01 жовтня 2020 року Справа № 580/4205/20
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В., розглянуто у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову № 580/4205/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи»
про визнання протиправними та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 18.09.2020 № 3242/5, прийнято ухвалу.
29.09.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 18.09.2020 № 3242/5 просить:
- постановити ухвалу, якою вжити заходів забезпечення позову, що буде поданий ОСОБА_1 у строк, встановлений частиною 2 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу шляхом зупинення дії індивідуального акту, а саме: пунктів 3 та 5 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 18.09.2020 №3242/5, а також заборонити Державному підприємству «Національні інформаційні системи» вчиняти будь-які дії щодо анулювання доступу державному реєстратору виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду.
У обґрунтування заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких має намір звернутися. Спірним наказом позивача фактично позбавлено права отримувати дохід від своєї професійної діяльності, що є єдиним джерелом доходу. У разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків - завдання шкоди діловій та професійній репутації позивача, для виправлення яких потрібно буде докласти значних зусиль. Заявником зазначено, що анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно порушує права та інтереси інших осіб, що звернулись до ОСОБА_1 з заявами про вчинення реєстраційних дій. Заявником зазначено про очевидні ознаки протиправності наказу від 18.09.2020 № 3242/5, позаяк Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги Черкаської міської ради від 22.11.2019 мало би прийняти рішення «про відмову у задоволенні скарги» у зв'язку із закінченням строку подачі скарги. Міністерством юстиції України під час прийняття наказу від 18.09.2020 № 3242/5 порушено процедуру, визначену Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150.
Вирішуючи надану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає про таке.
Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень - це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Фактична протиправність чи правомірність відповідних рішень або дій належить встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, що просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
У заяві про забезпечення позову від 29.09.2020 не обґрунтовано, що захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів, про які зазначено у заяві, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заявником не надано доказів, що наказ від 18.09.2020 №3242/5, дію окремих пунктів якого заявник просить зупинити, може порушувати права третіх осіб, які звернулись до державного реєстратора з метою вчинення реєстраційних дій, позаяк пункти 3 та 5 зазначеного наказу є складовими актому індивідуальної дії, що стосується анулювання доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто стосується лише прав та інтересів позивача.
Суд зазначає, що забезпечення позову у спосіб, про який зазначає позивач, з підстав що зазначено у заяві, фактично є вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог, позаяк у межах адміністративного позову, з яким ОСОБА_1 має намір звернутися до суду буде вирішуватися спір щодо правомірності та обґрунтованості наказу Міністерства юстиції України від 18.09.2020 №3242/5.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати заяву і з цією метою надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення прав (свобод, інтересів) особи у справі.
У заяві від 29.09.2020 про вжиття заходів забезпечення позову не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких особа звернулася до суду стане неможливим.
Незгода заявника із рішеннями суб'єкта владних повноважень та наміри звернення до суду із позовом про скасування управлінських рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не належить до задоволення. Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову у справі № 580/4205/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 18.09.2020 № 3242/5.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова