15 вересня 2020 року Справа № 160/8452/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01 червня 2020 року ОСОБА_1 розміру пенсії по втраті годувальника призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 з 01 червня 2020 року виплату пенсії по втраті годувальника призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нарахованому розмірі станом на 01 липня 2019 року з врахуванням положень пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 «Про зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника, в червні 2020 року вона отримала пенсію у значно меншому розмірі. Згідно листа №11767-11999/Т-03/8-0400/20 від 25.06.2020 року позивача повідомили, що 01.07.2019 року при автоматичному здійсненні масового перерахунку, у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, внаслідок помилки в програмному забезпеченні, розрахунок пенсії позивача проводився невірно, тож з 01.06.2020 року пенсійна справа приведена у відповідність. За результатами звернення позивача не було прийнято відповідного рішення. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, зазначаючи, що відповідач в період з 01.07.2019 року по 01.06.2020 року виплачував позивачу пенсію у розмірі відповідно до вимог чинного законодавства, а з 01.06.2020 року, в порушення прав позивача здійснив неправильний перерахунок пенсії, що призвело до значного зменшення розміру пенсії позивача.
На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року на адресу суду від відповідача 20.08.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що з 01.07.2019 року при автоматичному здійсненні масового перерахунку у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, внаслідок помилки в програмному забезпеченні, розрахунок пенсії позивача проводився невірно. При перевірці пенсійної справи було виявлено невірний розрахунок пенсії та з 01.06.2020 року пенсійна справа приведена у відповідність.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 .
Згідно постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2015 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу призначено пенсію з 21.01.2015 року по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розрахунку 50% розміру пенсії, яку отримував на день смерті чоловік.
У червні 2020 року позивач отримала пенсію у нижчому розмірі ніж отримувала раніше.
15.06.2020 року вона звернулась до відповідача із звернення щодо отримання інформації стосовно зменшення розміру пенсії.
25.06.2020 року відділ з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №11767-11999/Т-03/8-0400/20, якою повідомлено ОСОБА_1 , що з 01.07.2019 року при автоматичному здійсненні масового перерахунку у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, внаслідок помилки в програмному забезпеченні, розрахунок пенсії позивача проводився невірно. При перевірці пенсійної справи було виявлено невірний розрахунок пенсії та з 01.06.2020 року пенсійна справа приведена у відповідність. Загальний розмір пенсії станом на 01.06.2020 року склав 2860,40 грн.
08.07.2020 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
17.07.2020 року відділ з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №13406-13628/Т-03/8-0400/20, якою повідомлено ОСОБА_1 , що пенсію призначено у відповідності до постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2015 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Не погоджуючись з відповідними діями відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Слід зазначити, що спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається КМУ.
Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був пенсіонером, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід ІІ групи, захворювання якого пов'язане з участю в ліквідації наслідків на ЧАЕС, був військовозобов'язаним призваним на військову службу, мав статус інваліда війни, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) - було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Слід врахувати, що в даному рішенні, Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З огляду на викладене, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року N 796-ХП, зі змінами з урахуванням рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019, згідно якого особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, померлий чоловік позивача ОСОБА_2 підпадає під дію ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та позивача, як дружина померлого ОСОБА_2 , та як особа, що отримує пенсію по втраті годувальника має право на отримання пенсії з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 «Про зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» п. 2 Абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладено в такій редакції: « 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою.
Отже, з 01.07.2019 року у позивача, як дружини померлого ОСОБА_2 , та як особи, що отримує пенсію по втраті годувальника, виникло право на перерахунок пенсії чоловіка з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 «Про зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України».
Судом встановлено, що в період з 01.07.2019 року по 01.06.2020 року відповідач виплачував позивачу пенсію у розмірі відповідно до вимог чинного законодавства, а з 01.06.2020 року, в порушення прав позивача, здійснив неправильний перерахунок пенсії, що призвело до значного зменшення розміру пенсії позивача.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відтак, суд приходить до висновку, що при проведенні перерахунку позивачу пенсії по втраті годувальника з 01.06.2020 року, відповідачем порушені конституційні права позивача та звужено її право на належний розмір пенсії, яку вона отримувала до проведення перерахунку.
З огляду на викладене відповідні дії відповідача є протиправними.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 23.07.2020 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01 червня 2020 року ОСОБА_1 розміру пенсії по втраті годувальника призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 з 01 червня 2020 року виплату пенсії по втраті годувальника призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нарахованому розмірі станом на 01 липня 2019 року з врахуванням положень пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 «Про зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук