Справа № 420/8381/20
30 вересня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову Української незалежної морської профспілки до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Української незалежної морської профспілки до Державного агентства рибного господарства України, в якому (з урахуванням документів, наданих на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2020 року) позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача з організації роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі на ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року у частині забезпечення набуття чинності Протоколу ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі в Керченській протоці на 2020 рік як додатку VIIІ до цього Протоколу, без належних повноважень, всупереч вимогам статті 18, частини 1 статті 65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та статті 7 самої вище зазначеної Угоди від 14 вересня 1993 року, всупереч вимогам частини 3 статті 2, частини 2 статті 19, статті 134 Конституції України та всупереч вимогам частини 2, частини 3, частини 4 статті 9, частини 2 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII, без урахування частини 2 статті 18, частини 3 статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, підпункту 50 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, що утворило ситуацію фактичного нібито визнання Державним агентством рибного господарства України від імені України нібито повноважень окупаційних органів влади Російської Федерації в Автономній Республіці Крим щодо громадян України та риболовних суден України в сфері дії вище зазначеної Угоди від 14 вересня 1993 року та призвело до набито правомірного затримання та утримання на тимчасово окупованій території України в Криму такими незаконними окупаційними органами влади в рамках таких нібито отриманих повноважень українських рибалок, членів Української незалежної морської профспілки ОСОБА_1 , громадянина України 1992 року народження, ОСОБА_2 , громадянина України 1992 року народження, ОСОБА_3 , громадянина України 1989 року народження, ОСОБА_4 , громадянина України 1980 року народження;
- зобов'язати відповідача припинити та/або не відновляти організацію роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства від 14 вересня 1993 року, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколів сесій Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, без врахування вимог статей 18, частини 1 статті 65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, статті самої 7 Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року, частини 3 статті 2, частини 2 статті 19, статті 134 Конституції України, частини 2, частини 3, частини 4 статті 9, частини 2 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VІІ, та у умовах ризиків фактичного визнання відповідачем через такі дії нібито повноважень незаконних органів влади, утворених на тимчасово окупованій території України в Криму державою-агресором щодо громадян України та риболовних суден України;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача всупереч приписам підпункту 50 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, яка полягала у невжитті заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, як додатку до нього, після набуття цими актами чинності, в умовах тимчасової окупації державою-агресором Автономної Республіки Крим, окремих районів Донецької області та морських вод Азовського моря, що прилягають до цих територій України, в умовах протиправної ліквідації державою-агресором на тимчасово окупованих територіях України органів Державного агентства рибного господарства України та утворення на цих територіях незаконних органів, що нібито беруть участь у реалізації Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року, у частині не повідомлення вчасно та належним чином у цих умовах прямо зацікавлених осіб, зокрема Українську незалежну морську профспілку та її членів про підписання та зміст чинних Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, як додатку до нього, що прямо негативно вплинуло на трудові, соціальні та інші права членів профспілки, рибалок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в ситуації їх неправомірного затримання під час правомірної діяльності за фахом в Азовському морі та утримання на тимчасово окупованій території України в Криму незаконними окупаційними органами влади держави-агресора саме на підставі Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік;
- зобов'язати відповідача проінформувати позивача та його вищевказаних членів про вжиті згідно норм статті 18, частини 1 статті 65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, частини 2 статті 18, частини 3 статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, підпункту 50 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України заходи щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та додатків до нього на права Української незалежної морської профспілки та ЇЇ членів Тюркеджи Василя Олександровича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду, заподіяну членам Української незалежної морської профспілки ОСОБА_1 , громадянину України 1992 року народження, ОСОБА_2 , громадянину України 1992 року народження, ОСОБА_3 , громадянину України 1989 року народження, ОСОБА_4 , громадянину України 1980 року народження, через вищезазначені незаконні (протиправні) дії та бездіяльність Державного агентства рибного господарства України з організації роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі в XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі у частині забезпечення набуття чинності Протоколу цієї сесії, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, з невжиття заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу цієї сесії та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, після набуття цим Порядком чинності, у частині не повідомлення належним чином у цих умовах про Протокол та Порядок прямо зацікавлених осіб, зокрема Українську незалежну морську профспілку та її членів, що сприяло неправомірним затриманню та утриманню цих членів Української незалежної морської профспілки на підставі Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік органами та службовими особами незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на Кримському півострові, у розмірі 150000,00 грн. кожному.
Ухвалою суду від 21.09.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
28.09.2020 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову по справі № 420/8381/20, вхід. № 39421/20, в якій останній, керуючись ст. 150, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 151, ст. 152, п. 3 ч. 1 ст. 153 КАС України, просить заборонити відповідачу, Державному агентству рибного господарства України, а також іншим особам, а саме службовим особам Державного агентства рибного господарства України, службовим особам інших органів державної влади та іншим особам, які є членами української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, включно з представником Української сторони в цій Комісії, вчиняти наступні дії, що стосуються предмета спору у справі 420/8381/20, а саме:
- заборонити відповідачу та цим особам здійснювати організацію роботи та роботу української делегації на XXXII сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколу XXXII сесії цієї Комісії, додатків до нього або інших підсумкових документів сесії, якщо такі дії та отримані за їх підсумками документи можуть призвести, всупереч вимогам частини 3 статті 2, частини 2 статті 19, статті 134 Конституції України та всупереч вимогам частини 2, частини 3, частини 4 статті 9, частини 2 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VIІ, до фактичного визнання нібито повноважень будь-яких незаконних окупаційних так званих органів влади Російської Федерації в Автономній Республіці Крим, їх так званих посадових та службових осіб, щодо громадян України та риболовних суден України з питань рибальства в Азовському морі,
- а також заборонити відповідачу та цим особам здійснювати організацію роботи та роботу української делегації на XXXII сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі шляхом застосування режиму відеоконференції (використання онлайн-трансляції) для спілкування з російською делегацією та її представниками на XXXII сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі без прибуття такої російської делегації на XXXII сесію вказаної Комісії для її проведення в Україну, або з іншими порушеннями частини 3 статті 7 Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року, за якою сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі проводяться почергово на території кожної із Сторін цієї Угоди, тобто проводяться у 2020 році на території України.
Згідно зі змістом цієї заяви її подано з таких підстав:
- у цьому позові оскаржуються протиправні дії ДАРГУ з організації роботи української делегації Комісії на XXXI сесії Комісії за Угодою у частині забезпечення набуття чинності Протоколу, зокрема Порядку як додатку VIII до цього Протоколу, без належних повноважень, всупереч вимогам ст. 18, ч.1 ст. 65 Віденської конвенції та ст. 7 самої вище зазначеної Угоди, всупереч вимогам ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 19, ст. 134 Конституції України та всупереч вимогам ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 9, ч. 2 ст. 17 Закону № 1207, без урахування ч. 2 ст. 18, ч. З ст. 24 Закону № 1906, підпункту 50 п, 4 Положення про ДАРГУ, що прямо утворило ситуацію фактичного визнання ДАРГУ від імені України нібито повноважень окупаційних органів влади РФ в АРК щодо громадян України та риболовних суден України в сфері дії Угоди та призвело до нібито правомірного затримання та утримання на ТОТ| України в Криму такими окупаційними органами влади в рамках таких нібито отриманих повноважень Рибалок, членів УНМП;
- у цьому позові у справі 420/8381/20 також оскаржується протиправна бездіяльність ДАРГУ, яка полягала у невжитті, всупереч приписам підпункту 50 п. 4 Положення про ДАРГУ, заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу та Порядку, як додатку до нього, після набуття цими актами чинності, в умовах тимчасової окупації державою-агресором АРК, окремих районів Донецької області та морських вод Азовського моря, що прилягають до цих територій України, в умовах протиправної ліквідації державою-агресором на ТОТ України органів ДАРГУ та утворення на цих територіях незаконних органів, що нібито беруть участь у реалізації Угоди, у частині не повідомлення належним чином у цих умовах прямо зацікавлених осіб, зокрема УНМП та її членів про підписання та зміст чинних Протоколу та Порядку, як додатку до нього, що прямо негативно вплинуло на трудові, соціальні та інші права членів профспілки, рибалок в ситуації їх неправомірного затримання під час правомірної діяльності за фахом в Азовсьмому морі та утримання на ТОТ України в Криму незаконними окупаційними органами влади держави-агррсора саме на підставі Порядку;
- вплив цих протиправних дій та бездіяльності на права рибалок зумовлене тим, що затримуючи та утримуючи рибалок в АРК службові особи та кораблі Прикордонної служби ФСБ РФ діяли саме на виконання Протоколу XXXI сесії Комісії та відповідно Порядку, складених через діяння ДАРГУ;
- діям окупаційної влади РФ в Криму, які порушили права рибалок на вільне пересування, на працю та підприємницьку діяльність, на безпечні умови праці було надане рис нібито правомірності саме шляхом підписання ДАРГУ Протоколу XXXI сесії Комісії, яким було затверджене Порядок, а Рибалки через схвалення Порядку були позбавлені практичної можливості оскаржувати протиправні дії окупаційної влади РФ в Криму через їх неправомірне затримання та утримання, отримати статус заручників та політв'язнів, не могли ефективно оскаржити своє затримання як «правомірне» в міжнародних інституціях. Саме описані у позові дії та бездіяльність ДАРГУ з підготовки до сесії Комісії з ігноруванням окупації АРК, з організації сесії та підписання Протоколу XXXI сесії Комісії, яким було затверджене Порядок, та описана вище бездіяльність ДАРГУ з невжиття заходів мінімізації шкоди, вчиненій правам людини Протоколом та Порядком у формі не повідомлення рибалок про Протокол та Порядок, утворили умови для нібито протиправного затримання та утримання рибалок окупаційною владою РФ в АРК, вчинили рибалкам моральну шкоду;
- ухвалою судді ООАС від 21 вересня 2020 р. по справі 420/8381/20 було прийняте позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання по справі на 20 жовтня 2020 р. на 12 годин 00 хвилин. При цьому УНМП з відкритих джерел, зокрема із інформації в мережі Інтернет, розміщеної на офіційному веб-порталі Верховної Ради України у розділі «Депутатські запити» за посиланням http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/wcadr43D?sklikannja=10&kodtip=5&rejim=l&KOD8011=21054, дізналася про зміст депутатського запиту № 416/06-01 від 3 вересня 2020 р. до прем'єр-міністра України щодо загроз національній безпеці України у зв'язку з продовженням діяльності Комісії. Із вказаного документу випливає те, що відповідач, ДАРГУ планує провести чергову сесію Комісії у другій половині жовтня 2020 р. та саме у режимі відеоконференції (використання онлайн трансляції). Такі відомості узгоджуються із звичайною практикою проведення сесій Комісії не пізніш листопада кожного року;
- на цій XXXII сесії Комісії службові особи ДАРГУ вкрай ймовірно узгодять та підпишуть з органами влади РФ черговий Протокол чергової сесії Комісії, де вчергове проігнорують тимчасову окупацію державою-агресором АРК, окремих районів Донецької області та морських вод Азовського моря, що прилягають до цих територій України, проігнорують протиправну ліквідацію державою-агресором на ТОТ України органів ДАРГУ та утворення на цих територіях незаконних органів, що нібито беруть участь у реалізації Угоди, учергове шляхом схвалення приписів чергового Протоколу чергової сесії Комісії фактично нададуть право незаконним органам влади РФ, які діють на ТОТ України всупереч приписам Закону № 1207, затримувати та утримувати українських рибалок, зокрема членів УНМП, зокрема й повторно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які продовжують свою правомірну працю рибалок у акваторії Азовського моря;
- як детально обґрунтовувалося у позовній заяві аналогічні дії та бездіяльність ДАРГУ до, під час та після XXXI сесії Комісії грубо порушили права рибалок, гарантовані серед іншого ст. 5, ст. 6, ст. 7, ст. 13, ст. 14, ст. 18 Конвенції 1950 р., ч. 2 ст. 29, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 42, ч. 1 та ч. 4 ст. 43, ст. 48 Конституції України, ч. 2 ст. 17 Закону № 1207, за якими Україна зобов'язується вживати всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, нормами міжнародного права, для відновлення порушених внаслідок окупації прав і свобод людини і громадянина на всій території України. Ефективний захист порушених прав УНМП та рибалок з боку ДАРГУ полягатиме у визнанні судом описаних у позовній заяві дій та бездіяльності ДАРГУ протиправними та у зобов'язанні ДАРГУ не вживати у наступному вказані дії та усунути власну бездіяльність, а також у відшкодуванні ОСОБА_5 нанесеної через такі дії та бездіяльність моральну шкоду рибалкам;
- у позовній заяві вказувалося, що описані в ній дії та бездіяльність ДАРГУ до, під час та після XXXI сесії Комісії обмежили гарантовані ч. 1 ст. 2, ст. 19, ч. 4 та ч. 6 ст. 21, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV права самої УНМП ефективно реалізовувати повноваження із захисту трудових, соціальних та інших прав громадян України, членів УНМП, морських рибалок, які працюють за фахом з лову біологічних ресурсів на Азовському морі;
- у позовній заяві вказувалося, що належним механізмом захисту прав та інтересів рибалок, а також УНМП, що їх представляє у цій справі, слід визначити як визнання судом зазначених вище дій та бездіяльності ДАРГУ протиправними, так й зобов'язання судом ДАРГУ усунути наслідки таких протиправних дій та бездіяльності, як через відшкодування рибалкам моральної шкоди, так й через встановлення судом зобов'язання ДАРГУ, зокрема припинити та/або не відновляти організацію роботи української делегації Комісії за Угодою, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколів сесій Комісії, без врахування вимог ст. 18, ч. 1 ст. 65 Конвенції, ст. 7 самої Угоди, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 19, ст. 134 Конституції України, ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 9, ч. 2 ст. 17 Закону № 1207 та у умовах ризиків фактичного визнання ДАРГУ через такі дії нібито повноважень незаконних органів влади, утворених на ТОТ України в Криму РФ щодо громадян України та риболовних суден України;
- оскаржувані у позовній заяві наслідки схвалення Протоколу XXXI сесії Комісії та Порядку як додатку до нього триватимуть до кінця 2020 року й будуть замінені Протоколом XXXII сесії Комісії, схвалення якого, як вказане вище, очікується вже у жовтні 2020 р. Крім того оскільки Протокол XXXI сесії Комісії та Порядок як додаток до нього, а також можливий Протокол XXXII сесії Комісії є нібито міжнародно-правовими актами, то вони узагалі не підлягають скасуванню у судовому порядку, й після їх схвалення рішення суду у цій справі істотно втратить власну ефективність у захисті прав УНМП та рибалок. Тому після ймовірного схвалення Протоколу XXXII сесії Комісії та додатків до нього захист прав рибалок, інших членів УНМП та власне УНМП, які є предметом цієї справи, буде практично унеможливленим, як у частині подовження УНМП описаних у позовній заяві протиправних дій та бездіяльності, так й через не припинення та через відновлення організації роботи української делегації Комісії за Угодою;
- рішення по суті у цій справі, зважаючи на призначення підготовчого засідання на 20 жовтня 2020 р., та з урахуванням встановлених КАСУ строків, зокрема, для апеляційного оскарження, набуде чинності очевидно пізніше, ніж заплановане проведення XXXII сесії Комісії, вкрай ймовірне схвалення Протоколу XXXII сесії Комісії та додатків до нього у 2020 році;
- за таких умов ризику невідворотної зміни ситуації, через проведення XXXII сесії Комісії, у бік подальшого порушення, посилення порушення та унеможливлення виправлення порушення прав рибалок та УНМП, описаних у позовній заяві у справі 420/8381/20, існує потреба забезпечення позову у цій справі;
- захід забезпечення позову має унеможливити невідворотність та невиправність негативної для прав рибалок, інших члені УНМП та власне для УНМП зміни ситуації, через проведення XXXII сесії Комісії, у бік подальшого порушення, посилення порушення та унеможливлення виправлення порушення прав рибалок та УНМП, описаних у позовній заяві у справі 420/8381/20;
- такий захід забезпечення позову має бути пропорційним ризикам від протиправної поведінки ДАРГУ для прав УНМП, її членів, зокрема рибалок, на безпечне правомірне рибальство на Азовському морі, гарантованих ст. 5, ст. 6, ст. 7, ст. 13, ст. 14, ст. 18 Конвенції 1950 р., ч. 2 ст. 29, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 42, ч. 1 та ч. 4 ст. 43, ст. 48 Конституції України, ч. 2 ст. 17 Закону № 1207 та іншими нормами;
- зважаючи на предмет позову та характер справи 420/8381/20, викладені у позовній заяві та цій заяві, вбачається розумним застосування в якості єдиного заходу забезпечення позову видів забезпечення позову, вказаних у п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 151 КАСУ, а саме заборони відповідачу вчиняти певні дії та водночас заборони іншим особам вчиняти ті самі дії, що стосуються предмета спору;
- захід забезпечення позову має стосуватися описаних у позовній заяві та цій заяві очевидних порушень з боку відповідача, які вкрай ймовірно подовжаться або повторяться під час організації та проведення ДАРГУ XXXII сесії Комісії, встановлення судом високої ймовірності вчинення та очевидної протиправності яких не потребує розгляду справи по суті. В першу чергу це стосується вкрай ймовірного проведення XXXII сесії Комісії віддалене, із застосуванням режиму відеоконференції (використання онлайн трансляції), що грубо порушує ч. 3 ст. 7 Угоди за якою сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін, витрати з проведення сесії несе Сторона, що приймає. XXIX сесія комісії відбувалася в РФ, XXX сесія Комісії мала відбутися в України, а XXXI сесія Комісії мала відбутися в РФ. Таким чином проведення XXXII сесії Комісії має за ч. 3 ст. 7 Угоди відбутися в України, куди для цього має прибути російська делегація Комісії;
- проведення сесії Комісії із застосуванням режиму відеоконференції унеможливлює громадській та парламентський контроль за її роботою, ускладнює роботу правоохоронних органів України із контролю за правомірністю діянь обох делегацій Комісії, спрощує участь у роботі російської делегації Комісії осіб, які вчинили злочини проти національних інтересів України, прав та свобод людини, зокрема й членів УНМП, істотно спрощує діяння Комісії із забезпечення фактичного визнання нібито повноважень незаконних окупаційних так званих органів влади РФ в АРК, їх так званих посадових та службових осіб щодо громадян України та риболовних суден України в сфері дії Угоди;
- проведення сесії Комісії саме із застосуванням режиму відеоконференції, без прибуття російської делегації в Україну, таким чином істотне спростить продовження описаних у позовній заяві та цій заяві порушень прав рибалок та УНМП відповідачем;
- розумною складовою заборони вчинювати певні дії у вимірі заходу забезпечення позову слід вважати заборону відповідачу здійснювати організацію роботи та роботу української делегації на сесії XXXII Комісії за Угодою, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколу XXXII сесії Комісії та додатків до нього, з порушенням припису ч. 3 ст. 7 Угоди, за якою сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін Угоди, тобто проводяться у 2020 році на території України, включно із забороною відповідачу здійснювати організацію роботи української делегації на XXXII сесії Комісії із застосуванням режиму відеоконференції (використання онлайн трансляції) з російською делегацією на XXXII сесії Комісії без прибуття російської делегації на XXXII сесію Комісії для її проведення в Україну. Прохання такої заборони не означає відмови УНМП від позовних вимог щодо чинності Угоди як такої та можливості застосування Угоди ДАРГУ узагалі, зважаючи на потребу задоволення цих позовних вимог виключно за підсумками розгляду цієї справи, що не має ознак малозначущості, по суті. Але якщо ДАРГУ робить дії та бездіяльність щодо Комісії нібито на підставі Угоди, то як мінімум ДАРГУ не може прямо порушувати під час таких дій чи бездіяльності норми самої Угоди, адже тоді ці дії та бездіяльність ДАРГУ, що порушують права УНМП та рибалок, не мають жодних підстав узагалі;
- описані ризики стосуються вкрай ймовірного порушення під час XXXII сесії Комісії вимог Закону № 1207 через формування за підсумками цієї сесії ризиків фактичного визнання ДАРГУ через такі дії нібито повноважень незаконних окупаційних так званих органів влади РФ в АРК, їх так званих посадових та службових осіб щодо громадян України та риболовних суден України в сфері дії Угоди. Таким чином іншою розумною складовою заборони вчинювати певні дії у вимірі заходу забезпечення позову слід вважати заборону відповідачу здійснювати організацію роботи української делегації на XXXII сесії Комісії за Угодою, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколу XXXII сесії Комісії та додатків до нього, таким чином, який може призвести до ризиків фактичного визнання через такі дії відповідача чи інших осіб нібито повноважень будь-яких незаконних окупаційних органів влади РФ в АРК щодо громадян України та риболовних суден України згідно будь-яких підсумкових документів XXXII сесії Комісії за Угодою;
- також вбачається розумним та обачливим поширити ці заборони щодо дій, які безперечно стосуються предмету спору, як на відповідача, так й на службових осіб відповідача, а також на службових осіб інших органів державної влади та на інших осіб, які є членами української делегації Комісії включно з представником Української сторони в Комісії. Така заборона в якості забезпечення позову є єдиною та цілісною, вона явно не носитиме надмірного характеру, не унеможливлюватиме та не ускладнюватиме будь-яку правомірну діяльність відповідача та є очевидно обґрунтованою. Застосування такої заборони очевидно істотно зменшить ризики подальшого порушення, посилення порушення та унеможливлення виправлення порушення ДАРГУ прав рибалок та УНМП, описаних у позовній заяві та в цій заяві у справі 420/8381/20. Застосування такої заборони є необхідним через очевидну сталу позицію ДАРГУ, спрямовану під час ведення сесій Комісії як на порушення припису ч. 3 ст. 7 Угоди так й на порушення вимог Закону № 1207, яка поза розумним сумнівом буде повтореною відповідачем на XXXII сесії Комісії за Угодою.
Вказана заява подана позивачем без додатків.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши позицію позивача щодо поданої заяви, дослідивши зміст позову та доданих до нього матеріалів в межах розгляду поданої заяви, суд встановив таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, частиною 2 статті 150 КАС України встановлений вичерпний перелік підстав-випадків забезпечення позову.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Проте, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Як встановлено вище, вказана заява подана позивачем без додатків.
Тобто, вищенаведені, викладені у заяві про забезпечення позову обставини-підстави для забезпечення позову, по-перше, не доводять їх фактичне існування або реальні ризики їх настання та побудовані на непідтверджених доказами припущеннях позивача щодо ймовірного (вкрай ймовірного), на думку позивача, їх настання, по-друге, не доводять наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Крім того, з урахуванням вказаних обставин, задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову у цьому випадку, по суті, буде вирішенням судом заявлених вимог та виходом за межі підстав щодо вжиття заходів забезпечення позову, які встановлені ст. 150 КАС України.
Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову - необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 256, 294, 295, Перехідними положеннями КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, вхід. № 39421/20 від 28.09.2020 року, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, та у строк, встановлений ст. 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.Г. Цховребова