(заочне)
Номер провадження 2/229/668/2020
Справа № 229/183/20
28 вересня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Лебеженка В.О.
за участю секретаря
судового засідання Слободкіної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою позивача ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні,-
До Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 03 квітня 2017 року на підставі наказу №26/-НОК-ОС/М від 03.04.2017, вона була звільнена за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України з державного підприємства «Донецька залізниця», де працювала начальником дорожньої нормативно-дослідної станції з питань праці.
В грубе порушення вимог закону, з січня 2016 року заробітна плата роботодавцем їй перестала виплачуватися. При звільненні з нею не був проведений остаточний розрахунок по заробітній платі: за січень 2016 року в сумі 3708, 87 грн.; за лютий 2016 року в сумі 4166,97 грн.; за березень 2016 року в сумі 4443,58 грн.; за квітень 2016 року в сумі 4003,22 грн.; за травень 2016 року в сумі 4037, 19 грн.; за червень 2016 року в сумі 3715,18 грн.; за липень 2016 року в сумі 4052,93 грн.; за серпень 2016 року в сумі 3850,29 грн.; за вересень 2016 року в сумі 3569,53 грн.
До теперішнього часу, її заробітна плата в розмірі 35548,12 грн. відповідачем невиплачена.
Таким чином, в грубе порушення ст.116 КЗпП України, відповідач не здійснив з нею повний розрахунок в день її звільнення.
Отже, відповідач допустив затримку з остаточним розрахунком при звільненні, чим порушив її законні трудові права, таким чином, вона вважає, що має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, як це передбачено ст.117 КЗпП України.
Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2017 року по 11 січня 2020 року складає в сумі 160014,87 грн. (691*231,57 грн).
Просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі за січень 2016 року по вересень 2016 року; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2017 року по 11 січня 2020 року в сумі 160014,87 грн.
Ухвалою суду від 21 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду.
10 лютого 2020 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви вказані в ухвалі суду від 21 січня 2020 року.
14 лютого 2020 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В супереч вимогам ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В судове засідання позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує, на задоволенні позові наполягає.
В судове засіданні представник відповідача не з'явився, про місце, дату, час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Шевченко проти України" від 26.04.2007 року, заява № 8371/02).
Тобто, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, враховуючи, що представник відповідача повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи, причина неявки його є неповажними, відзив не надано, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_1 з 16 жовтня 2012 року по 03 квітня 2017 перебувала у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця», що підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_1 .
Звільнена наказом №26/НОК-ОС/М від 03 квітня 2017 року за п. 1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.
Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.
За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:
Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження факту нарахування заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи, які містять відомості щодо нарахованої і виплаченої зарплати, як це передбачено ст.110 КЗпП і ст.30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР: «При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати».
У наведеній нормі йдеться про обов'язок роботодавця повідомляти працівнику про суми нарахованої зарплати, утримання з неї та суму виплаченої зарплати, тобто - про безумовний обов'язок роботодавця надати працівнику розрахунковий лист із відомостями про зарплату.
На нормативному рівні не затверджена форма «зарплатного» розрахункового листа. Тож цей лист надається у довільній формі.
З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем позивачу на виконання ст.100 КЗпП України, вбачається, що позивачу нарахована: за січень 2016 року в сумі 3708, 87 грн.; за лютий 2016 року в сумі 4166,97 грн.; за березень 2016 року в сумі 4443,58 грн.; за квітень 2016 року в сумі 4003,22 грн.; за травень 2016 року в сумі 4037, 19 грн.; за червень 2016 року в сумі 3715,18 грн.; за липень 2016 року в сумі 4052,93 грн.; за серпень 2016 року в сумі 3850,29 грн.; за вересень 2016 року в сумі 3569,53 грн. Всього нараховано за період з січня 2016 року по вересень 2016 року в сумі 35547,76 грн.
Зазначені у розрахункових листах відомості щодо заробітної плати позивача відповідачем не спростовані. Розмір нарахованої позивачу заробітної плати відповідачем не спростований.
Отже, підсумовуючи наведене, з ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року у загальному розмірі 35547,76 грн. з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Згідно з п.2 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць
Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи з положень ст.117 КЗпП України наявність вини роботодавця є обовязковою умовою для покладання на нього відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні.
Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Донецька залізниця» зареєстровано за адресою: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та 25 листопада 2014 року до єдиного державного реєстру були внесені відомості про знаходження підприємства у стані припинення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014р. було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до переліку якого входить, зокрема, й ДП «Донецька залізниця». Згідно зазначеної постанови КМУ заходи щодо припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, повинні бути вжиті до 31 грудня 2015 року.
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установити, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
Згідно із ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до переліку якого включено м. Донецьк.
З наведеного випливає, що із набранням чинності постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» відповідач ДП «Донецька залізниця» був позбавлений права користування і розпорядження своїми активами, оскільки вказане майно було закріплене в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність вини відповідача у затримці виплати належних сум позивачу при звільнені, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 768,40 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні, судові витрати покладаються на позивачу, оскільки в цій частині позивачу було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 141, 258-259, 263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957, юр.адреса: Донецька область, м.Донецька, вул.Артема, 68) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року у розмірі 35547 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 76 коп. з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за січень 2016 року в розмірі 3708 (три тисячі сімсот вісім) грн. 87 коп. з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів, в частині стягнення заробітної плати за лютий-вересень 2016 року в сумі 31838 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 89 коп., після набрання рішенням законної сили, з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (семисот шістдесяти восьми) гривень 40 копійок.
В іншів частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Дружківським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 28 вересня 2020 року.
Суддя: В.О.Лебеженко