15 вересня 2020 року Справа № 160/8447/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 08.04.1987 по 07.06.1995 та з 22.01.1996 по 15.10.1999, починаючи з 15.06.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2020 року, позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком по Списку №2, при цьому позивачем були надані всі наявні документи. Листом головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з огляду на те, що зарахувати до пільгового стажу по Списку №2 періоди, які зазначені в довідках №19 від 20.10.1999 року, а саме період роботи в АТ Дніпропетровський трубний завод» (період роботи: з 22.01.1996 по 15.10.1999) та №16 від 24.07.1995 року, а саме роботи на «Дослідному заводі Державного трубного інституту», (період роботи: з 08.04.1987 по 07.06.1995), не має можливість, оскільки надані позивачем документи не відповідають вимогам Постанови КМУ М637 від 12 серпня 1993 року «Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній». Позивач не погоджується з відмовою відповідача, зазначаючи, що в його трудовій книжці наявні всі вищезазначені записи. Крім того, стаж роботи позивача підтверджується наданими довідками №19 від 20.10.1999 року та №16 від 24.07.1995 року.
На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року на адресу суду від відповідача 08.09.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджена форма довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Довідки, надані позивачем для підтвердження пільгового стажу №19 від 20.10.1999 року та №16 від 24.07.1995 року, не відповідають вищезазначеним вимогам, відповідно зарахувати пільговий стаж та призначити пенсію за віком по списку №2, не має можливості.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є громадянином України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 .
15.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 та надав необхідний перелік документів.
24.06.2020 року відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №0400-0305-8/47010, якою відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У відповіді зазначено, що згідно наданих документів загальний стаж роботи на дату звернення становить 38 років 0 місяців 20 днів. Зарахувати до пільгового стажу по Списку №2 періоди довідок №19 від 20.10.1999 року та №16 від 24.07.1995 року не має можливості, оскільки документи не відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року «Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. (пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 22.05.1984 року, позивач працював у період, не включений відповідачем до пільгового стажу:
- з 08.04.1987 року по 07.06.1995 року слюсарем-ремонтником трубопрокатного цеху на «Дослідному заводі Державного трубного інституту»;
- з 22.01.1996 року по 15.10.1999 року слюсарем-ремонтником 4 та 5 розряду в АТ Дніпропетровський трубний завод».
Суд зазначає, що між сторонами не існує спору щодо не зарахування інших періодів роботи позивача, а тому судом досліджується питання правомірності вимог позивача щодо зарахування вищезазначених періодів роботи.
Судом встановлено, що підставою для не зарахування вказаного періоду до пільгового стажу є те, що довідки №19 від 20.10.1999 року та №16 від 24.07.1995 року не відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року «Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
В матеріалах справи містяться довідки, що уточнюють особливий характер роботи та умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії №19 від 20.10.1999 року та №16 від 24.07.2005 року.
З вказаних довідок відомо, що позивач працював з 08.04.1987 року по 07.06.1995 року слюсарем-ремонтником трубопрокатного цеху на «Дослідному заводі Державного трубного інституту»; з 22.01.1996 року по 15.10.1999 року слюсарем-ремонтником 4 та 5 розряду в АТ Дніпропетровський трубний завод». Вказані посади позивача віднесені до професій за списком №2.
Суд зазначає, що з огляду на строк давності виданих довідок, необхідно керуватись нормами законодавства, яке діяло на момент видачі таких довідок.
Так, станом на момент видачі довідок №19 від 20.10.1999 року та №16 від 24.07.2005 року Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року «Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» не передбачалась жодна форма довідки про підтвердження пільгового стажу, а тому не прийняття відповідних довідок з огляду на їх невідповідність Постанові Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року є протиправним.
Натомість пункт 20 Порядку № 637 передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наданих позивачем довідок, судом не встановлено, що вони не містять даних, визначених у пункті 20 Порядку №637.
Суд вказує на те, що професія позивача передбачена списком №2 розділу ІІІ підрозділу 4а, позиція 2040400а-18559, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.
Відомості щодо професії позивача містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 22.05.1984 року.
Пунктом 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, позивач надав відповідачу всі необхідні документи для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача за списком № 2.
Відповідач безпідставно не взяв до уваги трудову книжку позивача, де вказані всі періоди його роботи, та жодним чином не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірного періоду роботи позивача при розгляді його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.
Додатково суд зазначає, що відповідачем не наведено жодних інших підстав для неврахування спірних періодів роботи позивача. Наданими документами підтверджено проведення атестації робочого місця позивача у спірні періоди.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком па пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оформлене листом від 24.06.2020 року №0400-0305-8/47010.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 08.04.1987 по 07.06.1995 та з 22.01.1996 по 15.10.1999, починаючи з 15.06.2020 року, суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком та зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні та зарахованих періодів цим судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 20.07.2020 року.
Отже, оскільки задоволено основні позовні вимоги, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 24.06.2020 року №0400-0305-8/47010, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи за списком №2 в АТ Дніпропетровський трубний завод» з 22.01.1996 року по 15.10.1999 року.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи за списком №2 в «Дослідному заводі Державного трубного інституту» з 08.04.1987 року по 07.06.1995 року.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 15.06.2020 року, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн..
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук