іменем України
21 вересня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 732/2059/19
Головуючий у першій інстанції - Лиманська М. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/972/20
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.
секретар: Поклад Д.В., Позняк О.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: Новозаводська районна у м.Чернігові рада, як орган опіки та піклування
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Лиманської М.В. від 29 травня 2020 року, місце ухвалення рішення м.Городня, дата складання повного тексту рішення 09 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Новозаводська районна у м.Чернігові рада, як орган опіки та піклування,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 . Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, з 2010 року вони із ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25.01.2018 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу син сторін періодично проживає як з ОСОБА_1 , так і з ОСОБА_2 . Позивач вказує, що він займається вихованням та навчанням сина, який навчається у школі І-ІІІ ступенів №21 м. Чернігова, забезпечує дитину всім необхідним для його навчання та розвитку, в разі хвороби дитини звертається до лікаря. Позивач має постійне місце проживання, працює, а також має стабільний дохід для утримання дитини. Син сторін бажає проживати разом з позивачем. На користь ОСОБА_2 позивач сплачує аліменти на утримання сина, які вона, як стверджує позивач, витрачає на власні потреби. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, притягувалась до адміністративної відповідальності, налаштовує сина проти позивача, з приводу чого виникають конфлікти. На думку позивача, відповідач ОСОБА_2 не може забезпечити нормальні для здоров'я дитини умови проживання. ОСОБА_1 у позові вказує, що проживання сина разом з ним відповідає інтересам дитини. Позивач стверджує, що не має бажання чинити перешкоди у спілкуванні відповідача ОСОБА_2 з сином, готовий сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування матері.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року є необґрунтованим, ухваленим судом з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав вставленими, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог. Доводи апеляційної скарги стверджують, що при розгляді даного спору по суті судом першої інстанції не було враховано відсутність у відповідача ОСОБА_2 постійного місця роботи та проживання. Доводи апеляційної скарги зазначають про формальність складеного спеціалістом соціальної служби дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 , а також про формальність висновку органу опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визначення місця проживання дитини. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги думку дитини щодо проживання з батьком, а також існування тісного зв'язку між батьком та дитиною, що, на думку позивача, суперечить інтересам дитини. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необгрунтовано не прийняв до уваги тих обставин, що ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності, а також факту зловживання нею спиртними напоями. З посиланням на правовий висновок Верховного Суду України від 29.11.2017 року по справі №6-1945цс17, позивач вказує на необхідність при вирішенні даної категорії спорів врахування інтересів дитини, які мають переважати над інтересами батьків. З посиланням на статтю 24 Конституції України, статті 160, 161 Сімейного кодексу України, ч.1,ч.4 статті 29 ЦК України, статтю 11 Закону України ''Про охорону дитинства'', п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України ”Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України” №16 від 12.06.1998 року, ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги стверджує про обґрунтованість вимог заявленого позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обгрунтоване рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2020 року.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Чікова Т.А. підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Шолох О.В. просили залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обгрунтоване рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2020 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи ОСОБА_4 підтримав висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю, та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони спору є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7, том1).
Згідно рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25.01.2018 року (а.с.8, том1), шлюб між сторонами спору розірвано.
Відповідно до довідки Новозаводського відділу державної виконавчої служби м.Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 31.10.2019 року № 17 (а.с.12, том1), станом на 31.10.2019 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів, згідно судового наказу №732/440/19, виданого Городнянським районним судом Чернігівської області 25.03.2019 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради №9991 від 11.09.2019 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9, том1).
З довідки ФОП ОСОБА_7 №7 від 23.10.2019 року (а.с.18, том1) вбачається, що ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_7 з 22.10.2019 року на посаді торгівельного агенту зі збуту.
Згідно довідок адміністрації Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №21 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 13.09.2019 року (а.с.10, том1), від 28.03.2019 року (а.с.11, том1), батько дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 бере участь у вихованні дитини, постійно відвідує школу, цікавиться її успіхами у навчанні, бере активну участь у житті класу. Користується повагою серед батьківської громадськості.
Як вбачається з відповіді адміністрації комунального некомерційного підприємства ”Дитяча поліклініка №1” Чернігівської міської ради від 31.10.2019 року № 01-29/933 (а.с.17, том1) на заяву-звернення ОСОБА_1 , за інформацією лікаря, з яким заключна декларація, на прийом до лікаря дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приводить батько або мати.
З дублікатів чеків АТ КБ ПриватБанку (а.с.19, 19,зворот, том1), вбачається, що платником ОСОБА_1 на рахунок КП Шкільне Чернігівської міської ради було проведено оплату за харчування ОСОБА_8 , ЗОШ 21-10.09.2018 року, 22.02.2019 року, 10.04.2019 року, 26.05.2019 року, 20.06.2019 року, 11.09.2019 року.
За інформацією Моложавського старостинського округу №6 Городнянської міської ради Чернігівської області №151 від 18.12.2019 року (а.с.27, том1) ОСОБА_2 , 1988 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але за місцем реєстрації не проживає. Останнє відоме місце проживання: м.Чернігів.
Згідно акту №1462 від 01.03.2019 року (а.с.57, том1), складеного мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , 1959 року народження, мешканцем квартири АДРЕСА_4 та ОСОБА_10 , 1979 року народження, мешканцем квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 , 1988 року народження, ОСОБА_3 , 2011 року народження не зареєстровані, але з 08.02.2019 року проживають у квартирі АДРЕСА_6 .
З акту обстеження умов проживання, складеного 09.01.2020 року провідним спеціалістом сектору профілактичної роботи та соціального захисту дітей ССД Новозаводської районної у м.Чернігові ради Ципуриндою О.М. (а.с.49, том1), вбачається, що у помешканні за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_7 , малолітньому ОСОБА_3 для виховання та розвитку створено такі умови: місце для занять та відпочинку, є продукти харчування, одяг, іграшки, книжки відповідно віку.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 протягом 2014-2019 років працювала вихователем у дошкільних дитячих закладах м.Чернігова (а.с.61-68, том1).
Згідно характеристики, наданої центром активного фізичного та духовного розвитку Чернігівського дошкільного навчального закладу №32 ”Веселка” 08.01.2020 року №04 (а.с.69, том1), ОСОБА_2 працювала у дошкільному навчальному закладі №32 ”Веселка” з 14.11.2017 року по 05.09.2018 року вихователем. За час роботи в дошкільному закладі добросовісно ставилася до своїх посадових обов'язків. Трудову дисципліну не порушувала. Конфліктів з колегами та батьками вихованців не мала. 05.09.2018 року звільнилась в порядку переведення до дошкільного навчального закладу №64 міста Чернігова.
Відповідно до копії трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 05.02.2020 року (а.с.115, том1), ОСОБА_2 прийнята на роботу продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_11 .
З довідки адміністрації Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №21 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 13.01.2020 року (а.с.52, том1) вбачається, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 бере участь у вихованні дитини, постійно відвідує школу, цікавиться її успіхами у навчанні, бере активну участь у житті класу. Користується повагою серед батьківської громадськості.
Рішенням Виконавчого комітету Новозаводської районної у м.Чернігові ради №53 від 10.03.2020 року (а.с.170, том1) затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, ОСОБА_2 (а.с.171-172, том1), орган опіки та піклування Новозаводської районної у м.Чернігові ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно дублікатів чеків АТ КБ ПриватБанк (а.с.50, том1), на рахунок КП Шкільне Чернігівської міської ради платником ОСОБА_2 було проведено оплату за харчування ОСОБА_3 , ЗОШ 21, відповідно, 23.10.2019 року, 16.11.2019 року.
Відповідно до постанов: АПО18№365051 від 01.10.2019 року, АПО18 №365052 від 08.10.2019 року, АПО18№365053 від 16.10.2019 року, АПО18 №277447 від 17.11.2019 року Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (а.с.162-164,166, том 1), ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями: 175-1, 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановами Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19.01.2018 року (а.с.13, том1) та від 19.11.2019 року (а.с.16, том1) ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При з'ясуванні думки дитини ОСОБА_3 в ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції, малолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що він любить обох батьків, при цьому виявив бажання проживати з батьком.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року про відмову у задоволенні вимог заявленого позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги стверджують, що при розгляді даного спору по суті судом першої інстанції не було враховано відсутність у відповідача ОСОБА_2 постійного місця роботи та проживання. Доводи апеляційної скарги зазначають про формальність складеного спеціалістом соціальної служби дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 , а також про формальність висновку органу опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визначення місця проживання дитини. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги думку дитини щодо проживання з батьком, а також існування тісного зв'язку між батьком та дитиною, що, на думку позивача, суперечить інтересам дитини. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необгрунтовано не прийняв до уваги тих обставин, що ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності, а також факту зловживання нею спиртними напоями.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі №357/7976/18, провадження №61-15029св19.
Згідно положень статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Згідно з приписами ч.1,ч.2,ч.3 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 8 Закону України ''Про охорону дитинства'', кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України ''Про охорону дитинства'').
Згідно із частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями: 141, 150, 153, 155 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Необхідно зазначити, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до приписів пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18).
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України ''Про охорону дитинства'', статті 161 Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, суд виходив із фактичних обставин справи та норм права, які регламентують спірні правовідносини.
При цьому суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 29.05.2020 року, що в ході судового розгляду даної справи встановлено, що батьки малолітнього ОСОБА_3 відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають позитивні характеристики, належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб малолітнього сина ОСОБА_13 .
При вирішенні даного спору по суті судом першої інстанції взято до уваги приписи статей: 19, 141, ч.1 статті 157, статей: 160, 161 Сімейного кодексу України.
Рішенням Виконавчого комітету Новозаводської районної у м.Чернігові ради №53 від 10.03.2020 року (а.с.170, том1) затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, ОСОБА_2 (а.с.171-172, том1), орган опіки та піклування Новозаводської районної у м.Чернігові ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Як вбачається з даного висновку, орган опіки та піклування вважає, що у матері дитини ОСОБА_3 створені умови для проживання та виховання сина. Заява позивача про нецільове використання відповідачем ОСОБА_2 аліментів не знайшла підтвердження. Позивач пояснив, що 07.01.2020 року забрав сина до себе додому без попереднього узгодження з відповідачем ОСОБА_2 .
При вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції прийняв до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, ОСОБА_2 (а.с.171-172, том1), вважаючи його достатньо обгрунтованим.
Принципом 6 Декларації прав дитини регламентовано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, коли це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Положеннями ч.2 статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Приймаючи до уваги приписи вищезазначених норм права, які регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що хоча обидві сторони мають прийнятні умови для життя та виховання сина, місце проживання малолітньої дитини сторін, яка в будь-якому випадку в силу віку потребує щоденної жіночої ласки і турботи, материнської любові, на думку суду, не може бути визначено з батьком. Прихильність сина ОСОБА_13 до батька, на думку суду першої інстанції, не є достатньою підставою для розлучення дитини з матір'ю. При цьому суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 29.05.2020 року, що за умови проживання дитини з матір'ю позивач має достатньо можливостей, як батько, впливати на виховання сина і формування його особистості, на гармонічний розвиток його здібностей і талантів. Сторони даного спору проживають в одному населеному пункті, і батько об'єктивно не позбавлений можливості щоденного спілкування з сином, у випадку проживання дитини з матір'ю.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необгрунтовано не прийняв до уваги тих обставин, що ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності, а також факту зловживання нею спиртними напоями.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року, оскільки вони не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції відносно того, що вказані обставини хоча і свідчать про факти неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_2 , проте, вони достовірно не підтверджують факту зловживання відповідачем ОСОБА_2 спиртними напоями, або факту її ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_8 .
Як пояснила відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду, спиртними напоями вона не зловживає, вживання нею спиртних напоїв мало епізодичний характер, вона має постійний дохід та належні умови проживання.
Згідно витягу з наказу Чернігівського закладу дошкільної освіти №38 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 10.08.2020 року №15-к (а.с.264,265, том 1), ОСОБА_2 прийнято на посаду вихователя, з 11.08.2020 року з педагогічним навантаженням 5.4 години ставки вихователя (27 годин на тиждень).
Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 11.08.2020 року (а.с.16-17, том 2), орендодавець ОСОБА_14 надає в оренду орендарю ОСОБА_2 в користування строком на 1 рік будинок по АДРЕСА_3 .
З акту обстеження умов проживання, складеного 18.08.2020 року провідним спеціалістом сектору профілактичної роботи та соціального захисту дітей ССД Новозаводської районної у м.Чернігові ради Ципуриндою О.М. (а.с.18, том2), вбачається, що у помешканні за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 малолітньому ОСОБА_3 для виховання та розвитку створено такі умови: окрема кімната площею близько 9 кв.м, місце для занять та відпочинку. Житло з усіма комунальними зручностями, кімнати обладнані відповідними меблями, електричними побутовими пристроями.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, який приймаючи до уваги принцип 6 Декларації прав дитини, малолітній вік дитини, відсутність виключних обставин, які б викликали крайню необхідність розлучення малолітньої дитини з матір'ю, відсутність доказів ухилення відповідача ОСОБА_2 від виховання і матеріального забезпечення сина, а також враховуючи принцип, закріплений в статті 141 Сімейного кодексу України, щодо рівності прав та обов'язків батька і матері щодо своїх дітей і, що розірвання шлюбу та проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їх прав, і не звільняє їх від обов'язків щодо дітей, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову. При цьому дану справу судом розглянуто крізь призму врахування найкращих інтересів дитини.
У п.54 рішення Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі ”Хант проти України” (Заява №31111/04) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v.Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, Серія А, №250, ст.35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Приймаючи до уваги наведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 28.09.2020 року.
Головуючий: Судді: