29 вересня 2020 р. Справа № 120/3028/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Правобережне) про визнання протиправним та скасування рішення,
03.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача у формі листа-повідомлення від 22.05.2020 за вих. № 08-00-008-24358 про повернення позивачкою надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за період з травня 2018 року по лютий 2020 року в сумі 26465,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з квітня 2015 року по лютий 2020 року позивачка отримувала субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Однак 22.06.2020 на адресу позивачки надійшло повідомлення відповідача від 22.05.2020 за вих. № 08-00-008-24358, згідно з яким позивачка повинна повернути надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію за період з травня 2018 року по лютий 2020 року в сумі 26465,41 грн внаслідок неподання під час вирішення питання про призначення субсидії інформації про наявність транспортного засобу (причепу) 2016 року виготовлення.
Позивачка з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Позивачка зазначає, що при заповненні декларацію особи, яка звернулася за призначенням субсидії, не було відображено наявність причіпа "Старконь 500", оскільки позивачка не знала, що причіп, який не може самостійно рухатися без з'єднання з будь-яким автомобілем, є транспортним засобом. До того ж у декларації відсутня графа "Причіп".
Також позивачка просить суд врахувати, що вартість причіпа складає шість тисяч гривень, що, на думку позивачки, не впливає на право призначення житлової субсидії. Крім того, причіп було подаровано родичами в 2016 році чоловікові позивачки на ювілей, тобто сім'єя позивачки не понесла витрати на його придбання.
Враховуючи наведене позивачка вважає, що наявність у їхньому з чоловіком домогосподарстві подарованого причіпу, 2016 р.в., вартістю 6000,00 грн жодним чином не могло вплинути на переоформлення в 2018 році житлової субсидії та на її розмір, оскільки їхнє домогосподарство складається лише з двох осіб з інвалідністю. При цьому позивачка звертає увагу на те, що її чоловік тяжко хворіє та потребує систематичного і вартісного лікування. Тому її сім'я не матеріально не спроможна повернути житлову субсидію у такому значному розмірі.
Ухвалою суду від 08.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим ч. 3 ст. 161 КАС України. Так, судом встановлено, що при зверненні до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами позивачка не сплатила судовий збір в сумі 840,80 грн.
22.07.2020 до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою надано докази сплати судового збору у вказаному розмірі.
Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в письмовому провадженні). Водночас суд врахував, що Управління соціального захисту населення (Правобережне) немає статусу юридичної особи та згідно з рішенням Вінницької міської ради № 2037 від 29.11.2019 входить до структури Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради. Відтак відповідачем у справі визначено Департамент соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Правобережне).
13.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Як зазначає відповідач, 31.08.2018 позивачка звернулась до Департаменту з заявою про призначення житлової субсидії з 01.05.2018. До заяви було додано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. За рішенням комісії позивачці призначено житлову субсидію з травня 2018 року, яку позивачка отримувала до лютого 2020 року.
Відповідач вказує на те, що за приписами Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції чинній на момент призначення субсидії і прийняття спірного повідомлення) житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто зі складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років (крім мопеда). А наявність (відсутність) у власності або володінні зазначених осіб транспортних засобів зазначається саме у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
Крім того, відповідач зауважує, що відповідно вимог вказаного Положення виплата субсидії припиняється за рішенням комісії у разі, якщо в заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію.
У січні 2020 року Департамент отримав відомості про те, що за чоловіком позивачки зареєстровано транспортний засіб (причіп), з дати випуску якого минуло менше 5 років. Однак в декларації позивачки про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 31.08.2018, відомості про транспортні засоби відсутні.
Таким чином, на думку відповідача, при заповненні декларації позивачка внесла недостовірні відомості, що є підставою для припинення виплати житлової субсидії.
Враховуючи наведене відповідач вважає, що діяв у межах своїх повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, тобто правомірно, і жодних протиправних дій щодо позивачки не вчиняв.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Водночас дата постановлення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у відпустці в період з 14.09.2020 по 25.09.2020 включно.
Оцінивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у позові та відзиві, суд встановив таке.
