29 вересня 2020 року справа №200/1881/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №200/1881/20-а (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.14) просила:
-визнати протиправними дії і бездіяльність відповідача по відмові позивачу в призначенні і виплаті пенсії за вимогами ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;
-зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вимогами ЗУ «про пенсійне забезпечення» з урахуванням середнього заробітку, з якого відраховані податкові внески по Україні за 3 роки (2017-2018-2019), що передують року призначення.
В обґрунтування позову зазначила, що перебуває на пенсії з 1994 року, отримує пенсію на віком на підставі Закону №1058.
У жовтні 2019 їй стало відомо про право на отримання пенсії за Законом № 1788, яка розміром вище.
09 жовтня 2019 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вказаним Законом, проте відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за законом №1788.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі шляхом виходу за межі позовних вимог - скасувати протиправне рішення відповідача та зобов'язати пенсійний орган призначити пенсію за Законом №1788
Обґрунтування апеляційної скарги
Суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач безпідставно, попри змісту заяви позивача від 24.04.2007 року перевів її на пенсію за віком по Закону №1058, яким зменшено розмір пенсії. Висновки суду першої інстанції, що перевід на пенсію за Законом №1058 було здійснено за заявою позивача є надуманим та не підтверджується жодним доказом.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (а.с.3-4)
За довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ 0603393 позивач є інвалідом другої групи безстроково (а.с.4)
09.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу з заявою довільної форми про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із середньої заробітної плати за три роки, які передують часу подання заяви (2016-2017-2018). Також просила здійснити перерахунок та виплатити за весь час отримання пенсії за Законом №1058, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини відповідача (а.с.5)
23.10.2019 року відповідачем надана відповідь, відповідно до якої позивач перебувала на обліку в управління як одержувач пенсії за вислугу років з 01.09.1994 року. За її заявою від 24.04.2007 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком за Законом №1058. Визначено розмір пенсії ОСОБА_1 (а.с. 7)
13.12.2019 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України зі скаргою на відмову в призначенні пенсії за Законом №1788 (а.с.6)
Листом від 24.01.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України надано відповідь, в якій зазначено, що з 24.04.2007 згідно з особистою заявою позивача переведено на пенсію за віком за нормами чинного законодавства. З моменту переведення на пенсію за віком управлінням проведено всі перерахунки пенсії відповідно до змін прожиткового мінімуму згідно чинного законодавства.(а.с.8)
06.02.2020 року ОСОБА_1 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком за Законом №1788 «Про пенсійне забезпечення» (а.с.49)
Рішенням від 13 лютого 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону №1788 «Про пенсійне забезпечення» на підставі абз. 2,3,4,5,6 ч.2 ст.5 та ст.9 Закону №1058. (а.с.51-53)
Зазначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії.
Також матеріали справи свідчать, що з 01.09.1994 року ОСОБА_1 перебувала на обліку у відповідача та одержувала пенсію за вислугу років відповідно до діючого на той час Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» (а.с.45-48)
24.04.2007 року позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про переведення на вид пенсії за віком з врахуванням періоду заробітної плати з 01.08.1989 року по 31.07.1994 року (а.с.44)
Розпорядженням №140963 від 28.04.2007 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії в зв'язку з переходом з виду на вид за Законом №1058 (а.с.40-43)
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з відсутності підстав для задоволення позову.
Оцінка суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як свідчать матеріали справи пенсія ОСОБА_1 була призначена 01.09.1994 року за вислугу років відповідно до абз.8 ч.1 ст.52 та п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788), згідно яких (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти (…) при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку; працівники освіти (…), які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058).
На підставі частин першої та другої статті 43 Закону №1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Позивачу було розраховано розмір пенсії за документами, які знаходились в пенсійній справі станом на 01.01.2004 року.
24.04.2007 року ОСОБА_1 подана до відповідача заява про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058 в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою в квітні 2007 року, переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Згідно частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.
З 24.04.2007 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком, яку обчислено відповідно до ст.26-27, 40 Закону №1058 .
06.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком за Законом №1788.
Як визначено пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються:
принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
види пенсійних виплат;
умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;
пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком;
мінімальний розмір пенсії за віком;
порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування;
організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно частини першої статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, пенсія за віком, про призначення якої просила ОСОБА_1 в заяві від 06.02.2020 року, призначається за Законом №1058, а не за Законом №1788.
Крім того, на час звернення позивача з цією заявою до органів пенсійного фонду, вона вже була отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Крім того, частиною третьою статті 45 Закону №1058 визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Між тим, в даному випадку зазначені норми не можуть бути застосовані, оскільки позивач не просить переведення з одного виду на пенсії на інший, а помилково вважає, що їй необхідно призначити пенсію за віком за Законом №1788, при умові, що вона отримує пенсію за віком за Законом №1058. Тобто в даному випадку йдеться про один вид пенсії.
При цьому, при переведенні з одного виду пенсії на інший, показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058 в 2007 році, а не за 2017-2018-2019 роки, як помилково вважає позивач.
Також суд звертає увагу, що відповідно до довідки про індивідуальні відомості про особу ОСОБА_1 відсутні відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування в Реєстрі застрахованих осіб.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що пенсійним органом не допущено порушень діючого пенсійного законодавства при відмові позивачу в призначенні пенсії за її заявою від 06.02.2020 року, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Суд не приймає доводи апелянта про відсутність доказів наявності її заяви про переведення на пенсію за віком по Закону №1058, оскільки ці доводи спростовуються змістом самої заяви від 24.04.2007 року, підписаної особисто позивачем та матеріалами пенсійної справи.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №200/1881/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №200/1881/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 29 вересня 2020 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар