16.04.2014 № 7 до договору позики від 16.07.2012 №2607/12 не підтверджений позивачем належним чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати необґрунтованими висновки відповідача про те, що строк позовної давності щодо повернення позики за договором позики від 16.07.2012 №2607/12 минув 26.07.2017 та щодо допущення позивачем порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 та для скасування оскаржуваним поданих повідомлень - рішень.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104А, код ЄДРПОУ 31236266) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов
Повний текст рішення виготовлений 30.09.2020