28 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10450/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Управління, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228”, а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць; зобов'язання провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228”, а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за перше півріччя 2020 року до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має у власності автомобіль. При цьому йому призначена та виплачується компенсація на транспортне обслуговування. Однак, така компенсація виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, якою затверджено Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування.
Позивач вважає, що відповідачем при призначенні грошової компенсації на транспортне обслуговування та визначенні порядку виплати вказаної компенсації необґрунтовано прийнято як підставу визначення розміру компенсації лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13 щодо роз'яснення порядку застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, який носить рекомендаційний характер, а тому не може підлягати застосуванню при визначенні розміру грошової компенсації на транспортне обслуговування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.
В подальшому, ухвалою суду від 19.08.2020 ухвалено розгляд справи продовжити проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 31.08.2020 відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Мінсоцполітики має право надавати роз'яснення нормативно-правових актів, зокрема, розробником яких воно було. З урахуванням наведеного вказує, що Міністерством соціальної політики України, як розробником Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, листом від 28.10.2013 № 2249/19/93-13 надано роз'яснення щодо застосування змін до пункту 2 вищевказаної постанови.
Положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228” треба розуміти так, що 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць - це є розрахункова річна величина компенсації, яка виплачується дві на рік. В Постанові № 228 не зазначено, що така компенсація є щомісячною.
Враховуючи наведене просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 02.11.2017 № 745702 (а.с. 13), має у власності автомобіль, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9).
Як вбачається з розпорядження на компенсацію витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів, ОСОБА_1 , з 12.08.2014 призначено та виплачується компенсація витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів у розмірі 22 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць (а.с. 6).
23.06.2020 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату грошової компенсації витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів, з врахуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за перше півріччя 2020 року, з врахуванням виплачених сум (а.с. 7-8).
Листом від 06.07.2020 № 814/01-39 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», з 01.01.2014 грошові компенсації виплачуються особам з інвалідністю, що мають автомобілі в розмірі 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць. Компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року, з дня їх призначення.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13 нарахування грошової компенсації здійснюється щороку після прийняття бюджету за формулою: Х*6міс.+Х*5міс.+Х*1міс/12міс.*РВ/2 частини=1 частина суми компенсації, де Х - це прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; РВ - розмір відсотку (22 чи 29 відсотки). На виконання зазначених норм, відповідачем здійснено виплату ОСОБА_1 вищевказаної компенсації за перше півріччя 2020 року у розмірі 184,77 грн. Відтак, відсутні законні підстави для виплати вказаної компенсації у збільшеному розмірі.
Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої-шостої статті 28 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.
Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцеві державні адміністрації.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування” (у редакції постанови від 07.08.2013 № 536) установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 (далі - Порядок) компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2020 року - 1638 гривні, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики (забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб), давати роз'яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, що мають автомобілі та мотоколяски.
Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплатити конкретну суму цього платежу.
Зокрема, положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 22 або 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.
Лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13, на який посилається відповідач при обчисленні грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 611/26/17, від 23.10.2018 у справі № 550/196/16-а, а також від 03.10.2018 у справі № 524/7830/16-ц.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку компенсації призначаються:
особам, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди внаслідок трудового каліцтва), - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції);
інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення).
Розпорядження структурного підрозділу соціального захисту населення оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в особовій справі інваліда, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, а другий надсилається структурному підрозділу соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради.
Компенсації виплачуються:
інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції;
інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії).
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата позивачу грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів за перше півріччя 2020 року у розмірі 184,77 грн. суперечить нормам зазначеного вище законодавства, оскільки спірна компенсація має нараховуватись позивачу щомісяця в розмірі 22 відсотки від місячного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, а виплата нарахованих за кожен місяць сум має здійснюватися двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя відповідного року.
Щодо твердження відповідача про те, що нарахування вищевказаної компенсації не є щомісячним з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 638, якою внесені зміни до пункту 2 постанови № 228, то суд його до уваги не приймає, враховуючи наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 638 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228» пункт 2 постанови № 228 викладено в такій редакції: "2. Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.". Вказана постанова набрала чинності 08.08.2020.
Суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяла постанова Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228”, а тому застосування до спірних правовідносин норм постанови від 05.08.2020 № 638 є неправомірним.
Як слідує з позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати у збільшеному розмірі спірної компенсації. Однак, суд вважає, що в даному випадку відповідачем здійснено не протиправну бездіяльність, а допущено протиправні дії, внаслідок яких не вчинено відповідних нарахувань позивачу.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228” за перше півріччя 2020 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вказану грошову компенсацію, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228”, а саме: в розмірі 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за перше півріччя 2020 року.
Керуючись статтями 243-246, 262, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228”, а саме, 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування”, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228”, а саме, 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за перше півріччя 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 53, код ЄДРПОУ 03192081).
Суддя Р.С. Денисюк