01 жовтня 2020 року справа № 580/2866/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 21/8, далі - відповідач 1), Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (18001, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 10, далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльності відповідачів 1 та 2 при розгляді його скарги від 20.01.2020 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідачів 1 та 2 поновити провадження за його скаргою від 20.01.2020 щодо притягнення до адміністративної відповідальності голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідачів 1 та 2 скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Позов мотивовано тим, що відповідачі всупереч вимог законодавства України не притягнули голову Білозірської сільської ради ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідачі не повністю дослідили лист голови Білозірської сільської ради Мицюка В.П. на запит позивача про відмову у наданні відомостей та копій документів.
Відповідачі у визначений судом строк відзиву на позов не надали, про причини неподання відзиву не повідомили.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 10.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Білозірської сільської ради із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати йому завірену належним чином копію договору оренди земельної ділянки площею 12,0 га, укладеного між Білозірською сільською радою та ТОВ «Білозір'я-Агро».
Листом Білозірської сільської ради від 13.01.2020 №79/02-14 повідомлено позивача, що його запит не відповідає вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що унеможливлює надання позивачу відповідних відомостей та копій документів.
20.01.2020 позивачем надіслано до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скаргу на дії голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 щодо відмови у наданні публічної інформації, в якій просив притягнути до адміністративної відповідальності в порядку ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУАП) головУ Білозірської сільської ради ОСОБА_2 .
Листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.02.2020 №Д-890/32 вих.-20, який підписаний Регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В. Єфіменком, позивача повідомлено, що його скарга розглянута та підстав для вжиття заходів реагування не виявлено, оскільки запит позивача на отримання публічної інформації не містить кадастрового номеру земельної ділянки, яка цікавить позивача, а згідно повідомлення голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 у оренді ТОВ «Білозір'я-Агро» перебуває не одна земельна ділянка із вказаною площею.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.1 Закону України від 20.03.2020 №776/97 «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон №776/97) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами першою, другою статті десятої Закону №776/97 встановлено, що для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України “Про державну службу”. Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.
Згідно з Положенням про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 №4/8-12 (далі - Положення №4/8-12), керівник Секретаріату: організовує роботу Секретаріату, здійснює загальне керівництво його діяльністю та забезпечує виконання функцій Секретаріату; координує діяльність регіональних представництв Уповноваженого; організовує виконання доручень Уповноваженого.
Відповідно до ст.11 Закону № 776/97 уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.
Згідно п. 5.4 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.07.2012 №7/8-12 (далі - Положення №7/8-12), представник за дорученням Уповноваженого розглядає звернення осіб.
Відповідно до п. 6.3 Положення №7/8-12 представник має право на ознайомлення з документами та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.
Згідно з п. 6.4 Положення №7/8-12 представник має право підписувати листи (з використанням бланка затвердженого зразка представника Уповноваженого) до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (крім Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, народних депутатів України, керівників центральних органів виконавчої влади), органів прокуратури України (крім Генерального прокурора України), органів судової влади (крім голів вищих спеціалізованих судів та ВСУ), керівників підприємств, установ та організацій, громадських організацій з питань забезпечення дотримання прав людини, зокрема порушених у зверненнях до Уповноваженого, разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, контролює їх розгляд, а також остаточні відповіді громадянам.
Пунктом 6.6 Положення №7/8-12 встановлено, що представник має право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством.
Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013 №18/02-13 затверджений Порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Порядок №18/02-13).
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Порядку №18/02-13 (у редакції на час розгляду скарги позивача) підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку).
Відповідно до підп. 3.6 Порядку №18/02-13 під час провадження можуть вживатись такі заходи: надання роз'яснень з питань, наведених у зверненні; здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненнях або повідомленнях, шляхом: надсилання запитів до відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; виїзд працівника Секретаріату на місце події, відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; запрошення посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах; проведення нарад, консультацій з представниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, з питань, що порушені у зверненнях або повідомленнях; звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина у випадках та в порядку, встановлених законодавством; участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законодавством; проведення перевірок діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій з отриманням результатів експертиз і підготовкою відповідних висновків.
Згідно з підп. 3.10 Порядку №18/02-13 повідомлення автора звернення про відкриття провадження та його інформування про результати провадження здійснюється тим структурним підрозділом, який визначено головним виконавцем провадження, з урахуванням інформації, наданої співвиконавцями.
Підпунктом 6.1 Порядку №18/02-13 встановлено, що провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді авторові звернення за результатами з'ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затверджений наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 №3/02-15 (надалі - Порядок №3/02-15).
Відповідно до підп.1.1 Порядку №3/02-15 (у редакції на час розгляду скарги позивача) визначено механізм складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - уповноважені особи) протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачено статтями 188-39, 188-40 та 212 КУпАП.
Відповідно до підп.1.2 Порядку №3/02-15 уповноважені особи складають протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за порушення Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а саме необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірної відмови в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом; іншого порушення Закону України «Про звернення громадян».
Згідно з підп. 2.1 Порядку №3/02-15 протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини, затвердженого Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, а також під час здійснення моніторингових візитів та перевірок діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також фізичних або юридичних осіб.
Згідно з п. 6 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 №4/8-12 (далі - Положення №4/8-12), Уповноважені посадові особи Секретаріату відповідно до норм адміністративного законодавства та з передбачених законодавством підстав мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Оскільки позовні вимоги стосуються невиконання відповідачами заходів з притягнення посадової особи місцевого самоврядування до адміністративної відповідальності, суд врахував, що адміністративним правопорушенням (проступком) згідно зі ст.9 КУАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Отже, підставою для притягнення особи до такого виду відповідальності є склад адміністративного правопорушення, встановлення якого є дискреційним повноваженням органів та осіб, визначених у КУАП.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Спірні обставини свідчать, що відповідачі не встановили під час розгляду заяви позивача факту адміністративного порушення.
Згідно зі ст.212-3 КУАП визначено декілька складів адміністративних правопорушень у сфері права особи на інформацію та звернення.
Так, порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону України «Про звернення громадян» тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, для притягнення до адміністративної відповідальності за несвоєчасну відповідь на запит необхідно встановити наявність правовідносин, на які поширюється Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України від 15.08.2020 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон - №2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 10-1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ч.ч . 1, 2 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Судом встановлено, що 10.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Білозірської сільської ради із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати йому завірений належним чином копію договору оренди земельної ділянки площею 12,0 га, укладеного між Білозірською сільською радою та ТОВ «Білозір'я-Агро». Листом Білозірської сільської ради від 13.01.2020 №79/02-14 повідомлено позивача, що його запит не відповідає вимогам ч. 5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що унеможливлює надання позивачу відповідних відомостей та копій документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Як встановлено судом, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 12.02.2020 №Д-890/32 вих.-20 повідомив позивача, що його скарга на дії голови Білозірської сільської ради розглянута та підстав для вжиття заходів реагування не виявлено, оскільки запит позивача на отримання публічної інформації не містить кадастрового номеру земельної ділянки, яка цікавить позивача, а згідно повідомлення голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 , в оренді ТОВ «Білозір'я-Агро» перебуває не одна земельна ділянка із вказаною площею.
Таким чином, оскільки запит позивача від 10.01.2020 до Білозірської сільської ради не містив реквізитів (кадастрового номеру) земельної ділянки площею 12,0 га, яка перебуває в оренді ТОВ «Білозір'я-Агро», відповідачі дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів реагування з притягнення до адміністративної відповідальності голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 .
Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Гайдаш