31.08.2018 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту (Правобережне) із заявою при призначення (поновлення) житлової субсидії з 01.05.2018. До заяви позивачка додала декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
На підставі вказаних документів позивачці було призначено житлову субсидію з травня 2018 року, яку позивачка отримувала до лютого 2020 року.
Листом від 22.05.2020 за вих. № 08-00-008-24358 відповідач повідомив позивачку, що внаслідок подання (неподання) нею недостовірної інформації, позивачці необхідно повернути надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію за період з травня 2018 року по лютий 2020 року в сумі 26465,41 грн на рахунки Міністерства соціальної політики України та Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради.
Водночас зазначене рішення відповідач прийняв у зв'язку з неподання позивачкою під час вирішення питання про призначення субсидії інформації про наявність у власності транспортного засобу (причіпу) 2016 року виготовлення.
Позивачка вважає вказане рішення протиправним, а тому звернулася до адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України від 5 жовтня 200 року № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-ІІІ).
Відповідно до ст. 5 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено конституцією України та законами України.
Стаття 9 Закону № 2017-ІІІ передбачає, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам; показники якості управління багатоквартирним будинком і надання комунальних послуг.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива регулюються Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 848).
Відповідно до пункту 2 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Пунктом 3 Положення № 848 встановлено, що призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
У територіальних громадах (в тому числі об'єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Інформація про призначені житлові субсидії вноситься структурним підрозділом з питань соціального захисту населення до Єдиного державного реєстру отримувачів житлових субсидій, держателем якого є Мінсоцполітики.
Приписами статті 13 Положення № 848 визначено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання):
1) заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява);
2) декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);
3) довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
4) договір найму (оренди) житла (у разі наявності).
Судом встановлено, що 31.08.2018 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення (Правобережне) із заявою при призначення житлової субсидії з 01.05.2018, додавши до заяви декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії встановленої форми.
Згідно з пунктом 4 Положення № 848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог пункту 6 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:
1) загальна площа житлового приміщення перевищує 120 квадратних метрів для квартири і 200 квадратних метрів для індивідуального будинку (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, а також сімей, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування);
2) будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років (крім мопеда).
При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля.
Наявність (відсутність) у власності або володінні зазначених осіб транспортних засобів зазначається у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Якщо право власності або володіння на транспортний засіб набуто під час отримання житлової субсидії, громадянин, якому призначено житлову субсидію, протягом 30 календарних днів зобов'язаний повідомити про це структурному підрозділу з питань соціального захисту населення незалежно від розміру вартості транспортного засобу.
Крім того, пунктом 13 Положення № 848 передбачено, що громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.
Аналіз наведених правових норм дає змогу зробити такі висновки:
по-перше, при заповненні декларації про доходи і витрати з метою призначення субсидії особи, які звертаються за призначенням субсидії, зобов'язані зазначати інформацію про транспортний засіб, який перебуває у власності сім'ї, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років;
по-друге, житлова субсидія не призначається в тому разі, якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років. Це правило не поширюється лише на мопеди та транспортні засоби, одержані такими особами безоплатно або ж придбані на пільгових умовах органи соціального захисту населення, в тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля;
по-третє, саме громадянин, який звертається за призначенням житлової субсидії, несе відповідальність за подані в декларації відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.
Як видно з матеріалів справи, підставою для направлення позивачці повідомлення від 22.05.2020 № 08-00-008-24358 стало виявлення відповідачем недостовірності інформації, що була надана позивачкою при вирішенні питання про призначення (поновлення) субсидії, а саме те, що в декларації про майно і доходи осіб, які звернулися за призначенням субсидії не зазначена інформація про зареєстрований транспортний засіб (причіп), який перебуває у власності чоловіка позивачки і з дати випуску якого минуло менше п'яти років.
При цьому судом встановлено, що прийняттю відповідного рішення передувало проведення відповідачем перевірки правильності та повноти інформації, поданої позивачкою для призначення субсидії. Така перевірка була здійснена у зв'язку з розрахунком житлової субсидії на наступний сезон.
Відповідно до пункту 16 Положення № 848 після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні.
Для цього управління соціального захисту населення без звернення громадян збирає необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 14 цього Положення, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктом 14 цього Положення.
Так, проведеною перевіркою встановлено, що у володінні чоловіка позивачки ОСОБА_2 перебуває причіп 2016 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 16.08.2016.
У відповідності до вимог пункту 22 Положення № 848 за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об'єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію.
Надання житлової субсидії у зазначеному випадку припиняється з місяця, наступного за місяцем, в якому його виявлено.
Тобто факт виявлення комісією зазначення громадянином у декларації про майно і доходи осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії, недостовірних даних, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію, є законодавчо визначеною підставою для припинення надання раніше призначеної субсидії.
В цьому контексті суд враховує, що наявність у власності особи, яка звертається за призначенням субсидії, або члена її сім'ї зареєстрованого транспортного засобу, з дати випуску якого минуло менше п'яти років, безпосередньо впливає на право цієї особи на отримання житлової субсидії, адже в такому разі субсидія не призначається, про що було зазначено вище.
В розумінні вимог чинного законодавства, зокрема згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп є транспортним засобом, призначеним для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.
Судом встановлено, а сторонам визнається, що на дату звернення позивачки з заявою про призначення житлової субсидії від 31.08.2018 та заповненням у зв'язку з цим декларації про доходи і витрати осіб за формою, встановленою Мінсоцполітики, у власності члена сім'ї позивачки (чоловіка) був зареєстрований транспортний засіб (причіп), з дати випуску якого минуло менше п'яти років. Відтак цей інформація про цей транспортний засіб підлягала внесенню до декларації, оскільки безпосередньо впливала на можливість призначення житлової субсидії.
Втім, як видно з тексту декларації позивачки від 31.08.2018, зазначена інформація не відображена. В той же час, це свідчить про зазначення недостовірних даних, що безпосередньо вплинуло на призначення житлової субсидії.
Суд критично оцінює посилання позивачки на те, що форма декларації не передбачає можливість декларування причіпа. Адже розділ IV декларації має назву "Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають перебувають у власності або володінні особи, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства, незалежно від реєстрації їх місця проживання (фактичного місця проживання), і з дати випуску яких минуло менше п'яти років (крім мопеда)" та містить необхідні поля, що дозволяють зазначити, в тому числі вручну, як правильну назву транспортного засобу, так і інші відомості про нього (державний номерний знак, рік випуску тощо).
Крім того, суд не бере до уваги доводи позивачки про те, що вищевказаний причіп був подарований чоловікові, оскільки на підтвердження цього позивачкою не надано суду жодних доказів.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд вважає, що в даному випадку обов'язок доказування покладається саме на позивачку, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не володіє і не може володіти відомостями про підстави набуття чоловіком позивачки транспортного засобу, тоді як у свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу інформація про це не зазначається.
Доводи позивачки в іншій частині, зокрема щодо незначної вартості причіпа, на правомірність оскаржуваного рішення відповідача не впливають.
Позивачка також посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 562/538/17 та від 03.10.2019 у справі 725/3250/17. Проте суд зауважує, що предмет спору у вказаних справах стосувався порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Підсумовуючи, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується факт зазначення позивачкою у декларації недостовірних даних, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію і є законодавчо визначеною підставою для припинення субсидії.
Судом не встановлено протиправності рішень та дій відповідача, а тому заявлений позов не може бути задоволений.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що ця адміністративна справа не стосується стягнення з позивачки надміру виплаченої субсидії і при її вирішенні суд лише надає оцінку правомірності тих рішень та дій суб'єкта владних повноважень, що є предметом оскарження. Тому незадовільний стан здоров'я позивачки та членів її сім'ї, а також наявність тяжкого матеріального становища не впливають на вирішення цього спору по суті, але можуть враховуватись під час розгляду справи про відшкодування позивачкою спірних коштів за позовом відповідного органу влади.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Також суд враховує, що за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Тому питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 139 КАС України підстав для відшкодування позивачці витрат зі сплати судового збору немає.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Правобережне) (код ЄДРПОУ 38782790, місцезнаходження: проспект Космонавтів, 30, м. Вінниця, 21021).
Повне судове рішення складено 29.09.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович