21.09.2020 Справа № 363/1173/18
21 вересня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю:
секретаря судового засідання - Полуян В.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Головне Управління Держгеокадастру у Київській області, Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації про зміну умов мирової угоди,
встановив:
ОСОБА_1 , в квітні 2018 року звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.12.2003 року затверджена мирова угода укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 28.11.2003 року, згідно якої ОСОБА_5 передає у власність сину ОСОБА_6 частину житлових та допоміжних приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: веранда 16.8 кв.м., коридор 4,3 кв.м, кухня 7,1 кв.м, піч дров'яного опалення 3,4 кв.м., прихожа кімната 11,9 кв.м., половину чердачної пристройки даху будинку, а всього 43,5 кв.м., погріб, а також половину земельної ділянки; ОСОБА_6 бере на себе зобов'язання не перешкоджати ОСОБА_5 користуватися всією землею, до осені 2004 року перегородити подвір'я, зробити фіртку другого виходу; зробити демонтаж котла водяного опалення, газового лічильника та електролічильника у відповідності до існуючих норм; закласти цеглою дверні пройоми з кімнати площею 11,9 кв.м. в кімнату площею 18,6 кв.м., з кімнати площею 7,1 кв.м. в кімнату площею 8,4 кв.м.; заложити піч; поставити замість вікна в кімнаті площею 9,0 кв.м. вхідні двері для окремого виходу, допомогти збудувати веранду. Однак позивач зазначає, що ОСОБА_6 не виконав свої зобов'язання за мировою угодою, а ОСОБА_5 виконала свої зобов'язання за мировою угодою в повному обсязі, за винятком, передачі у власність ОСОБА_6 половини земельної ділянки, яка не відбулась саме через невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за мировою угодою. Крім того, зазначає, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона є спадкоємицею після смерті матері, а тому вважає, що оскільки ОСОБА_6 не виконав свої зобов'язання за мировою угодою, тому до неї перейшли усі права та обов'язки ОСОБА_5 , в тому числі і право вимагати від ОСОБА_6 належного виконання умов мирової угоди. Вважає, що найбільш вдалим способом захисту прав позивача буде застосування до даних правовідносин п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України і відповідно зміна умов зобов'язання за мировою угодою. Крім того, вказує, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, і спадкоємцями після його смерті є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а тому вони мають відповідати за невиконання ОСОБА_6 умов мирової угоди.
На підставі викладеного, просить суд змінити умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.12.2003 року шляхом викладення пункту 1 даної угоди в наступній редакції: 1) ОСОБА_5 передає у власність сину ОСОБА_6 частину житлових та допоміжних приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: веранда 16,8 в.м., коридор 4,3 кв.м, кухня 7,1 кв.м, піч дров'яного опалення 3,4 кв.м., прихожа кімната 11,9 кв.м., половину чердачної пристройки даху будинку, а всього 43,5 кв.м. та погріб та покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.06.2018 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання (т. 1 а.с. 86).
23.07.2018 року до суду від відповідача ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставним. Обґрунтовує тим, що згідно депутатського обстеження виконання зобов'язання по мировій угоді від 08.07.2004 року на момент обстеження ОСОБА_6 виконав всі зобов'язання за мировою угодою. Зазначає, що ухвала про затвердження мирової угоди за своїм правовим значенням прирівнюється до судового рішення і підлягає примусовому виконанню. З моменту смерті ОСОБА_5 до моменту звернення ОСОБА_1 до Вишгородського районного суду пройшло 13 років. За життя ОСОБА_6 - ОСОБА_1 також не пред'являла до нього жодних претензій з приводу невиконання ним умов мирової угоди. Крім того, за життя ОСОБА_6 було здійснено всі можливі заходи щодо реалізації мирової угоди, зокрема: подвір'я перегороджено бетонним фундаментом із металевими стовпами та вимощено бутом, висотою 3,0 м; в кам'яному заборі вирубаний окремий прохід та встановлена фіртка другого виходу з металу; зроблений демонтаж котла водяного опалення та переданий ОСОБА_5 ; куплений новий газовий лічильник та переданий ОСОБА_5 ; закладений цеглою дверний прохід з кімнати 11,9 кв.м в кімнату 18,6 кв.м., з кімнати 7,1 кв.м в кімнату 8,4 кв.м; закладена стіна розмежування печі; вирубаний дверний прохід в цегляній стіні та встановлені двері замість вікна в кімнаті 9,0 кв.м. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань ОСОБА_5 не здійснено жодних дій, спрямованих на її виконання, зокрема ОСОБА_5 26.07.2005 року подарувала ОСОБА_1 всю належну їй земельну ділянку, площею 0,2375 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 . Вказує, що ОСОБА_5 16.06.2004 року видано виконавчий лист та постановою державного виконавця відділу ДВС Вишгородського РУЮ від 06.10.2005 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 7/2-2285 від 05.12.2003 року. Вважає, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, а будь-яка зміна умов мирової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є неприпустимою. А тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т. 1 а.с. 96-108). Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності від 27.08.2018 року, в якій просить суд застосувати в даній справі строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову, обґрунтовую тим, що правовідносини які виникли між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виникли у 2003-2005 роках, а позивач звернулася до суду з даним позовом в квітня 2018 року. Тобто після спливу строку позовної давності (т. 1 а.с. 109-110).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.09.2019 року по даній справі закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.
Позивач та її представник - адвокат Єфанова Н.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 23.07.2018 року та застосувати строк позовної давності.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_6 - є її дядько, а ОСОБА_5 - її бабуся, спірна земельна ділянка знаходиться у с. Старі Петрівці. Спочатку цей спір був між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (мати та рідний син), вони поділили хату по мировій угоді, син обіцяв зробити опалення та світло, але нічого не робив. Він поділив землю та установив паркан. За десять років мирова угода стосовно зобов'язань не була виконана з його сторони. Бабуся зверталася до державних органів з цього приводу, він нічого не виконував. Після цього бабуся приїхала побита до мене додому в Київ та сказала, що він її вигнав. Мирова угода виконана моїми батьками за свій рахунок, а не дядьком. ОСОБА_4 - племінник, ОСОБА_2 - двоюрідна сестра. Умови мирової угоди зі сторони спадкоємця не виконувалися. Бабуся хотіла залишити земельну ділянку на ОСОБА_1 , переписала землю на неї, склала акт. Сину половину ділянки залишати не хотіла, тому що він нічого не робив та фізично знущався. На половині ділянки бабусі проживає мати з батьком та утримує її. Бабусю доглядали мати з батьком, тому що вона боялася залишатися сама. Також бабуся була в свідомості на момент укладання угоди, розуміла значення слів. Під час укладання договору дарування примусу не було. Я знаю про мирову угоду, але не знаю, коли саме вона була оформленна, тому що я не була присутня, був суд, угода затверджена судом. Бабуся хотіла укласти мирову угоду. Син мав провести, опалення та світло. Я не знаю, які зобов'язання брала бабуся, але ознайомлена зі змістом угоди, можливо щось не пам'ятаю. Ніякі права ОСОБА_1 не порушувала. Спірних моментів на даний час стовно житлового будинку не існує, тільки за землю. Будинок поділений на дві частини, в одній частині проживає мама, в іншій - двоюрідна сестра. Зміст угоди затверджений судом та ухвалу я читала.
Заслухавши пояснення позивача та іі представника, відповідача та її представника, допитавши свідка, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.12.2003 року затверджена мирова угода укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 28.11.2003 року, згідно якої ОСОБА_5 передає у власність сину ОСОБА_6 частину житлових та допоміжних приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: веранда 16.8 кв.м., коридор 4,3 кв.м, кухня 7,1 кв.м, піч дров'яного опалення 3,4 кв.м., прихожа кімната 11,9 кв.м., половину чердачної пристройки даху будинку, а всього 43,5 кв.м., погріб, а також половину земельної ділянки; ОСОБА_6 бере на себе зобов'язання не перешкоджати ОСОБА_5 користуватися всією землею, до осені 2004 року перегородити подвір'я, зробити фіртку другого виходу; зробити демонтаж котла водяного опалення, газового лічильника та електролічильника у відповідності до існуючих норм; закласти цеглою дверні пройоми з кімнати площею 11,9 кв.м. в кімнату площею 18,6 кв.м., з кімнати площею 7,1 кв.м. в кімнату площею 8,4 кв.м.; заложити піч; поставити замість вікна в кімнаті площею 9,0 кв.м. вхідні двері для окремого виходу, допомогти збудувати веранду (т. 1 а.с. 19).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 видане Старопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області 21.11.2005 року (т. 1 а.с. 21).
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за заповітом (т. 1 а.с. 22).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 20).
Згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14.07.2006 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , виділивши в її користування приміщення: 2-1 площею 9,3 кв.м, 2-2 площею 8,6 кв.м., 2-3 площею 18,6 кв.м., половину чердачної пристройки на даху; визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , виділивши в його користування приміщення: 1-1 площею 8,4 кв.м, 1-2 площею 4,3 кв.м., 1-3 площею 12,4 кв.м., 1-4 площею 7,0 кв.м., 1-5 площею 3,2 кв.м., 1-6 площею 8,5 кв.м., 1-7 площею 2,6 кв.м., 1-8 площею 5,9 кв.м., 1-9 площею 2,1 кв.м., 1-площею 7,9 кв.м., половину чердачної прибудови даху будинку, погріб літера «Б», господарчий блок «Є», убиральня - «Ж», убиральня «З», сарай -«И», колодязь «І», сарай -«Е», узаконені самовільні прибудови до будинку із збільшенням загальної площі на 22,7 кв.м., та житлові площі на 0,2 кв.м., а також сарай «И», господарки й блок «Є» (т. 1 а.с. 106).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 397737 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2375 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд на підставі договору дарування земельної ділянки № 6486 від 26.07.2005 року (т. 1 а.с. 104).
Згідно акту виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.12.2003 року встановлено, що ОСОБА_6 перегородив подвір'я бетонним фундаментом із металевими стовпами, зробив прохід та встановив фіртку другого виходу з металу; зроблений демонтаж котла водяного опалення та переданий ОСОБА_5 ; куплений новий газовий лічильник та переданий ОСОБА_5 ; закладений цеглою дверний прохід з кімнати 11,9 кв.м в кімнату 18,6 кв.м., з кімнати 7,1 кв.м в кімнату 8,4 кв.м; закладена стіна розмежування печі; вирубаний дверний прохід в цегляній стіні та встановлені двері замість вікна в кімнаті 9,0 кв.м. Не виконано розподіл земельної ділянки, щодо побудування веранди на день виконання рішення суду ніяких будівельних робіт не проводиться. Рішення суду виконано частково, сторони претензій по виконанню робіт одна одній не заявляють (т. 1 а.с. 31-32).
Разом з тим, судом встановлено, що по даній справі було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 7/2-2285 від 05.12.2003 року виданого Вишгородським районним судом Київської області у справі за якою визнано мирову угоду від 05.12.2003 року.
Відповідачем у відзиві зазначається, що дане виконавче провадження закрито, однак доказів на підтвердження цих доводів не надав.
Як вбачається з актів обстеження житлових умов ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 , подані позивачем в якості письмових доказів, та депутатське обстеження від 08.07.2004 року поданого відповідачем, дані щодо виконання зобов'язань по мировій угоді від 05.12.2003 року.
Таким чином, судом встановлено, що у спорі між даними сторонами має місце судове рішення у формі ухвали суду про визнання мирової угоди, яка прийнята до примусового виконання відділом ДВС та підлягала до виконання.
Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. У разі ухилення сторонами від її виконання, мирова угода затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
Разом із тим мирова угода визнається судом на підставі досягнутих між сторонами спору домовленостей, тому відповідальність за формулювання умов мирової угоди лежить на сторонах мирової угоди.
Отже, сукупністю достовірно встановлених належних та допустимих доказів вбачається, що позивач, згідно поданої до суду позовної заяви має намір судовим рішенням змінити умови мирової угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ЦПК) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.
При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.
Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК).
Вказане з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 ЦПК визначає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення в порушених правах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 погодили мирову угоду на визначених в ній умовах. За життя претензій один одному не пред'являли щодо не виконання умов мирової угоди. Крім того, за життя ОСОБА_6 позивач також не пред'явила претензій з приводу невиконання ним умов мирової угоди.
Заявляючи позов про зміну умов виконання мирової угоди лише в її частині, позивач фактично змінює умови мирової угоди в односторонньому порядку, що є неприпустимим.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи в суді, відповідачем було надано заяву про застосування строків позовної давності, суд вважає дане клопотання обґрунтованим та таким, що не може бути проігнороване, а тому підлягає задоволенню.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
За таких обставин, оскільки позов не доведено суд з цих підстав відмовляє у позові, не застосовуючи як підставу для відмови у позові, як пропуску строку позовної давності.
За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовна заява до задоволення не підлягає за безпідставністю.
З урахуванням положення ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 15, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279 ЦПК України , суд,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), третя особа: Головне Управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14), Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації (07300, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1 каб. 99) про зміну умов мирової угоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 вересня 2020 року.
Суддя О.Д. Рудюк