29 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3952/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності Луцької міської ради в особі управління містобудування та архітектури щодо розгляду її заяв від 13.08.2019, 18.10.2019, 06.11.2019 про зміну адреси створеного об'єкту нерухомого майна шляхом поділу (виділу) по АДРЕСА_1 та зобов'язання управління містобудування та архітектури Луцької міської ради прийняти рішення за її зверненням про зміну адреси створеного об'єкту нерухомого майна шляхом поділу по АДРЕСА_1 .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 адміністративний позов у даній справі задоволено, визнано протиправними дії управління містобудування та архітектури Луцької міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 13.08.2019, 18.10.2019, 06.11.2019 про зміну адреси об'єкту нерухомого майна; зобов'язано управління містобудування та архітектури Луцької міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про зміну адреси об'єкту нерухомого майна відповідно до вимог Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності»; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).
07.04.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. На підтвердження витрат до даної заяви долучено договір про надання правничої допомоги від 23.12.2019, квитанції до прибуткового касового ордера №17 від 23.12.2019, №5 від 07.02.2019 (а.с.83).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду (а.с.90-91).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 ухвалу суду першої інстанції від 10.04.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.128-130).
11.09.2020 справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач просила стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
В судове засідання представник відповідача не прибув, не повідомив про причини неявки.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, які подані на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до таких висновків.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).
Так, до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано договір про надання правничої допомоги від 23.12.2019, укладений між адвокатом Кирись Г.Й. та Павлічук Т.І., предметом якого є надання професійної правничої допомоги в даній адміністративній справі (а.с.85).
Згідно з актом до вищевказаного договору про надання правової допомоги від 23.12.2019 (а.с.142), який підписаний сторонами договору, підтверджується, що сторони склали цей акт про те, що адвокатом виконані роботи (надані послуги) згідно з умовами договору про надання правничої допомоги від 23.12.2019, а саме:
ознайомлення з наданими клієнтом документами для складання позовної заяви, виготовлення ксерокопій документів для долучення до позовної заяви - 23.12.2019-25.12.2019, складання позовної заяви - 26.12.2019, 27.12.2019, 28.12.2019 - розмір гонорару становить 2500,00 грн;
ознайомлення з відзивом на позовну заяву - 07.02.2020, складання відповіді на відзив на позовну заяву - 10.02.2020 - розмір гонорару становить 1000,00 грн.
Адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в межах судової справи №140/3952/19 на загальну суму 3500,00 грн.
З квитанцій до прибуткового касового ордера №17 від 23.12.2019, №5 від 07.02.2019 слідує, що ОСОБА_2 сплатила адвокату ОСОБА_3 кошти в загальній сумі 3500,00 грн (а.с.86-86а).
На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, що був затрачений адвокатом, та обсягом наданих послуг. Відповідач заперечень щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат суду не подав.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 3500,00 грн.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради (43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) судові витрати у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот грн).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне додаткове рішення складено 01 жовтня 2020 року.