справа №757/39915/19-ц головуючий у суді І інстанції: Вовк С.В.
провадження №22-ц/824/6815/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
29 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Державне підприємство «Державний будівельний комбінат управління справами Верховної Ради України» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
У липні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Державне підприємство «Державний будівельний комбінат управління справами Верховної Ради України» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Також, одночасно із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви вказав, що як вбачається із витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (дата формування 01.07.2019), доданого до матеріалів позовної заяви, квартира АДРЕСА_1 , 25.06.2019 року перейшла незаконно у власність ТОВ «РІО ФІН», отже відповідач має об'єктивну можливість розпорядитися вказаною квартирою на власний розсуд, зокрема, відчужити її в будь-який спосіб, що призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення в разі задоволення позову. При цьому вказана квартира є єдиним місцем проживання членів сім'ї позивача, а саме дружини і двох малолітніх дітей, іншого нерухомого майна за позивачем не зареєстровано.
Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 201, 3 кв. м., жилою площею 103, 5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 113985980000.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 201, 3 кв. м., жилою площею 103, 5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 113985980000.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року виправлено описку в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року про забезпечення позову. Викладено другий абзац резолютивної частини ухвали текст наступного змісту: «Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв.м., жилою площею 103,5 кв.м., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 113985980000».
Не погодившись із вказаним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, і відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що заявником не надано достовірних та достатніх доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а зазначено лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування. Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача - ТОВ «РІО ФІН», а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам, що спричинило порушення прав та законних інтересів ТОВ «РІО ФІН», яке на час винесення оскаржуваної ухвали не було учасником процесу.
Відзиви від учасників справи, у встановлений апеляційним судом строк, не надійшли.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що з метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, а також з урахуванням співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, необхідно вжити негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
Встановлено, що у липні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Державне підприємство «Державний будівельний комбінат управління справами Верховної Ради України» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень по квартирі АДРЕСА_1 .
Також, одночасно із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви вказав, що як вбачається із витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (дата формування 01.07.2019), доданого до матеріалів позовної заяви, квартира АДРЕСА_1 , 25.06.2019 року перейшла незаконно у власність ТОВ «РІО ФІН», отже відповідач має об'єктивну можливість розпорядитися вказаною квартирою на власний розсуд, зокрема, відчужити її в будь-який спосіб, що призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення в разі задоволення позову. При цьому вказана квартира є єдиним місцем проживання членів сім'ї позивача, а саме дружини і двох малолітніх дітей, іншого нерухомого майна за позивачем не зареєстровано.
Заявник просиввжити заходи забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 201, 3 кв. м., жилою площею 103, 5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 113985980000.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року виправлено описку в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року про забезпечення позову. Викладено другий абзац резолютивної частини ухвали текст наступного змісту: «Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв.м., жилою площею 103,5 кв.м., Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 113985980000».
Встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо нерухомого майна, а тому невжиття заходу забезпечення позову може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати майно, тощо.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, і доходить висновку про співмірність заходу забезпечення позову (арешту) із заявленими позивачами вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не надано достовірних та достатніх доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а зазначено лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, відхиляються апеляційним судом, оскільки предметом спору є правомірність здійснення перереєстрації права власності на нерухоме майно, отже не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту, може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з'ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача - ТОВ «РІО ФІН», а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам, що спричинило порушення прав та законних інтересів ТОВ «РІО ФІН», яке на час винесення оскаржуваної ухвали не було учасником процесу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки предметом спору є правомірність здійснення перереєстрації права власності на нерухоме майно, отже накладення арешту саме на спірне нерухоме майно є відповідним заходом забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та вірно застосував положення ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «30» вересня 2020 року.
Головуючий суддяСушко Л.П.
СуддіІванова І.В. Сліпченко О.І.