проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" вересня 2020 р. Справа № 922/2343/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича (вх. №2161 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі №922/2343/19 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А., ухвалу підписано 09.07.2020)
за заявою Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м. Харків,
до Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича, м. Харків,
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 31890,25 грн,
В липні 2019 року Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 31890,25 грн.
24.07.2019 Господарським судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича на користь Комунального підприємства "Жилкомсервіс" заборгованості в розмірі 31 890,25 грн, а також про стягнення 192,10 грн судового збору.
09.07.2020 Фізична особа-підприємець Кухарев М.Є. звернувся до суду з заявою, в якій просив суд поновити строк для подачі заяви про скасування судового наказу, скасувати судовий наказ Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/2343/19.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі №922/2343/19 в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кухарева М.Є. про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу відмовлено. Повернуто заяву про скасування судового наказу Фізичній особі-підприємцю Кухареву М.Є.
Фізична особа-підприємець Кухарев Максим Єгорович з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі №922/2343/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скарга обґрунтована тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд не врахував, що відправлення копії судового наказу та заяви з документами відбулося в 2019 році наприкінці липня, тобто в літній час - період масових відпусток, а обидва повідомлення боржнику про поштове відправлення, про які зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, надсилалися протягом дуже короткого терміну - лише чотири календарні дні, після чого було повернуто на адресу господарського суду.
Також зазначає, що господарський суд не вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення боржника про отримання господарським судом відповідної заяви про видачу судового наказу та видачі судового наказу заявнику.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Тарасової І.В. та відпусткою судді Пуль О.А., які входили до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/2343/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.
23.09.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшов лист (вх.№3005), який не засвідчено електронним цифровим підписом, що суперечить вимогам ст.77, 91 ГПК України, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2014 №1886/5 «Про затвердження Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.11.2014 за №1421/26198 та п.22 ч.1 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15.11.2016 №231, в зв'язку з чим відправнику надіслано повідомлення про отримання та невідповідність листа встановленим вимогам (проблеми з читанням отриманого листа, відсутність електронного цифрового підпису тощо) та запропоновано надіслати новий лист, підписаний належним чином або оригінал документа в паперовій формі, що підтверджується актом Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 №13-35/452.
Учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені ухвалою суду від 31.08.2020.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2019 Господарським судом Харківської області в порядку наказного провадження за заявою стягувача комунального підприємства «Жилкомсервіс» був виданий судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кухарєва Максима Єгоровича заборгованості у розмірі 31890,25 грн за період з 01.08.2016 по 30.06.2019.
17.06.2020 представник боржника- адвокат Романченко О.М. звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, до клопотання додав оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1017101 від 17.06.2020 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1584 від 10.09.2008.
24.06.2020 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
25.06.2020 Фізична особа-підприємець Кухарев Максим Єгорович звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про скасування судового наказу. В поданій заяві боржник просив суд також поновити строк для подачі заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що на початку червня 2020 року під час вчинення нотаріальних дій ФОП Кухареву М.Є. стало відомо, що він знаходиться в реєстрі боржників, а на його майно накладено арешт. В той же час, ані заява про видачу судового наказу, ані судовий наказ Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі №922/2343/19 на адресу боржника не надходили.
Ухвалою Господарського суду Харківської області 30.06.2020 у задоволенні заяви від 25.06.2020 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий господарський суд послався на те, що подана на розгляд господарського суду заява про скасування судового наказу від 25.06.2020, яка підписана адвокатом Романченком О.М., не містить документу, на підтвердження повноважень адвоката Романченка О.М. на підписання від імені боржника - Кухарева М.Є., відповідної заяви, як це передбачено вимогами ч. 5 ст. 157 ГПК України. Окрім цього, в порушення вимог ч. 3 ст. 157 ГПК України, подана на розгляд господарського суду заява про скасування судового наказу, не містить наказу, що оспорюється.
09.07.2019 відповідач повторно звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про скасування судового наказу від 24.07.2019 у справі №922/2343/19. Також просив поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу, з підстав, наведених вище.
