Справа № 120/4244/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
22 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Білої Л.М. ,
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представника позивача: Бойко Тетяни Василівни
представника відповідача: Тимошевської Юлії Йосипівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в грудні 2019 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
27 липня 2020 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник позивача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що у відповідності до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області № 1158 від 02.10.2019 року та на підставі направлень №№ 370, 371 від 02.10.2019 року посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Поділляагрозахист» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Югагромаркет» за серпень 2018 року, ТОВ «Агроюкрейн» за березень 2019 року, ТОВ «Укр Альфа Інвест» за лютий, квітень 2019 року, за результатами якої складено акт № 627/0507/37898486 від 31.10.2019 року.
За висновками даного акту встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на суму 628579 грн., в т.ч. за серпень 2018 року на суму 339566 грн. та за квітень 2019 року на суму 343013 грн.
Не погодившись із відповідними висновками акту перевірки, позивач 20.11.2019 року подав на них свої заперечення, які розглянуті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області та листом від 29.11.2019 року за № 4680/10/02-32-05-07 залишені без задоволення.
Згідно висновку викладеного в акті перевірки контролюючого органу, позивачем задекларовані господарські операції з придбання товарів/послуг у ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» та ТОВ «Укр Альфа Інвест», які не мали реального характеру, у зв'язку з чим в порушення пункту 198.1 статті 198 ПК України позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за період серпень 2018 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Югагромаркет» податок на додану вартість в сумі 339566,30 грн., за період лютий 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Альфа Інвест» - податок на додану вартість в сумі 182924 грн. та за період березень 2019 року по взаєморозрахунках із ТОВ «Агроюкрейн» - податок на додану вартість в сумі 160088,67 грн.
Висновки відповідача про нездійснення господарських операцій ґрунтуються на тому, що:
- ФОП ОСОБА_1 , яка зазначена як перевізник у наданих позивачем ТТН не залучала до своєї діяльності водіїв, підписи яких стоять у цих ТТН, відомості про об'єкти оподаткування в інформаційних базах ДПС відсутні; власники цих автомобілів не декларують фінансово-господарські відносини із ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Поділляагрозахист», ТОВ «Укр Альфа Інвест», що спростовує причетність цих автомобілів до здійснення вантажних перевезень; в ТТН відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій та ціна і вартість товару;
- не надані договори складського зберігання поставленого зерна між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (елеватор) та ТОВ «Поділляагрозахист», тристоронні акти прийому-передачі, складські документи, тощо;
- у ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого (придбаного) товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій;
- відповідно до інформаційних баз даних ДПС ТОВ «Укр Альфа Інвест» не здійснювало залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу, аутстафінгу, в даного суб'єкта відсутні транспортні засоби необхідні для надання послуг з перевезення, відсутні фінансово-господарські відносини між власниками транспортними засобами та авто перевізником, наявні ознаки фіктивності ТОВ «Укр Альфа Інвест», тощо;
- відсутні документи, що підтверджують якість придбаного товару (зерна), сертифікати походження товару, статистична звітність сільгоспвиробника 4СГ, 29 СГ, 37 СГ, відсутні документи щодо транспортування товару від ТОВ «Агроюкрейн»; наявні відомості щодо включення ТОВ «Агроюкрейн» до «Журналу ризикових платників», наявна інформація щодо існуючих кримінальних проваджень де фігурує ТОВ «Агроюкрейн», ТОВ «Укр Альфа Інвест», тощо.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 року за № 0002780507 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1023869,00 грн., з яких 682579 грн. за податковим зобов'язанням та 341290 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі також - ПК України).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.
Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Поділляагрозахист» (покупець) та ТОВ «Югагромаркет» (постачальник) 24.07.2018 року укладено два договори поставки № ПШ-03 та № ПШ-04, за умовами яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, кількість якого, строк та умови поставки, а також ціна визначаються у Специфікаціях (пункти 1.1, 3.1, 3.2, 4.1-4.3 Договорів) (т. 1 а.с. 104-107, 109-112).
Згідно Специфікації № 1 до Договору поставки № ПШ-03 від 24.07.2018р., сторони погодили можливість поставки позивачу товару - пшениці фуражної, 6 класу (врожай 2018 року) в кількості 3000 т на загальну вартість 16200000 грн. зі строком поставки до 22.11.2018 року (т. 1 а.с. 108).
Згідно Специфікацій № 1 та № 2 до Договору поставки №ПШ-04 від 24.07.2018 року, позивачем придбавався товар пшениця 3-го класу (2018р.) в кількості 150 т вартістю 855000 грн. та в кількості 50 т вартістю 305000 грн. відповідно зі строками поставки в обох випадках до 23.08.2018 року (т. 1 а.с. 113, 114).
У відповідності до пунктів 3, 4 даних Специфікацій оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня підписання сторонами видаткової накладної. А умови поставки товару визначено: СРТ (згідно Інкотермс-2010) м. Одеса (термінал "Олімпекс").
Так, на виконання взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару, транспортування пшениці фуражної 6-го класу врожаю 2018 року та пшениці 3-го класу врожаю 2018 року відбувалось ТОВ «Югаргомаркет» самостійно, на умовах вказаних у Специфікаціях, а саме - СРТ (франко-перевізник, Інкотермс-2010) м. Одеса, термінал Олімпекс. Даний факт підтверджується товарно-транспортними накладними № 252 від 03.08.2018 року, № 254 від 03.08.2018 року, № 259 від 04.08.2018 року, № 184 від 12.08.2018 року, № 275 від 24.08.2018 року, № 276 від 25.08.2018 року, № 274 від 28.08.2018 року, № 279 від 28.08.2018 року, №278 від 30.08.2018 року, № 272 від 30.08.2018 року, № 273 від 28.08.2018 року, № 0811 від 30.08.2018 року № 0812 від 30.08.2018 року, в яких замовником та вантажовідправником вказується ТОВ «Югагромаркет», вантажоодержувач - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», переадресування вантажу - Експедитор ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», а автомобільним перевізником визначено ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 115-127)
Реалізація вказаного Товару, його конкретний обсяг і кількість підтверджується виписаними ТОВ «Югагромаркет» та прийнятими ТОВ «Поділляагрозахист» видатковими накладними № 14 від 04.08.2018 року на суму 291600 грн., № 15 від 05.08.2018 року на суму 145260 грн., № 16 від 12.08.2018 року на суму 327936 грн., № 17 від 13.08.2018 року на суму 157788 грн., № 21 від 26.08.2018 року на суму 212905,80 грн., № 22 від 29.08.2018 року на суму 119772 грн., № 23 від 30.08.2018 року на суму 395928 грн., № 24 від 31.08.2018 року на суму 386208 грн. (т. 1 а.с. 128-135).
Також, ТОВ «Югагромаркет» було надано ТОВ «Поділляагрозахист» рахунки на оплату № 14 від 04.08.2018 року, № 15 від 05.08.2018 року, № 16 від 12.08.2018 року, № 17 від 13.08.2018 року, № 21 від 26.08.2018 року, № 22 від 29 серпня 2018 року, № 23 від 30.08.2018 року, № 24 від 31.08.2018 року (т. 1 а.с. 136-143).
Оплата за вказаний товар була здійснена позивачем згідно платіжних доручень № 9017 від 03.09.2018 року на суму 327936 грн., № 10668 від 28.11.2018 року на суму 699624 грн., № 10667 від 28.11.2018 року на суму 886393,80 грн. та № 9369 від 18.09.2018 року на суму 1119312 грн. (т. 1 а.с. 144-147).
Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи також підтверджується, що придбану пшеницю ТОВ «Поділляагрозахист» за участю декларанта - ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» експортувало за межі митної території України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями № 500040/2018/008408 від 16.08.2018 року, № 500040/2018/011080 від 26.10.2018 року, № 500040/2018/011609 від 12.11.2018 року (т. 1 а.с. 148-150).
При цьому, як зазначалося вище, всі роботи із митним оформленням даного товару та обслуговування експортних операцій були здійснені декларантом - ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», із яким ТОВ «Поділляагрозахист» уклало відповідний договір з декларування вантажів № 92 від 25.07.2018 року.
За наслідками здійснення таких операцій ТОВ «Югагромаркет» складено та передано ТОВ «Поділляагрозахист» податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки (т. 1 а.с. 75), а їх копії містяться в матеріалах справи, які були без зауважень прийняті на реєстрацію податковим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2 а.с 216-231).
Зміст даної операції відображено ТОВ «Поділляагрозахист» в бухгалтерському обліку таким чином: Серпень 2018: ДТ6442 КТ 6311 339566,3 грн., ДТ 281 КТ 6311 1697831,5 грн.
Як встановлено проведеною перевіркою та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, у рядку 10.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року та додатку № 5 до податкової декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2018 року суму 339566,30 грн., сформовану за наслідками проведених операцій із ТОВ «Югагромаркет».
Також слід зазначити, що відповідно до долученої податковим органом "Узагальненої інформації" щодо ТОВ "Югагромаркет" від 19.04.2019 року №140/15-32-14-12/40016519 на запит "Югагромаркет" податкового органу Одеської області ТОВ "Югагромаркет" було надано для розгляду договір поставки від 20.07.2018 року №ПШ-1, та Договір поставки від 23.07.2018 року№ ПШ -2,доатки до них та інші первинні документи, які підтверджують господарські відносини між ТОВ "Злата - Колос" та ТОВ "Югагромаркет" по придбанню пшениці фуражної 6 класу (2018 року) та пшениці 3-го класу (2018 року) та договір про організацію перевезень вантажним автомобільним транспортом від 19.03.2018 року №19/03/18, за яким ФОП ОСОБА_1 здійснювала перевезення товару до Одеського морського порту.
Таким чином, на переконання колегії суддів вказані відомості спростовують твердження податкового органу щодо нереальності господарських відносин між позивачем та ТОВ "Югагромаркет".
Щодо реальності господарських операцій позивача із ТОВ «Агроюкрейн», колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Поділляагрозахист» (покупець) та ТОВ «Агроюкрейн» (постачальник) 22.02.2019 року укладено договір поставки № КР-06, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар - сільськогосподарську продукцію українського походження, найменування, асортимент, кількість та вартість якої визначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору (т. 1 а.с. 153 -156).
Згідно Специфікацій № 1 від 22.02.2019 року та № 2 від 12.03.2019 року до Договору поставки №КР-06 від 22.02.2019 року, сторони погодили реалізацію товару - кукурудзи врожаю 2018р. кількістю 200 т вартістю 900000 грн. та кількістю 125 т вартістю 512500 грн. відповідно. Строк поставки товару визначено: в Специфікації № 1 - з 25.02.2019р. по 10.04.2019р., а в Специфікації № 2 - з 13.02.2019р. по 30.03.2019р. (т. 1 а.с. 157, 158).
У відповідності до пункту 3 даних Специфікацій умови поставки товару: СРТ (франко-перевізник) с. Іванове Одеська область (франко-склад покупця).
Вказаний товар був реалізований згідно видатковими накладними № РН-0010302 від 01.03.2019 року на суму 450000 грн., та № РН-000040 від 13.03.2019 року на суму 510532 грн. (т. 1 а.с. 159, 160).
Також, ТОВ «Агроюкрейн» було надано ТОВ «Поділляагрозахист» для оплати рахунки-фактури № СФ-22/02 від 22.02.2019 та № СФ-12803 від 12.03.2019 року. А ТОВ «Поділляагрозахист» провело оплату за отриманий товар згідно платіжних доручень № 11917 від 22.02.2019 року на суму 180000 грн., № 12237 від 12.03.2019 року на суму 205000 грн., № 12457 від 20.03.2019 року на суму 305532,50 грн. та №13259 від 17.04.2019 року на суму 450000 грн. (т. 1 а.с. 163-166).
З метою подальшого продажу даного товару на експорт ТОВ «Поділляагрозахист» уклало з ТОВ «Глобал Профітранс» договір транспортного експедирування № 12/02/2019-Е від 12.02.2019 року, відповідно до умов якого та Акту виконаних робіт № 16 від 05.04.2019 року ТОВ «Глобал Профітранс» надавало ТОВ «Поділляагрозахист» послуги по зберіганню контейнерів в морському порту м. Одеси до моменту його відвантаження (продажу) для покупця -нерезидента «WLAD & KO Service». Факт експортування придбаного товару підтверджується вантажно-митною декларацією № 500170/2019/006922 від 15.03.2019 року (т. 1 а.с. 176).
За наслідками здійснення таких операцій ТОВ «Агроюкрейн» складено та передано ТОВ «Поділляагрозахист» податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки, а їх копії містяться в матеріалах справи, які були без зауважень прийняті на реєстрацію податковим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2 а.с 208-215).
Зміст даної операції відображено ТОВ «Поділляагрозахист» в бухгалтерському обліку за березень 2019 року належним чином.
В подальшому, позивачем у рядку 10.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року та додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ включено до складу податкового кредиту суму 160088,67 грн., сформовану за наслідками проведених операцій із ТОВ «Агроюкрейн».
Надаючи оцінку правомірності формування позивачем своїх даних податкового обліку, а також перевіряючи достовірність первинних документів на підтвердження обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій між ТОВ «Поділляагрозахист» та ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн», які предметно між собою є подібними, суд враховує положення частини 2 статті 77 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У той же час суд не може залишити поза увагою і ту обставину, що у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Адже наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, апелянт, як на правомірність дій податкового органу вказує на тє, що перевізник ФОП ОСОБА_1 , яка зазначена у товарно-транспортних накладних наданих ТОВ «Югагромаркет», згідно проведених відповідачем контрольно-перевірочних заходів фактично не могла здійснювати відповідні перевезення, оскільки серед своїх працівників не має тих водіїв, прізвища яких зазначені в ТТН; власники автомобілів також не декларують фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_1 та в своїх поясненнях спростовують участь у відповідних перевезеннях. Крім того, відповідач враховує відсутність будь-яких документів на перевезення вантажу по фінансово-господарських операціях із ТОВ «Агроюкрейн», у зв'язку з чим робить висновок про неможливість їх фактичного здійснення.
Даючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до умов договорів поставки, укладених між позивачем за зазначеними контрагентами, а також додаткових Специфікацій до них, поставку товару передбачено на умовах СРТ (згідно Інкотермс 2010) м. Одеса (термінал "Олімпекс"), с. Іванове Одеська область.
Умови СРТ згідно Інкотермс 2010 означають термін «Фрахт/перевезення оплачені до…» які передбачають, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, зв'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки отриманий позивачем товар призначений для експорту, то у відповідних Специфікаціях до договорів поставки і зазначалась адреса місцезнаходження терміналів, де і відбувалась передача товару від постачальника до покупця. Позивач не є суб'єктом внутрішнього перевезення, не замовляє транспортні засоби, а тому супровідні транспортні документи для нього не є обов'язковими, відповідно, жодного відношення до обставин транспортування придбаного товару він не має.
Таким чином відсутність документів на перевезення товару не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, адже позивач не будучи учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у місці доставки, у зв'язку з чим наявність у нього таких документів не була обов'язковою.
В даному випадку ТОВ «Поділляагрозахист» облікувало господарські операції з ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» саме стосовно постачання товару, а тому відомості щодо договірних відносин постачальників із іншими особами - перевізниками (що стосується ТОВ «Югагромаркет» - ФОП ОСОБА_1 ) по наданню послуг із перевезення товару, уваги позивача не заслуговували, так як це в жодному разі не впливало на його податковий та бухгалтерських облік.
Крім того, колегія суддів вважає, що відсутність завантажувально-розвантажувальних операцій під час передачі товару покупцю також пояснюється знаходженням товару на момент його передачі покупцю на зерновому складі (терміналі), що передбачено умовами договорів поставки та Специфікаціями до них.
Відносно тих обставин, що власники транспортних засобів, які зазначені в ТТН, не декларували фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_1 , а їх письмові пояснення щодо заперечення участі в цих подіях, які були отримані після прийняття оскаржуваного рішення та надані відповідачем уже безпосередньо в ході розгляду справи, не можуть свідчити про фактичне не здійснення таких поставок, так як не виключено, що таким чином дані особи приховують можливе і власне порушення податкової дисципліни. Більш того суд враховує, що в наданих ТОВ «Югагромаркет» ТТН окрім підписів водіїв містяться відмітки і портового зернового складу про прийняття вантажу з проставленням відомостей про транспортні засоби, які доставляли це вантаж, що свідчить про їх фізичне перебування у вантажоодержувача.
Вказані обставини контролюючим органом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, спростовані не були.
Однак, колегія суддів наголошує, що відповідні операції пов'язані із транспортуванням вантажу, до яких позивач прямого відношення не має, в жодному разі не можуть бути тією обставиною, яка може впливати на формування податкового кредиту та нівелювати право позивача на включення до нього суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару на підставі договорів поставки.
Щодо наявності складських документів та договорів зберігання зерна, то їх укладання не передбачене для зазначеного способу організації умов поставки та переміщення товару. Згідно з нормами законодавства, складські документи (складські квитанції, складські свідоцтва) видаються зерновими складами у випадках отримання та передачі зерна на складських потужностях, що притаманне умовам поставки EXW. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.07.2019 по справі № 826/810/15.
Як встановлено судом, придбаний позивачем у ТОВ «Югагромаркет» товар на зерновому складі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» відразу переадресовувався експедитору - ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», з яким позивачем був укладений відповідний договір з декларування вантажів № 92 від 25.07.2018 року, для подальшого митного оформлення товару та відправки його на експорт. Дані обставини прослідковуються як зі змісту товарно-транспортних накладних, так і листами ТОВ «ЗПК Інзерноекспорт» № 867 від 01.11.2018, № 847 від 23.10.2018, № 677 від 01.08.2018 (т. 3 а.с. 48-50).
Також, судова колегія звертає увагу, що у своєму листі від 02.03.2020 № 02/03/20/1 ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» підтвердило що позивач - ТОВ «Поділляагрозахист» в період з 26.07.2018 року по 31.12.2018 року не проводило жодних розрахунків за послуги з терміналом ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», оскільки всі витрати щодо розвантаження товарів, його зберігання, подальшого вивантаження на теплоходи з портового зернового складу-терміналу поніс безпосередньо кінцевий одержувач товару компанія - нерезидент (т. 3 а.с. 52).
Наведене вкотре спростовує доводи апелянта про відсутність документів складського зберігання зерна, які в даному випадку з врахуванням способу поставки товару не були передбаченими.
Теж саме стосується і обставин транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ «Агроюкрейн», оскільки відсутність товарно-транспортних накладних пов'язується якраз із тим, що постачальник самостійно транспортував вказаний товар на умовах СРТ до Одеського морського порту, де відбулась його реалізація та придбання ТОВ «Поділляагрозахист», а всі дії з подальшого експортного продажу на замовлення позивача вчинялися ТОВ «Глобал Профітранс» згідно укладеного договору №12/02/2019-Е від 12.02.2019 року транспортного експедирування, за умовами якого експедитор самостійно організовував перевезення, зберігання зерна, транспортування та надання митно-брокерських послуг щодо його експортування, підтвердженням чого слугує акт виконаних робіт № 16 від 05.04.2019р.
Тобто, в межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до транспортування товару взагалі. Тому відсутність в позивача товарно-транспортних накладних по даній господарській операції не являється для нього жодним порушенням.
Відносно інших доводів відповідача про відсутність у позивача копій документів сільгоспвиробника (статистична форма 4 СГ, 29 СГ, 37 СГ), документів щодо якості товару, як це передбачено умовами договорів поставки, то суд враховує, що такі документи не є документами податкового (бухгалтерського) обліку, а отже їх неподання платником податків, у даному випадку не є обставиною, що може нівелювати право останнього на формування ним податкового кредиту. Вказане узгоджується висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 05 лютого 2019 року по справі N 816/217/16.
Колегія суддів вкотре наголошує, що позивач вступав в договірні правовідносини із ТОВ «Югагромаркет» та ТОВ «Агроюкрейн» не як із виробниками сільськогосподарської продукції, а тому прямого обов'язку щодо формування статистичної звітності зазначеної форми в таких осіб не було.
На переконання суду наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в формуванні таких документів носять виключно оціночний характер.
Також колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача реального (законного) джерела походження товарів, що на думку відповідача вказує на неможливість останніми формування таких активів з огляду на слідуюче.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно долученої відповідачем до матеріалів справи Узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Югагромаркет» від 19.04.2019р. № 140/15-32-14-12/40016519, отриманої на запит від ГУ ДФС в Одеській області, слідує, що ТОВ «Югагромаркет» надано для розгляду договори поставки від 20.07.2018р. та від 23.07.2018 р., додатки до них та інші первинні документи, які підтверджують господарські відносини між ТОВ «Злата-Колос» та ТОВ «Югагромаркет» по придбанню пшениці фуражної 6 клас (2018 року) та пшениці 3-го класу (2018 року). А отже, у ТОВ «Югагромаркет» була можливість реалізовувати відповідний товар в адрес позивача.
Крім того, відповідно до Узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Агроюкрейн» від 07.08.2019 року № 244/18-28-12-01-38, наданої ГУ ДФС у Сумській області слідує, що таке підприємство здійснювало придбання в період з жовтня 2018 року по травень 2019 року кукурудзи у товаровиробників ТОВ «Лін-Про», ТОВ ФГ «Слобода ДК», а в цьому проміжку часу (лютий-березень 2019 року) провело її реалізації в т.ч. ТОВ «Поділляагрозахист».
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неможливості встановлення ланцюгу постачання придбаного позивачем товару, а також наявність інформації про те, що у вищевказаних контрагентів позивача відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності трудові ресурси, або наявні у незначній чисельності; відсутні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів (послуг), тому неможливо підтвердити реальність здійснення таких господарських операцій, враховуючи наступне.
По-перше, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.
Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.
По-друге, жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, а також на узагальнюючу податкова інформація із висновками контролюючого органу про можливість чи неможливість суб'єкта господарювання проводити відповідні господарські операції не може бути достатнім доказом неправомірних дій таких осіб, оскільки наявність певної інформації про господарську діяльність контрагентів позивача, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 817/560/17).
Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем до суду першої інстанції на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Югагромаркет» та ТОВ «Агроюкрейн», судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства. Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.
Також з'ясовано, що метою придбання позивачем зерна пшениці у ТОВ «Югагромаркет» та кукурудзи у ТОВ «Агроюкрейн» є отримання позитивного фінансового результату (прибутку) в результаті подальшої реалізації (продажу) товару (експорту), що підтверджується наявними у матеріалах справи вантажно-митними деклараціями.
На момент укладення договорів поставки між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку. Крім того, на момент підписання відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, ТОВ «Югагромаркет» та ТОВ «Агроюкрейн» не були припинені, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.
Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Таким чином, обґрунтованість посилань контролюючого органу щодо підтвердження відсутності фактичних дій з боку контрагентів позивача, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, спростовується нормами чинного законодавства України, які не ставлять у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, відповідачем під час здійснення перевірки таких обставин достеменно не встановлено. Так само як і факт наявності кримінального провадження, до якого може мати відношення ТОВ «Агроюкрейн» (його посадові особи), за відсутності вироків суду, що набули законної сили, не може бути доказом фіктивності здійснюваних такою особою господарських операцій.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що господарській операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Югагромаркет» та ТОВ «Агроюкрейн» здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак висновок контролюючого органу про заниження ТОВ «Поділляагрозахист» податку на додану вартість в сумі 339566,30 грн. за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Югагромаркет» та в сумі 160088,67 грн. за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Агроюкрейн» є безпідставним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2019 року № 0002780507 є протиправним та підлягає скасуванню.
Даючи оцінку доводам апелянта стосовно нереальності господарських операцій позивача із ТОВ «Укр Альфа Інвест», судова колегія вказує на слідуюче.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи,між ТОВ «Поділляагрозахист» (замовник) та ТОВ «Укр Альфа Інвест» (експедитор) 22.01.2019 року укладено договір транспортного експедирування № АТ 01/22, за умовами якого експедитор зобов'язується від свого імені, за плату і за рахунок замовника забезпечити здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом (пункт 2.1 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору перевезення вантажів здійснюється перевізником, що має договір з експедитором, на підставі заявки замовника, які є невід'ємною частиною цього договору. Порядок розрахунків між сторонами визначено розділом 5 Договору, згідно пунктів якого вартість кожної конкретної експедиторської послуги узгоджується сторонами у заявках. За результатами наданих послуг експедитор складає та подає на підпис замовнику Акт виконаних робіт, необхідні документи до нього та податкову накладну. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури та підписання сторонами відповідного Акту (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору).
Виконуючи умови вказаного договору сторони погодили та підписали заявки на організацію перевезення вантажу по території України № 4 від 01 лютого 2019 року, № 5 від 05 лютого 2019 року, № 6 від 01 лютого 2019 року, № 7 від 05 лютого 2019 року, № 10 від 14 лютого 2019 року, № 11 від 14 лютого 2019 року, № 14 від 22 лютого 2019 року, № 23 від 19 лютого 2019 року, № 25 від 20 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 179-187).
На замовлення ТОВ «Поділляагрозахист» ТОВ «Укр Альфа Інвест» на протязі січня-лютого 2019 року надавало послуги перевезення сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи) придбаної ТОВ «Поділляагрозахист» у наступних постачальників: ТОВ «Агро Енерджи» (договір поставки ПШ-01 від 08.01.2019, специфікація № 1 від 09.01.2019); Фермерського господарства « Хмельова В.В.» (договір поставки № ПШ-05 від 31.01.2019, специфікація № 1 від 31.01.2019); ДП ДГ «Пасічна» НВЦ «Соя» НАНУ (договір купівлі-продажу № 23-11/18-К від 22.11.2018).
За результатами наданих послуг з перевезення ТОВ «Укр Альфа Інвест» надало ТОВ «Поділляагрозахист» акти здачі - приймання робіт № 2 від 01 лютого 2019 року, № 3 від 01 лютого 2019 року, № 4 від 05 лютого 2019 року, № 5 від 06 лютого 2019 року, № 6 від 05 лютого 2019 року, № 7 від 07 лютого 2019 року, № 8 від 11 лютого 2019 року, № 9 від 11 лютого 2019 року, № 10 від 18 лютого 2019 року, № 11 від 18 лютого 2019 року, № 23 від 19 лютого 2019 року, № 12 від 20 лютого 2019 року, № 14 від 27 лютого 2019 року, № 13 від 20 лютого 2019 року, № 25 від 20 лютого 2019 року та товарно-транспортні накладні № 18 від 30.01.2019 року, № 15 від 30.01.2019 року, № 9 від 31.01.2019 року, № 8 від 31.01.2019 року, № 7 від 31.01.2019 року, № 16 від 31.01.2019 року, № 27 від 04.02.2019 року, № 26 від 04.02.2019 року, № 25 від 04.02.2019 року, № 125 від 31.01.2019 року, №126 від 31.01.2019 року, № 1 від 06.02.2019 року, № 2 від 06.02.2019 року, № 3 від 06.02.2019 року, № 4 від 07.02.2019 року, № 5 від 07.02.2019 року, № 6 від 07.02.2019 року, № 30 від 08.02.2019 року, № 31 від 08.02.2019 року, № 32 від 08.02.2019 року, № 33 від 08.02.2019 року, № 49 від 16.02.2019 року, № 50 від 19.02.2019 року, № 26 від 19.02.2019 року, № 27 від 26.02.2019 року, № 00103 від 25.02.2019 року, № 30 від 26.02.2019 року, № 29 від 26.02.2019 року, № 32 від 26.02.2019 року, № 31 від 26.02.2019 року, № 21 від 19.02.2019 року, № 22 від 19.02.2019 року, № 23 від 19.02.2019 року, № 24 від 19.02.2019 року, № 25 від 19.02.2019 року, № 26 від 19.02.2019 року, № 13 від 19.02.2019 року, №14 від 19.02.2019 року, № 2425 від 15.02.2019 року, № 150219 від 15.02.2019 року, № 2418 від 15.02.2019 року, № 121 від 15.02.2019 року, № 00028 від 15.02.2019 року, № 10 від 16.02.2019 року, № 113 від 16.02.2019 року, № 9 від 16.02.2019 року, № 07 від 16.02.2019 року, № 11 від 16.02.2019 року (т. 1 а.с. 212-250, т. 2 а.с. 1-24).
ТОВ «Укр Альфа Інвест» виписано рахунки-фактури на оплату № 21 від 30 січня 2019 року, № 24 від 04 лютого 2019 року, № 64 від 28 лютого 2019 року, № 63 від 27 лютого 2019 року, № 60 від 26 лютого 2019 року, № 32 від 04 лютого 2019 року, № 30 від 06 лютого 2019 року, № 45 від 15 лютого 2019 року, 46 від 15 лютого 2019 року, № 42 від 18 лютого 2019 року, № 47 від 18 лютого 2019 року, № 97 від 19 лютого 2019 року, № 59 від 22 лютого 2019 року (т. 2 а.с. 25-37).
У свою чергу ТОВ «Поділляагрозахист» оплатило вартість отриманих послуг згідно виставлених рахунків, наступними платіжними дорученнями № 11516 від 01 лютого 2019 року на суму 33999,60 грн., № 11538 від 04 лютого 2019 року на суму 72450 грн., № 11539 від 05 лютого 2019 року на суму 2014,96 грн., № 11602 від 07 лютого 2019 року на суму 18954 грн., № 11641 від 08 лютого 2019 року на суму 30000 грн., № 11679 від 12 лютого 2019 року на суму 1180,10 грн., № 11886 від 21 лютого 2019 року на суму 11135,36 грн., № 11885 від 21 лютого 2019 року на суму 11501,12 грн., № 11888 від 21 лютого 2019 року на суму 10642,50 грн., № 11804 від 18 лютого 2019 року на суму 7076,40 грн., № 11805 від 18 лютого 2019 року на суму 217500 грн., № 11883 від 21 лютого 2019 року на суму 100000 грн., № 11905 від 22 лютого 2019 року на суму 195000 грн., № 11954 від 26 лютого 2019 року на суму 165300 грн., № 12016 від 28 лютого 2019 року на суму 2888,40 грн., № 12018 від 28 лютого 2019 року на суму 87000 грн., № 12019 від 28 лютого 2019 року на суму 70000 грн. (т. 2 а.с. 38-54).
За наслідками наданих послугах вантажного перевезення ТОВ «Укр Альфа Інвест» складено та передано ТОВ «Поділляагрозахист» податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки, а їх копії містяться в матеріалах справи, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зміст даної операції відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Поділляагрозахист».
В подальшому, у рядку 10.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року та додатку № 5 до податкової декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок ( №9119614240 від 07.06.19) позивачем включено до складу податкового кредиту суму 182924,34 грн., сформовану за наслідками проведених операцій із ТОВ «Укр Альфа Інвест».
Основними мотивами, які лягли в основу висновку контролюючого органу про нереальність здійснення даної господарської операції є те, що за отриманою інформацією власники транспортних засобів, зазначені в графі «Автомобіль», «Причіп/Напівпричіп» наданих позивачем товарно-транспортних накладних заперечують свою причетність до надання відповідних послуг по перевезенню вантажу перевізником ТОВ «Укр Альфа Інвест». Останнє, в свою чергу, за наявною податковою інформацією не залучало третіх осіб для надання відповідних послуг по перевезенню, не має власних засобів, персоналу для надання таких послуг, тобто не могло здійснювати дану операцію.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд враховує те, що на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом не було отримано в повному обсязі усі відповіді на раніше надіслані запити до оперативних управлінь Головних управлінь ДФС у областях стосовно причетності власників транспортних засобів, що зазначені в ТТН, до транспортування товару та відображення податкових зобов'язань у їх податкових обліках. Тобто, даний висновок відповідача про безтоварність господарської операції на час винесення податкового повідомлення-рішення був явно передчасний.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги доказів відповідача, які подані ним уже в процесі розгляду справи, а саме письмових пояснень відібраних співробітниками податкової міліції від громадян - власників транспортних засобів, які зазначені в спірних ТТН, з огляду на те, що вони отримані не в межах судового розгляду, а лише в порядку опитування при наданні відповіді на запит податкового органу.
Крім того, погоджується зх виснвком суду першої інстанції, що у даному випадку сам факт отримання свідчень від осіб про їх непричетність до стосунків із ТОВ «Укр Альфа Інвест» чи із ТОВ «Поділляагрозахист» не є беззаперечною обставиною, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених за участю таких осіб. Це, з поміж іншого, пояснюється також і тим, що дані особи не були допитані як свідки, не перебувають в жодному процесуальному статусі, а тому мають змогу надавати будь-які покази, їх змінювати, відмовлятися від них. Такі пояснення не є остаточними, а тому в розумінні положень КАС України не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Більше того, не спростованою залишається і та обставина, що такі особи можуть приховувати факти власної господарської діяльності чи допущені ними можливі порушення податкового законодавства. З урахуванням тієї інформації, що міститься в товарно-транспортних накладних, поясненнях осіб - власників транспортних засобів, водіїв, для підтвердження дійсних обставин щодо перевезень відповідного вантажу, необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи - водіїв/експедиторів, які вчиняли підпис в таких ТТН. Відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що такі водії не брали участі у відповідних операціях з перевезення вантажу.
Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами проведення позапланової документальної перевірки, визначено пунктом 78.7 ст. 78 ПК України та ст. 83 ПК України. Окремі документи як то письмові пояснення осіб чи протоколи допитів учасників кримінального провадження, тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КАС України підстави для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обґрунтовувати свої рішення окремими твердженнями, отриманими оперативними підрозділами органів досудового розслідування.
Колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта, стосовно наявності недоліків у складанні наданих до перевірки ТТН, а саме відсутності у них інформації стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, оскільки такий товар доставлявся на зерновий склад згідно умовами договорів поставки, і на зворотах таких ТТН містяться всі необхідні відмітки щодо прибуття, розвантаження товару, його маси, тощо.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
При цьому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не встановлюються правила податкового обліку, а лише встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку.
В даному випадку дослідивши наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, колегія суддів, що ці документи в повній мірі дають можливість зрозуміти характер господарської операції, а саме заповнені основні реквізити щодо пункту навантаження, розвантаження, реквізити сторін, марка, модель та номер транспортного засобу, прізвища і ініціали водіїв, які перевозили вантаж, наявні відомості про вантаж, його масу, також міститься інформація про дату та час прибуття вантажу на зерновий склад, дата його розвантаження.
При цьому, колегія суддів наголошує, що певні недоліки в оформленні таких документів які не впливають на визначення змісту та обсягу проведеної господарської операції, не можуть бути безумовною підставою для висновку про її відсутність.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 року у справі N 826/15112/16.
Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Укр Альфа Інвест» персоналу, необхідного для надання послуг, відсутність доказів залучення третіх осіб щодо перевезень вантажу, транспортних засобів, інших виробничих умов, які є економічно необхідні для здійснення діяльності з транспортування товару, то колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання певного обсягу робіт; податкове законодавство не ставить право платника на декларування податкового кредиту в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання відповідних послуг (робіт) його контрагентом. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.
При цьому як уже наголошувалось судом вище, платник податків не повинен бути залежним від дотримання вимог податкового законодавства та податкової дисципліни його контрагентом, позаяк відповідальність такого платника носить індивідуальний характер.
Щодо посилань апелянта на інформацію оперативних підрозділів ДПС, інших правоохоронних органів, а також відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що слідчим управлінням ГУ ДФС у Полтавській області розслідується кримінальне провадження № 32019170000000017, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України за фактом ухилення службовими особами ТОВ "Укр Альфа Інвест" від сплати податку на додану вартість, то суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом. Такі висновки неодноразово були підтримані як Верховним Судом України у постановах від 05 березня 2012 року у справі N 21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі N 810/5645/14, а також і Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі N 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі N 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі N 816/809/17.
Відповідно, до винесення вироку в рамках кримінального провадження матеріали, зібрані в рамках вказаних кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі згідно ст. 78 КАС України може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Разом із тим на спростування вище наведеним доводам відповідача судом також встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, в ухвалах Київського районного суду м. Полтави від 03.03.2020 року та від 06.03.2020 року по справі N 552/1346/19 міститься посилання на те, що відповідне кримінальне провадження N 32019170000000017, яке внесене до ЄРДР 22.02.2019 року за ч. 2 ст. 212 КК України закрито 27.11.2019 року на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України.
У той же час відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких інших належних доказів про те, що ТОВ «Укр Альфа Інвест» здійснювало протиправну, злочинну діяльність, що спрямована на формування необґрунтованої податкової вигоди, і що позивач був обізнаний про можливий незаконний характер такої діяльності його контрагентів.
У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.
Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Також, у справі "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява N 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".
Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу N 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу N 1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.
Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.
Дослідивши матеріали справи, та встановивши усі обставини справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами: ТОВ «Укр Альфа Інвест», ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача, а також обов'язковими податковими накладними, достовірність та правильність оформлення яких податковий орган не ставить під сумнів, у зв'язку з чим є безпідставним твердження відповідача про порушення ТОВ «Поділляагрозахист» вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України.
З огляду на вищенаведені правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» та ТОВ «Укр Альфа Інвест» в ході виконання господарських операцій з поставки товару та транспортування вантажу.
У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 03.12.2019 року за № 0002780507 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 682579 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 341290 грн. є протиправним, та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Натомість, матеріалами справи не доведено, що відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 вересня 2020 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Біла Л.М.