ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2020 року м. Київ № 640/17615/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за загальний період з 01.05.2018 по 31.12.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії з 01.05.2018, керуючись підзаконними актами, які не відповідають приписам законів України та міжнародно-правовим актам. Окрім того, позивач посилається на конвенції та рішення ЄСПЛ, якими визначено пенсію як майно, позбавлення якого порушує права людини.
У відзиві ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що позивач з 01.05.2018 пенсію не отримує, із заявою про поновлення виплати не зверталась, жодного боргу за спірний період не обліковується. Під час прийняття рішень стосовно позивача керувалось виключно чинними нормативно-правовими актами, з огляду на що, склад протиправних дій відсутній.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач, що не заперечується позивачем, ОСОБА_1 з 01.05.2018 не отримує пенсію від ГУ ПФУ в м. Києві.
У відповідь на заяву позивача від 19.07.2019 листом від 08.08.2019 ГУ ПФУ в м. Києві зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», як внутрішньо переміщена особа. Призначення, поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера з місяця надходження такої.
Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Особливості щодо виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 затверджено порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (надалі - порядок № 365).
Відповідно до п. 4 порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки (п. 5 порядку № 365).
Згідно п. 15 порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (Постанова № 637) регламентуються особливості таких виплат.
Пунктом 1 Постанови № 637 встановлено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Із наведеного убачається, що пенсія внутрішньо-переміщеним особам призначається (поновлюється) за відповідною заявою та місяцем її подання. При чому, недоотримана сума за час припинення пенсії обліковується та виплачується в окремому порядку. Облік такої заборгованості відбувається за наслідком призначення (поновлення) пенсії.
Суд погоджується з доводами позивача щодо неможливості посилатись на постанови Кабінету Міністрів України в частині, в якій вони суперечать законам, Конституції України та ратифікованим міжнародним угодам. Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України зобов'язані виплачувати пенсії за минулий час, не зважаючи на відсутність встановленого порядку таких виплат.
Водночас, визначальною підставою розрахунку суми пенсії за минулий час є звернення особи із заявою про поновлення виплат такої, що, як зазначають сторони, не було здійснено ОСОБА_1 .
Відтак, ГУ ПФУ в м. Києві не обліковувало заборгованість з виплати пенсії та не відмовляло ОСОБА_1 , оскільки були відсутні підстави для прийняття відповідного рішення. Як вже зазначалось, такою підставою є заява особи про призначення (поновлення) пенсійних виплат.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки позивачем жодним чином не поставлене питання стосовно протиправності припинення виплати пенсії з 01.05.2018, не наведено пояснення та обставини такого припинення та не заявлено вимоги визнати дії ГУ ПФУ в м. Києві протиправними, суд позбавлений можливості встановити обставини, за яких можливий вихід за межі позовних вимог.
За відсутності спору, поставленого перед судом, рішення, дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень вважаються правомірними.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який полягає у зобов'язанні відповідача виплатити пенсію за минулий період є передчасним. Наведеній вимозі передує з'ясування обставин припинення виплати пенсії та вирішення питання його правомірності.
У матеріалах справи знаходиться довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 935-5000002429 від 09.01.2019, за змістом якої, зареєстроване та фактичне місце проживання зазначене в Луганській області.
Жодних доказів перебування позивача в статусі внутрішньо переміщеної особи за місцем фактичного проживання в адміністративно-територіальній одиниці, на яку розповсюджується юрисдикція ГУ ПФУ в м. Києві під час спірного періоду позивачем не надано.
У той же час, позивачем надана копія запиту Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21.01.2019, у якому останнє просить виплатити пенсійну справи та повідомити, по який час пенсіонер забезпечений пенсією.
Відтак, з дати постановлення на облік в Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, обов'язок виплати недоотриманої суми пенсії позивачу, у розумінні п. 1 Постанови № 637, покладається саме на орган, що наразі здійснює пенсійні виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи викладене, зважаючи на відсутність боргу зі сплати пенсії, що обліковувався в ГУ ПФУ в м. Києві, звертаючи увагу позивача на те, що належним суб'єктом владних повноважень, який має виплачувати заборговану пенсію є Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, позовні вимоги до ГУ ПФУ в м. Києві є безпідставними, з огляду на що, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 5, 77, 90, 139, 241- 246, 255, 263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко