Справа № 760/25990/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко А.І.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
22 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
при секретарі Кондрат Л.Г.
за участю:
представника відповідача: Єрко Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Солом'янська РДА) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА про зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та зобов'язати відповідача здійснити дії щодо зняття з реєстрації вказаних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка з'явилася в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 27.12.2017 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 032/29-507К, відповідно до якого Банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 72 000,00 доларів США.
У якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 032/29-507К ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передають в іпотеку трикімнатну квартиру загальною площею 69,30 квадратних метрів, жилою площею 41,90 квадратних метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язання по кредитному договору № 032/29-507К, АТ «Укрсоцбанк» звернув стягнення на квартиру Іпотекодавця, на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з пунктом 1.2 Статуту АТ «Укрсоцбанк», 26 квітня 2018 року загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з Публічного на приватне та про зміну назви банку з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
У подальшому, Державним реєстратором Тарасенком І.М., Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро» здійснено реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47209617 від 05 червня 2019 року, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого право власності на вказану квартиру зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
На підставі викладеного вище, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з пакетом документів про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Між тим, Солом'янською РДА відмовлено у знятті з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки для зняття з реєстрації необхідно відповідне рішення суду.
Зазначене стало підставою для звернення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до суду з даним позовом для захисту свої прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні передбачені законодавством підстави для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки заявником не надано Солом'янській РДА відповідного рішення, як підставу для зняття з реєстрації місця проживання вказаних осіб.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, а саме: в частині прийнятого Солом'янською РДА рішення про відмову у знятті з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV та Законом України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-IV (далі - Закон №898).
Усі зазначені нормативно-правові акти у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, порядок реєстрації місця проживання особи та зняття з реєстрації місця проживання, а також перелік необхідних документів регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Тобто, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено виключно на підставі рішення суду про: позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення; визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Так, згідно зі статтею 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 05 червня 2019 року, право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» рішенням Державного реєстратора Тарасенка Ігоря Миколайовича, Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», місто Київ на підставі договору іпотеки (серія та номер 9055, виданого 27 грудня 2007 року).
Разом з тим, приписами частини 1 ст. 35 Закон № 898 передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частини 1 та 2 статті 40 Закону № 898).
Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», за умови не звільнення житлового приміщення його мешканцями у добровільному порядку, з метою зняття останніх з реєстрації місця проживання зобов'язане було звернутися до суду з позовною вимогою про примусове виселення та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, та не заперечувалося сторонами, відповідного рішення про примусове виселення та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» під час звернення до Солом'янської РДА надано не було.
З огляду на вищезазначені правові положення та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у Солом'янської РДА були відсутні передбачені законодавством підстави для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому оскаржувана відмова є правомірною та законною.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 30.09.2020 року