Справа № 420/6871/20
30 вересня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 кошти за податковим боргом, а саме по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 178 408, 38 грн. на бюджетний рахунок UA768999980333149341000015131, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банку 899998, код отримувача 37913781, отримувач коштів УК у Біляїв. р-ні/с. Усатове/11010500.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 23.04.2020 року у ОСОБА_1 існує сумарний податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 178 408, 38 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 03.08.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
31.08.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги, з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 27.01.2017 0001141303 щодо донарахування відповідачу податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 153 049 грн. основного платежу та 38 262, 25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке було підставою для винесення податкової вимоги Форми «Ф» № 3763-53 від 31.01.2020 року та в подальшому для звернення до суду із заявою про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 178 408,38 грн.
А отже, стягнення податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 який виник на підставі податкового повідомлення-рішення Форми «Р» від 27.01.2017р. №0001141303 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 178 408,38 грн. - вже було предметом судового розгляду по справі №815/3269/17, та за ним прийнято рішення, яке набрало законної сили.
Також у відзиві представник відповідача просив закрити провадження у справі.
Ухвалою судді від 30.09.2020 року було відмовлено у задоволенні заяви про закриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця 30.04.2013 року, про що державним реєстратором вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 30.04.2013 року № 25310000000063613 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Станом на 23.04.2020 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованих карток платника, податковий борг ФОП ОСОБА_1 перед державним бюджетом становить - 178 408,38 грн., а саме по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 178 408, 38 грн. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 27.01.2017р. № 0001141303 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 153 049, 00 грн. основного платежу та 38 262, 25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Податкове повідомлення - рішення Форми «Р» від 27.01.2017р. № 0001141303 було прийняте на підставі акта від 17.01.2017року № 12/15-24-13-02/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ».
В зв'язку із несплатою податкової заборгованості платнику податків було винесено податкову вимогу Форми «Ф» № 3763-53 від 31.01.2020 року на суму 178408,38 грн., яку було надіслано 24.03.2020 року на адресу відповідача, відповідно до ст. 42 ПК України.
Також, судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа №815/3269/17 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 року №0001131303, №0001141303, №0001161303, №0001241303.
Рішенням суду від 12.11.2018 року, яке набрало законної сили 15.02.2019 року, позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 року №0001131303, №0001141303, №0001161303, №0001241303 задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 27.01.2017 року №0001131303, №0001141303, №0001161303, 0001241303.
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що сума податкового боргу у розмірі 178 408,38 грн. є неузгодженою.
Також суд зазначає, що у ОСОБА_1 взагалі відсутня заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 178 408, 38 грн. оскільки податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 27.01.2017р. № 0001141303 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 153 049 грн. основного платежу та 38 262,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасоване.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи те, що судом встановлено відсутність у ОСОБА_1 податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.