Справа № 357/6524/20
1-кп/357/1434/20
24.09.2020 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області:
у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12020110030001198 від 20.03.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, тимчасово переміщеної особи, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники кримінального провадження:
прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
Судом встановлено, що статтею 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту - Закон) передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці 1 "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 № 770, тобто метадону, включеного до таблиці № 1 списку 1 вказаного Переліку, заборонено. Обіг наркотичних засобів, включених до таблиці 1 Переліку, допускається лише в цілях, передбачених статтями 15, 19 та 20 цього Закону: а саме: діяльність з культивування рослин, включених до таблиці 1 Переліку, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 15 Закону); використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону); діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону).
Однак, 20.03.2020 у невстановлений час та місці ОСОБА_3 за допомогою телефонного зв'язку, номер якого помітив на зупинці громадського транспорту, зателефонував за вказаним номером, де незаконно придбав - замовив для власного вживання наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), за що переказав на банківський рахунок невстановленої особи грошові кошти в сумі 300 гривень. Після цього невстановлена особа, повідомила ОСОБА_3 місце, де зберігається наркотичний засіб.
В той же день, приблизно о 10 год. 45 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи біля першого під'їзду будинку № 252 по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква Київської області, біля входу в підвальне приміщення на сходинці, незаконно придбав - піднявши поліетиленовий пакетик, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, а саме наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, яку ОСОБА_3 поклав до лівої кишені штанів, в які був одягнений для власного вживання без мети збуту.
Після чого, в той же день, приблизно об 11.00 години неподалік будинку № 252 по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква, Київської області, ОСОБА_3 було зупинено працівниками поліції з метою перевірки на предмет незаконного зберігання заборонених в обігу предметів та речовин. В подальшому під час особистого обшуку в присутності понятих, в лівій кишені штанів ОСОБА_3 виявлено та вилучено поліетиленовий пакетик, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, а саме наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) масою 0,093 г., який ОСОБА_3 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних речовин та охорону здоров'я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.
Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто за ознаками кримінального просупку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 309 КК України, розкаювався та пояснив, що дійсно він 20.03.2020, точний час не пам'ятає у зв'язку зі спливом часу, за допомогою мобільного телефону, номер якого побачив на зупинці громадського транспорту, зателефонував за вказаним номером, де замовив для власного вживання наркотичний засіб - метадон, за який переказав грошові кошти в сумі 300 гривень на банківський рахунок невідомої йому особі.
В той же день, приблизно о 10.45 год. перебуваючи біля першого під'їзду будинку № 252 по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква Київської області, біля входу в підвальне приміщення на сходинці підняв поліетиленовий пакет, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, який ОСОБА_3 поклав собі до лівої кишені штанів, для власного вживання без мети збуту.
Після чого, в той же день, приблизно об 11.00 год. неподалік будинку № 252 по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква Київської області до ОСОБА_3 підішли працівники поліції. Так, ОСОБА_5 під час проведення особистого обшуку, видав працівникам поліції вказаний засіб.
В судовому засіданні розкаювався у вчиненні зазначеного кримінального проступку та просив призначити йому мінімальне покарання.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумніві суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за вище встановлених обставин.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки останній вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, судом встановлена обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, а саме визнання вини, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, офіційно не працевлаштований, розлучений, утриманців не має, є тимчасово переміщеною особою, тобто має постійне місце проживання, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, враховуючи позицію сторони обвинувачення щодо призначення покарання у вигляді штрафу в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009, де санкція менш сувора ніж за санкцією ч. 1 ст. 309 КК України в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018, тобто діюча санкція ч. 1 ст. 309 КК України, погіршує становище обвинуваченого; відношення обвинуваченого до вчиненого, який під час судового засідання вину визнав, враховуючи поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку що перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді штрафу є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних проступків).
Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане покарання (штраф) відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).
Крім цього, встановлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався, отже до набарання вироком законної сили запобіжний захід відносно останнього не обирати.
Процесуальні витрати - в межах обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 у порядку статей 122, 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у справі відсутній.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009) та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить одну тисячу сімсот гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази по справі, а саме: кристалічну речовину білого кольору, яка знаходиться в спеціальному пакеті № 5244925 та згідно квитанції № 697/2020 від 25.06.2020 зберігається в камері зберігання речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області - знищити після вступу вироку в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів у розмірі 1307,60 грн. (одна тисяча триста сім гривень шістдесят копійок).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя: ОСОБА_1