29 вересня 2020 року справа № 580/3339/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря: Остроушко Л.І.,
представника позивача - Бобра Д.О. (згідно з ордером),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
21.08.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з рахунку позивача, який відкрито в ПАТ “КБ Приватбанк” та має спеціальний режим використання - для отримання пенсії”;
2) зобов'язати відповідача зняти арешт з рахунку позивача, який відкрито в ПАТ “КБ Приватбанк” та має спеціальний режим використання - для отримання пенсії”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що накладення арешту на кошти позивача, що містяться на картковому рахунку, відкритому для виплат пенсії у АТ КБ “Приватбанк”, означає неможливість позивача розпоряджатися коштами.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
29.09.2020 відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, оскільки позивачем до позовної заяви не надано доказів, що підтверджують, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Також представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Постановою головного державного виконавця від 09.12.2019 ВП №60817308 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1
01.06.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зняти арешт з рахунку, який відкрито в ПАТ “КБ Приватбанк” та має спеціальний режим використання - для отримання пенсії”.
04.06.2020 листом №40849 відповідач відмовив у знятті арешту з рахунку позивача, який відкрито в ПАТ “КБ Приватбанк” та має спеціальний режим використання - для отримання пенсії”, оскільки у боржника відсутні підтверджуючі документи, що рахунок боржника має спеціальний режим використання.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону 48 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частинами 1, 2 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно із статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
Відповідно до статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Частина 3 статті 52 Закону № 1404-VIII передбачає, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Як стверджує позивач, відкритий в АТ КБ “Приватбанк” на ім'я ОСОБА_1 рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання для виплати пенсії, а тому на грошові кошти, які на ньому знаходяться не може бути накладений арешт.
З викладеного вбачається, що доводи позивача про те, що постановою про арешт коштів боржника ВП 60817308 протиправно арештовано рахунок у АТ КБ “Приватбанк”, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що рахунок, на який накладено арешт в АТ КБ “Приватбанк”, відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законодавством.
Крім того, банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону №1404-VIII покладено обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконала. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав ці рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Відтак, аргументи боржника про те, що кошти на такому рахунку не можуть бути арештованими з підстав зарахування на нього пенсії є безпідставними, а тому суд зазначає, що державний виконавець наклав арешт згідно із законом та підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію рішення направити учасникам справи.
Повний текст рішення складений 29.09.2020.
Суддя В.П. Тимошенко