Справа № 580/4029/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
розглянувши упорядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської територіальної виборчої комісії Черкаського района Черкаської області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, -
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Білозірської сільської територіальної виборчої комісії Черкаського района Черкаської області (далі - відповідач, Білозірська сільська ТВК) про визнання протиправною та скасування постанови про відмову в реєстрації, як кандидата на посаду сільського голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, зобов'язання вчинити дії по реєстрації кандидатом на посаду сільського голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем з порушенням вимог виборчого законодавства України відмовлено у реєстрації, як кандидата на посаду сільського голови Білозірської сільської ради на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року через невнесення грошової застави в розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому на день початку виборчого процесу, оскільки таке обмеження виборчих прав позивача відбулось за ознаками його майнового стану.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Білозірська сільська ТВК порушила вимоги Конституції України щодо верховенства права над законом та прийняла постанову, якою скасувала його конституційне право бути обраним сільським головою. Окрім того, позивач вважає, що норма Виборчого кодексу України в частині внесення грошової застави за участь в місцевих виборах - не є правовою, оскільки Конституція України такої норми немає.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що постановою Верховної Ради України від 15 липня 220 року №795-ІХ призначено проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю, 25 жовтня 2020 року.
Центральна виборча комісія постановою від 08 серпня 2020 року №160 призначила перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, а постановою від 14 серпня 2020 року №176 призначила перші вибори депутатів районних рад на 25 жовтня 2020 року.
Постановою Черкаської районної територіальної виборчої комісії від 25 серпня 2020 року №4 утворено та сформовано склади сільських, селищних територіальних виборчих комісій у межах Черкаського района Черкаської області, зокрема, Білозірську сільську ТВК.
18 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Білозірської сільської ТВК документи для реєстрації його у кандидати на посаду сільського голови Білозірської сільської ради на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у порядку самовисування.
Постановою Білозірської сільської ТВК від 21 вересня 2020 року №7 позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом на посаду сільського голови, оскільки ним не надано документа про внесення грошової застави відповідно до статті 225 Виборчого кодексу України.
Уважаючи відповідну постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не вніс грошову заставу, у передбаченому Виборчим кодексом України розмірі, постанова Білозірської сільської ТВК від 21 вересня 2020 року є законною та обґрунтованою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до положень статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Згідно пункта 20 частини 1 статті 92 Основного Закону, виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів є Виборчий кодекс України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ВК України).
Згідно пункта 4 частини 2 статті 206 ВК України відповідна територіальна виборча комісія, яка встановлює результати виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, результати виборів сільського, селищного, міського голови реєструє кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, їх довірених осіб, представників, уповноважених осіб організацій партій - суб'єктів відповідного виборчого процесу та видає їм посвідчення.
Порядок висування кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови врегульований положеннями статті 221 ВК України.
Цією правовою нормою передбачено, що право висування кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, реалізується виборцями через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 6 закріплено, що громадянин України, який відповідно до статті 193 цього Кодексу має право бути кандидатом на місцевих виборах, може самовисунутися кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови шляхом подачі заяви про самовисування до відповідної територіальної виборчої комісії.
До заяви про самовисування додаються документи, передбачені частиною 2 статті 224 цього Кодексу.
Зазначеною правовою нормою передбачено, що відповідна сільська, селищна, міська виборча комісія реєструє кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, висунутого шляхом самовисування, за умови особистого пред'явлення ним документа, передбаченого частиною 1 статті 8 цього Кодексу, та подання ним документів, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, а також подання особисто підписаної ним заяви про самовисування кандидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського голови із згодою на оприлюднення біографічних відомостей та обробку персональних даних у зв'язку з участю у місцевих виборах.
У пункті 4-7 частини 1 статті 224 ВК України зазначені наступні документи:
документ про внесення грошової застави відповідно до статті 225 цього Кодексу;
автобіографія кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), всі попередні прізвища, власні імена, по батькові та дати їх зміни (якщо особа протягом останніх п'яти років до дня висування кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови змінювала прізвище та/або власне ім'я (одне з власних імен чи всі власні імена), та/або по батькові), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, наявність чи відсутність представницького мандата, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості, дату складання автобіографії та підпис кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови (складається у друкованому вигляді);
одна фотографія кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;
копія першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки або копії лицьового та зворотного боків паспорта громадянина України у вигляді картки кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови.
Отже, наведеними положеннями ВК України закріплено повноваження відповідної виборчої комісії на проведення реєстрації кандидата на посаду сільського голови тільки після надання таким кандидатом повного пакета документів, у тому числі документа про внесення грошової застави.
Частинною 2 статті 230 ВК України передбачено виключний перелік підстав для прийняття територіальною виборчою комісією рішення про відмову в реєстрації окремого кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови.
Зокрема, пунктом 1 цієї правової норми закріплено таке право у разі відсутності хоча б одного з документів стосовно кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, зазначених у пунктах 5-12 частини 1 статті 222, пунктах 3-7 частини 1 статті 223, частині 1 статті 224 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави кандидата на посаду міського голови).
Як установлено судом та не заперечує позивач, документ про сплату грошової застави до Білозірської сільської ТВК 18 вересня 2020 року поданий ним не був.
Колегія суддів уважає помилковим твердження позивача про те, що передбачена ВК України вимога про внесення грошової застави є порушенням його прав, встановлених Конституцією України, з огляду на наступне.
Основним Законом передбачено, що виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів.
Таким законом є Виборчий кодекс України, положеннями якого встановлено обов'язковість внесення у безготівковому порядку на спеціальний рахунок відповідної виборчої комісії грошової застави у розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому на день початку виборчого процесу (абзац 3 частини 2 статті 225 ВК України).
Обґрунтованість впровадження інституту грошової застави для реалізації права бути обраним було предметом дослідження як Конституційного Суду України, так і Європейського суду з прав людини.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2002 року №2-рп/2002 у справі за конституційним поданням 63 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 43 Закону України «Про вибори народних депутатів» (справа про виборчу заставу) зазначив, що грошову (виборчу) заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану. Водночас встановлення грошової (виборчої) застави не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом та рівності їх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Суховецький проти України» (заява №13716/02) дійшов до висновку, що запровадження у національному законодавстві грошової (виборчої) застави переслідувало законну мету гарантії права на ефективне, добре налагоджене представництво, підвищуючи відповідальність тих, хто висуває свою кандидатуру на вибори, та обмежуючи вибори серйозними кандидатами, одночасно уникаючи необґрунтованого витрачання державних коштів. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога виборчої застави для кандидатів на виборах існує не лише в Україні. Виборче право цілого ряду держав-членів містить таку вимогу, щоб завадити легковажним кандидатам виставляти на вибори свою кандидатуру. Більше того, Венеціанська комісія розцінила цю мету як законну, а вимогу застави як, в принципі, прийнятний інструмент для її досягнення.
Отже, колегія суддів не убачає суперечностей між положеннями Конституції України та Виборчого кодексу України щодо умов та способу реалізації пасивного виборчого права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, правомірно послався на пункт 2 частини 1 статті 230 ВК України, оскільки позивач грошову заставу у передбаченому ВК України розмірі не вніс, а тому підстави для його реєстрації кандидатом на посаду Білозірського сільського голови відсутні.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька