м. Вінниця
01 жовтня 2020 р. Справа № 120/4908/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Паламарчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області
про: скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відділ примусового виконання рішень, відповідач) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №62756379 від 31.08.2020 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 7.08.2020 р. відповідачем винесено постанову про відкриття ВП №62756379 по виконанню рішення суду у справі № 120/1425/20 про зобов'язання начальника Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 24.09.2019 з дотриманням положень Закону України "Про звернення громадян", зокрема ст. 18-19, з урахуванням правових висновків суду, викладених в даному рішенні, а також направити ОСОБА_1 відповідь на електронну пошту, вказану ним у скарзі від 24.09.2019 року.
31.08.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з мотивів виконання боржником судового рішення. Як вказує позивач, протокол боржника від 25.08.2020 р. про проведення повторного розгляду скарги ОСОБА_1 не містить підпису заявника, що автоматично виключає його участь у розгляді скарги. Крім того, не надано належних доказів надсилання відповіді на скаргу на електронну скриньку та доказів успішної доставки листа, що свідчить про невиконання судового рішення.
Відтак, на думку позивача, рішення суду у справі №120/1425/20-а не можна вважати виконаним, як наслідок, спірна постанова підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.
18.09.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд на 28.09.2020 р.
22.09.2020 р. ухвалою суду допущено участь позивача у судовому засіданні 28.09.2020 р. в режимі відеоконференції.
23.09.2020 р. відповідачем надано відзив на адміністративний позов (вх. №28290/20), в якому просить відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію фактичним виконанням судового рішення та, відповідно, наявністю підстав для закінчення виконавчого провадження.
Як вказує відповідач, 27.08.2020 р. надійшов лист начальника Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з повідомленням про виконання рішення суду. На підтвердження надано протокол від 25.08.2020 р. про проведення повторного розгляду скарги ОСОБА_1 за його участі та докази направлення відповіді електронної поштою. А отже спірна постанова є правомірною, відповідно, не підлягає скасуванню.
28.09.2020 р. ухвалами суду виправлено описку в ухвалі від 22.09.2020 р., відмовлено в задоволені клопотання про залишення позову без розгляду, залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області та відкладено судове засідання на 01.10.2020 р.
30.09.20 р. надійшли пояснення від третьої особи, в яких вказано, що рішення суду виконано в повному обсязі. Зокрема, запрошено ОСОБА_1 на розгляд його скарги і в його присутності її розглянуто; сформовано та направлено письмову відповідь на вказану скаржником адресу. Відтак, слід відмовити в задоволенні позову.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому. Наполягав, що рішення суду не виконано у повному обсязі, оскільки скаргу не розглянуто належним чином.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вказавши про відсутність підстав для скасування спірної постанови.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
04.08.2020 р. ОСОБА_1 подано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) заяву про прийняття до виконання виконавчого листа №120/1425/20-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 17.07.2020 р. у справі №120/1425/20-а щодо зобов'язання начальника Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 24.09.2019 з дотриманням положень Закону України "Про звернення громадян", зокрема ст. 18-19, з урахуванням правових висновків суду, викладених в даному рішенні, а також направити ОСОБА_1 відповідь на електронну пошту, вказану ним у скарзі від 24.09.2019 року.
Постановою головного державного виконавця від 07.08.2020 року на підставі вказаного виконавчого документа відкрито виконавче провадження №62756379.
Пунктом 2 даної постанови повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 3 робочих днів.
Листом від 11.08.2020 р. за вих. №13086/200/01-2020 начальник Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області повідомив відділ, що 10.08.2020 р. ОСОБА_1 надіслано запрошення на розгляд звернення на 11.08.2020 р., однак останній не прибув на зазначену дату, що унеможливило виконання рішення суду.
12.08.2020 р. постановою державного виконавця №62756379 відкладено проведення виконавчих дій до 27.08.2020 р.
27.08.2020 р. від начальника Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшов лист про необхідність закінчення виконавчого провадження з підстав виконання рішення суду у справі №120/1425/20-а (за вих. №13816/200/01- 2020 р.), до якого, серед іншого, долучено протокол №118/200/01-2020, копію відповіді від 27.08.2020 р. та скріншот із електронної пошти відправника із звітом про успішну доставку листа стягувачу.
31.08.2020 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56746069 з підстав визначених п.9 ч.1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись із даним рішенням відділу примусового виконання рішень, вважаючи, що судове рішення не виконано, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-19, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Із аналізу вище процитованого видно, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом - виконавче провадження підлягає закінченню.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи сторони позивача викладені у позовній заяві щодо його відсутності при розгляді скарги та, відповідно, неналежного виконання судового рішення, суд зазначає про наступне.
Як підтверджено позивачем у судовому засідання під звукозапис, 25.08.2020 р. у визначений час він прибув у відділення поліції та був присутній саме при «перевірці» скарги.
Позивач акцентує увагу на тому, що проводилась саме перевірка, а не розгляд скарги, з чим не погоджується суд, оскільки згідно протоколу №118/200/01-2020 від 25.08.2020 р. порядком денним визначено «Про повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 24..09.2019 р. з приводу непорозуміння (конфлікту) із кондуктором тролейбуса № 324 маршруту №5 «Залізничний вокзал - Вишенька» з метою виконання вимог рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 р. по справі № 120/1425/20-а. В самому протоколі серед присутніх вказано про запрошену особу - ОСОБА_1 .
Суд окремо зауважує, що за загальним правилом протокол - це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад.
Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа. Протоколи загальних зборів (нарад) підписують голова й секретар, а протоколи засідань комісій - усі члени президії.
При цьому, за обсягом фіксованих даних протоколи поділяють на:
Стислі, в яких записано лише ухвалу або поширену резолюцію, а також зазначено номер, дату, назву організації, кількість присутніх, порядок денний. Під рубрикою «Слухали» - назва питання, хто висловився.
Повні, в яких записуються виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань. У докладний протокол заносять також запитання доповідачеві та конспективний запис виступів під час обговорення.
Як вказав у судовому засіданні позивач, у наданому протоколі не зафіксовані його виступи та заявлені клопотання, а також результати їх розгляду, а тому даний документ не може свідчити про належний розгляд скарги.
З такою позицією суд не погоджується та вважає, що вона спростована наведеним вище, в т.р. й можливістю ведення протоколу у стислій формі.
Наведене спростовує доводи позивача, викладені у позовній заяві про його відсутність при розгляді скарги.
Оцінюючи доводи позивача щодо не підтвердження факту направлення йому відповіді на електрону пошту, суд вказує наступне.
Так, у своїй скарзі від 24.09.2019 р. ОСОБА_1 просив направити відповідь на електронну адресу "supersan3@ukr.net".
На виконання цього прохання та, відповідно, судового рішення, державному виконавцю надано паперову копію скріншотів електронної пошти Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, з яких видно, що на адресу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " направлено відповідь на скаргу і така успішно доставлена.
На наданих скріншотак вказано час відправлення 16:26 год., що спростовує доводи позивача про зворотнє.
При цьому, суд акцентує увагу, що відповідно до частини першої статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Суд зазначає, що скріншот це зображення, отримане комп'ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора. Це зображення створене із запису видимих елементів екрана комп'ютера або іншого візуального пристрою виведення інформації. Як правило, це цифрове зображення створюється операційною системою або спеціальним програмним забезпеченням, хоча може також бути зроблене за допомогою фотокамери або іншого приладу для перехоплення сигналу відео з виходу комп'ютера.
Відтак, такий є належним доказом, що підтверджує факт направлення позивачу відповіді на скаргу від 24.09.2019 р. Окрім того, слід зазначити, що на адресу позивача також направлялась відповідь на скаргу й у письмовому вигляді, що підтверджується фіскальним чеком від 27.08.2020 р. № ПН № 215688426655.
На думку суду, на відправника не може бути покладено відповідальність за відкриття електронного листа/відповіді отримувачем, оскільки такі обставини не залежать від першого.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах виконавчого провадження 62756379 містяться докази успішної доставки листа на електронну адресу стягувача - supersan3@ukr.net, яка зазначена останнім.
Щодо змісту скарги від 24 09.19 р., то суд вказує на те, що позивач просив повторно розглянути заяву про вчинення хуліганських дій кондуктором щодо нього, матеріали передати до суду для розгляду по суті.
На вказане звернення листом Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницький області № 13792/200/01/2020 від 27.08.2020 р. заявника повідомлено, що при повторному розгляді на підставі зібраних матеріалів попередніх перевірок зареєстрованих в ЖЄО №8680 від 7.05.2019 р. № 9952 від 23.05.2019 р. та №19897 від 24.09.2019 р., було встановлено, що в діях кондуктора тролейбуса № 324 КП «ВТК» відсутні ознаки адміністративного правопорушення. На основі зібраних матеріалів складено доповідну записку.
З цього приводу суд окремо зазначає, що відповідно до пункту 3 Розділу V «Розгляд скарг громадян» Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.11.2017 № 930, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 р. за № 1493/31361, за результатами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає чи підтвердилися наведені відомості (факти) та яких заходів вжито для усунення виявлених порушень або недоліків.
Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь, що і було зроблено божником, про що зазначено вище.
Разом з цим, у судовому рішенні, що підлягало до виконання начальником Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області вказано на необхідність розгляду скарги з дотриманням положень Закону України «Про звернення громадян», зокрема, ст. 18 -19.
Так, цими нормами визначені права громадян при звернені та обов'язки юридичних осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
Зокрема, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
В свою чергу, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
На думку суду, Порядок розгляду звернень №930 у процитованій вище частині не суперечить нормам Закону про звернення громадян та дотриманий при розгляді скарги позивача, як і загальні вимоги статей 18-19. Принаймні, позивачем у позові не зазначено, що саме божником із переліченого у статтях 18- 19 Закону України «Про звернення громадян» не дотримано боржником.
За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 р. у справі №120/1425/20 не виконано, як наслідок, у державного виконавця наявні були правові підстави для закінчення виконавчого провадження, відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача, покладеної в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43316784).
Повний текст рішення сформовано: 01.10.20 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна