Дата документу 25.08.2020
Справа № 334/3462/20
Провадження № 2/334/2867/20
25 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із зазначеним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис від 26 лютого 2020 року № 1356, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2020 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
24.07.2020 року зазначена ухвала суду отримана позивачем, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у повідомленні про вручення поштового відправлення, яке було отримано судом 27.07.2020 року.
Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз'яснено в самому тексті ухвали від 03.07.2020 року.
Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
27.07.2020 року від представника заявника ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, звільнення від сплати судового збору та уточнення позовних вимог, відповідно до якого зазначає, що, у зв'язку з отриманням виконавчого напису, розпочато виконавче провадження, накладено арешти на всі рахунки позивача, в тому числі на заробітну платню, на рахунок для пенсійних виплат та кредитну карту. Вищезазначене дає підстави про те, що ОСОБА_1 не має змоги сплатити наразі судовий збір, а отже просить звільнити останнього від сплати судового збору.
На підтвердження своїх доводів, суду були надані наступні докази: постанова про арешт коштів боржника від 09.06.2020 у ВП №62296545, винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. при примусовому виконанні виконавчого напису №1356 від 26.02.2020 року; довідка від 18.06.2020 року №K3FM1F3M1H9C1F76 про арешт рахунків ОСОБА_1 , відкриті у АТ КБ «ПриватБанк»; довідка від 07.07.2020 року № 07.0119/674, видана Територіальним відділом освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки ЗМР Деркачу В.В. про наявність у останнього карткового рахунку для зарахування заробітної плати в АТ «Ощадбанк» та довідки АТ «Ощадбанк» від 06.07.2020 року вих. №107.0265/8/824 з аналогічною інформацією.
Суд, розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, приходить до висновку про відмову у її задоволенні.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року із змінами і доповненнями, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору та його звільнення є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Позивачем та його представником на підтвердження свого тяжкого матеріального стану не надано жодного належного та допустимого доказу (довідкит про отримання пенсії, соціальні виплати тощо).
Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не виконаним стороною позивача, жодних належних доказів неможливості усунення недоліків не надано, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п.36).
На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків.
З огляду на те, що ОСОБА_1 недоліки поданої заяви не усунув у відповідності до ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2020 року, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Крім того, до позовної заяви не додано документа, що підтверджує повноваження адвоката Ларченко Ю.О. здійснювати представництво Деркача В.В. в Ленінському районному суді м. Запоріжжя, оскільки до матеріалів позовної заяви та заяви про звільнення від сплати судового збору додано ордер від 27.04.2020 року серії АР№ 1014508 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 щодо його представництва адвокатом Ларченко Ю.О. саме у Запорізькому окружному адміністративному суді та у Третьому апеляційному адміністративному суді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського місього нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню визнати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Гнатюк