Ухвала
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 372/61/18
провадження № 61-13972ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба в справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки; та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: Служба в справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним,
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Разом із касаційною скаргою від заявника надійшло клопотання про звільнення його від сплати судового збору з посиланням на скрутний майновий стан. ОСОБА_1 зазначає, що має на утриманні двох малолітніх дітей, його дружина та він на даний час не працевлаштовані.
Клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження свого скрутного фінансового стану заявником до касаційної скарги не долучено, клопотання задоволенню не підлягає.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
У зв'язку з наведеним, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 наведено правовий висновок щодо сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно, згідно якого, зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до судукасаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, визначив, що до грошових вимог, які підлягають задоволенню за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, належить сума боргу за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року у розмірі 36 480 доларів США (що еквівалентно 1 023 628,80 грн за курсом НБУ на момент подачі позову).
Отже, судовий збір за подання до суду касаційної скарги у цій справі становить 30 708,86 грн (1 023 628,80 х 1,5% х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім цього, в порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено повне найменування інших учасників справи та їх місцезнаходження,а саме третьої особи - Служби в справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради.
Таким чином, заявнику потрібно надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням повного найменування та місцезнаходженнявсіх учасників справи разом із копіями касаційної скарги та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір»
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року залишити без руху.
Надати заявникові для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко