29 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/3531/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобан Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників у справі клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом за позовом UAB "Autoeurologіca" до Північної митниці Держмитслужби про зобов'язання вчинити певні дії,
UAB "Autoeurologіca" звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить зобов'язати Північну митницю Держмитслужби повернути автомобіль марки «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 його законному власнику UAB «Autoeurologica», реєстраційний код підприємства: 3048307758, зареєстроване в Литовській Республіці в м. Вільнюс (Gelezinkkelio g32-8).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.09.2020 на адресу суду від представника Північної митниці Держмитслужби надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пункт 1 ч. 1 ст. 4 КАС України дає визначення терміну адміністративна справа, а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
У даному позові позивач, зокрема, стверджує про неправомірність дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, та просить зобов'язати останнього вчинити певні дії.
Отже, даний спір виник з оскарження дій суб'єкта владних повноважень у розумінні статей 4, 5, 19 КАС України.
При вирішенні питання про наявність публічно-правового спору, суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду України, стосовно того, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04), фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; … термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання Північної митниці Держмитслужби повернути автомобіль марки «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 його законному власнику UAB «Autoeurologica» підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно посилань відповідач на ст. 522 МК України, то суд зазначає, що її 2 частина передбачає, що справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), але з огляду на вимоги позивача у даній справі, то вона не є справою саме про порушення митних правил, а є справою щодо зобов'язанням суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, оскільки позивач взагалі не оспорює наявність або відсутність порушень митних правил.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вищевказане клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з частинами 6-9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача всі рішення, прийняті за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил № 0511/10200/20 від 23.06.2020.
На підставі наведеного та керуючись статтями 79, 80, 241-243, 248, 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника Північної митниці Держмитслужби про закриття провадження у справі - відмовити.
Зобов'язати Північну митницю Держмитслужби надати суду належним чином завірені копії рішень, прийнятих за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил № 0511/10200/20 від 23.06.2020, у строк до 09 жовтня 2020 року.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Відповідно до частини 2 статті 256 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Лобан