09.07.2020 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, яку мотивовано тим, що боржнику відділенням поштового зв'язку двічі надсилалось повідомлення (29.07.2019 та 01.08.2019) про надходження на його адресу поштового відправлення та лише 12.08.2019 повернуто на адресу Господарського суду Харківської області з причин не можливості його вручення з відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що відповідає п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку. Той факт, що відправлення повернулось на адресу Господарського суду Харківської області, свідчить саме про не отримання заявником копії судового наказу та заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами з підстав не отримання поштової кореспонденції боржником за його власною юридичною адресою. При цьому, Фізична особа-підприємець Кухарев М.Є. не наводить обґрунтованих причин не отримання ним кореспонденції. Таким чином, суд дійшов висновку, що боржник був належним чином повідомлений про факт надходження до суду заяви та про видачу відповідного судового наказу. Крім того, суд зазначив, що боржник не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2343/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено форми господарського судочинства. За приписами частини 1 даної статті господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч.2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Порядок здійснення наказного провадження передбачений розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України «Наказне провадження».
Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 154 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до статті 156 Господарського процесуального кодексу України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
За приписами ч. 2 ст. 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Згідно положень розділу 2 Господарського процесуального кодексу України, яким врегульовано порядок здійснення наказного провадження, розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Судовий наказ надсилається боржнику лише один раз - після його видачі, в порядку визначеному ст.156 ГПК України, та має обмежений термін зберігання поштового відправлення з відміткою «Судова повістка» у поштовому відділенні.
Порядок надання послуг поштового зв'язку регламентується Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 № 270 (надалі Правила).
Абзацом 3 п.116 Правил передбачено, що у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем).
Як вбачається з матеріалів справи, місцем реєстрації боржника є АДРЕСА_1 , яке являється місцем проживання також його батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується доданими до апеляційної скарги документами.
Відповідно до п.99 Правил (в редакції чинній на момент видачі на надіслання судового наказу) рекомендовані відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як свідчать матеріали справи, наказ разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами надіслано Господарським судом Харківської області на адресу відповідача 25.07.2019, однак повернувся до суду з відміткою Укрпошти «Відсутність адресата».
Враховуючи наведені обставини, а саме одноразове направлення судом боржнику поштової кореспонденції, скорочені терміни зберігання рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", літній період направлення кореспонденції (наприкінці липня), колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для поновлення пропущеного боржником строку для подання заяви про скасування судового наказу.
Так само не підтверджується матеріалами справи висновки місцевого господарського суду про наявність в матеріалах справи доказів про надіслання відділенням поштового зв'язку повідомлень боржнику (29.07.2019 та 01.08.2019) про надходження на його адресу поштового відправлення, оскільки написання дат на поштовому конверті без зазначення додаткової інформації щодо дій, які здійснювались в цей період, та інформації особи, яка їх здійснила, не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.76, 77 ГПК України.
З урахуванням наведеного, не будучи обізнаним про подання до суду позову відносно нього, а у даному випадку заяви про видачу судового наказу, боржник не зобов'язаний відстежувати судові рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, відновлення пропущеного строку є правом суду, виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. При цьому, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст.8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом (ч.2 ст.9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Частиною 1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст.6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
У справі Beellet v. France Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно із ч. 3 ст. 158 ГПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Колегія суддів зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, однак у ч.3 ст.271 ГПК України наведений вичерпний перелік ухвал суду, які після їх скасування судом апеляційної інстанції передаються на розгляд суду першої інстанції. Оскаржувана ухвала до наведеного переліку не відноситься.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича слід задовольнити частково, в зв'язку з чим ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №922/2343/19 - скасувати, заяву Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича про поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу, скасування судового наказу Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/2343/19 - задовольнити, судовий наказ Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/2343/19 слід скасувати, роз'яснити позивачу (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись статтями 271, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/2343/19 скасувати.
3. Заяву Фізичної особи-підприємця Кухарева Максима Єгоровича про поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу, скасування судового наказу Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/2343/19 задовольнити.
4. Скасувати судовий наказ Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/2343/19.
5. Роз'яснити Комунальному підприємству «Жилкомсервіс», що воно має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.10.2020.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель