Справа № 120/200/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
22 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
представника позивача: Мишковської Т.М.,
представника відповідача: Козлачкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу,
у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2019 року №0005521305, №0005531305 та податкову вимогу від 19.04.2019 року №93212-50.
02 червня 2020 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що 03.09.2007 року між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання кредиту № 11013672000, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надано кредитні кошти, на придбання квартири, в іноземній валюті в розмірі 58500 USD, що дорівнює еквіваленту 295425 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, зі строком остаточного повернення не пізніше 01.09.2034 року.
25 вересня 2015 року між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11208350000 від 03.09.2007 року. Згідно умов додаткової угоди, банк здійснює анулювання (прощення) частини заборгованості, у разі подання позичальником банку відповідного клопотання (заяви) щодо анулювання (прощення) частини заборгованості за договором та погашення позичальником частини заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 417465,41 грн. у валюті наданого кредиту за договором за курсом уповноваженого банку, а саме за курсом купівлі такої валюти банком на МВРУ, що склався на дату купівлі такої валюти банком за заявою клієнта.
Згідно п. 1.3 додаткової угоди, у разі прощення (анулювання) боргу позичальник зобов'язується самостійно сплатити всі податки та збори, що передбаченні чинним законодавством на день анулювання (прощення) боргу з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації за відповідний звітний період, в якому проводиться анулювання (прощеного) боргу.
Також, 25.09.2015 року між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту №11475739000. Згідно умов договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 417465,41 грн. строком до 25.08.2040 року, з метою погашення заборгованості згідно договору про надання споживчого кредиту №11208350000 від 03.09.2007 року, укладеного між АТ "УкрсСиббанк" та позичальником. Кредит надавався шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок в національній валюті, відкритий позичальником в Банку.
Згідно повідомлення банку від 30.09.2015 року №31-4-1-7/283, позивачу анульовано кредитну заборгованість, що станом на 30.09.2015 року становила 22217,52 USD, що складає 478310,17 грн. Зі змісту повідомлення також вбачається, позивачу повідомлено про те, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо та вказали про необхідність самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір.
Так, працівниками ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "УкрСиббанк", за результатами якої складено акт від 08.01.2019 року №35/13/ НОМЕР_1 .
У ході проведеної перевірки податковим органом виявлено наступні порушення:
-пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 "в" ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті неподання податкової декларацій про майновий стан та доходи за 2015 рік;
- пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164, пп.168.4.5 п. 168.4 п.179.1, п.179.7 ст 179 ПК України, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 93687,02 грн.;
- пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України внаслідок чого, визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за 2015 рік в сумі 7072,2 грн.
На підставі акта перевірки 28.02.2019 року відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
-№0005521305 по податку на доходи фізичних осіб (сума грошового зобов'язання 117108,78 грн., у тому числі: основний платіж - 93687,02 грн., штрафна санкція 23421,76 грн.);
- №0005531305 по військовому збору (сума грошового зобов'язання 8840,25 грн., у тому числі: основний платіж - 7072,2 грн., штрафна санкція - 1768,05 грн.).
Також, 19.04.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкову вимогу №93212-50 на суму 173261,23 грн., в тому числі за основним платежем 100759,22 грн., штрафні (фінансові) санкції 25189,81 грн. та пеня 47312,20 грн.
Не погодившись з такими рішеннями та податковою вимогою позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, пп. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (ПК України) визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Проте, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Проте, при визначенні до сплати грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб відповідач не застосував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України та не врахував того, що до додаткового блага платника податків не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01 січня 2014 року не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.
Таким чином, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01 січня 2014 року і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 1 січня 2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року.
Тобто, необхідною передумовою для застосування п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України є саме зміна валюти кредитування.
Так, на виконання вимоги суду представником відповідача надано додаткові пояснення щодо розрахунку суми донарахованих податків і зборів та штрафних санкцій до акту позапланової невиїзної документальної перевірки ОСОБА_1 від 08.01.2019 року №35/13/ НОМЕР_1 , із змісту яких встановлено, що суми визначені у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та у вказаному розрахунку значно відрізняються, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Також, як наслідок податкова вимога теж є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 року №0005521305 та №0005531305.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 19 квітня 2019 року №93212-50.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 4336,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 вересня 2020 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Совгира Д. І.