28 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2573/20
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській від 10.06.2020 №0027605305 про накладення штрафу за несвоєчасну сплату єдиного податку у сумі 4173,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що єдиний податок сплачувався нею вчасно, відповідно до чинного законодавства України, а тому висновки акта перевірки щодо несвоєчасності сплати єдиного податку не відповідають фактичним даним, у зв'язку з чим вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснювала свою діяльність у 2019 році на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради, то останній нараховані авансові внески по єдиному податку за ставкою 834,60 грн./на місяць, що призвело до утворення заборгованості та порушення терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку, про що складено відповідний акт, на підставі якого, у відповідності до норм чинного законодавства України, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що несвоєчасно сплачений податок - це сплата не у встановлений строк. Щодо повноти сплати єдиного податку, то відповідальність Податковим кодексом України не встановлена, і, навіть, якщо податок відповідач обчислює у розмірі 834,60 грн. щомісяця, то жодна стаття Податкового кодексу України не передбачає накладення штрафних санкцій за неповну сплату єдиного податку. Також звернула увагу суду на той факт, що порушення строків сплати єдиного податку, як вбачається з банківських документів, не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.08.2018 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця, основний вид економічної діяльності - 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2018 (а.с.21).
Як вбачається з витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.11.2018 №1825263404058, позивач з 01.10.2018 перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група, ставка платника єдиного податку - 18% до розміру мінімальної заробітної плати, без реєстрації ПДВ, види господарської діяльності - КВЕД 85.59, 55.10, 56.21, 68.20, 55.90, 55.20, 56.10, 56.30, 79.90, місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1 (а.с.22).
Відповідачем проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 та за її результатами 26.05.2020 складено акт №1275/25-01-53-05-21/ НОМЕР_1 камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб, у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. Ставка єдиного податку для 2 групи, відповідно до пункту 293.7 статті 293 Податкового кодексу України, у 2019 році становить 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року (4173,00 грн.) і складала 834,60 грн. Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 295.1 статті 295 розділу XIV глави 1 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку згідно Таблиці 1 (терміни сплати з 20.02.2019 по 20.11.2019 по 834,60 грн. кожного місяця (а.с.45).
На вказаний акт платником 29.05.2020 було подано заперечення №3/20, за результатами розгляду яких відповідач листом від 10.06.2020 №4521/ФОП/25-01-53-05-14 залишив висновки акту без змін (а.с.47-49).
Відповідач, враховуючи вищевказані висновки акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, передбаченого пунктом 295.1 статті 295 глави 1 Податкового кодексу України, за несплату (неперерахування) фізичною особою авансових внесків єдиного податку в сумі 8346,00 грн., винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2020 №0027605305, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 4173,00 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб (а.с.46).
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
За приписами пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 ПК України).
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.у статті 295 ПК України).
Відповідно до статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.
У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Пунктом 300.1 статті 300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до статті 122 ПК України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, видами господарської діяльності позивача є: КВЕД 85.59, 55.10, 56.21, 68.20, 55.90, 55.20, 56.10, 56.30, 79.90, а господарську діяльність позивач провадить за адресами: вул. Героїв Чорнобиля (біля загати), м. Чернігів; вул. Саксаганського, 6, офіс 419/1, м. Київ; квартал третій, 1, с. Рибаківка, Березанський район, Миколаївська область; проспект Перемоги, 62, офіс 309, м. Чернігів, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 16.11.2018 №1825263404058 (а.с.22).
Оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснювала свою діяльність у 2019 році на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради, суд дійшов висновку, що, в силу статті 293 ПК України, відповідачем правомірно для позивача у 2019 році застосовувалась максимальна ставка авансових внесків по єдиному податку у розмірі 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року (на 01.01.2019 - 4173,00 грн.), що складає 834,60 грн.
У відзиві на позов відповідачем вказано, що позивачем єдиний податок у 2019 році сплачено таким чином:
- станом на 01.01.2019 рахувалася переплата в сумі 74,46 грн.;
- 18.01.2019 - 751,14 грн., сума боргу 9,00 грн. (термін сплати 20.02.2019);
- 07.03.2019 - 593,22 грн., сума боргу 250,38 грн. (термін сплати 20.03.2019);
- 04.04.2019 - 751,14 грн., сума боргу 333,84 грн. (термін сплати 20.04.2019);
- 03.05.2019 - 751,14 грн., сума боргу 417,30 грн. (термін сплати 20.05.2019);
- 05.06.2019 - 751,14 грн., сума боргу 500,76 грн. (термін сплати 20.06.2019);
- 08.07.2019 - 751,14 грн., сума боргу 584,22 грн. (термін сплати 20.07.2019);
- 02.08.2019 - 751,14 грн., сума боргу 667,68 грн. (термін сплати 20.08.2019);
- 30.08.2019 - 751,14 грн., сума боргу 751,14 грн. (термін сплати 20.09.2019);
- 09.10.2019 - 751,14 грн., сума боргу 834,60 грн. (термін сплати 20.10.2019);
- 05.11.2019 - 751,14 грн., сума боргу 918,06 грн. (термін сплати 20.11.2019);
- 27.11.2019 - 918,06 грн. (термін сплати 20.11.2019).
Суд погоджується з розрахунком позивача та зазначає, що він підтверджується й поданими позивачем виписками та заявами на договірне списання, наявними в матеріалах справи, з різницею лише у даті сплати єдиного податку, оскільки відповідачем зазначено дату надходження коштів від позивача, однак вказана обставина у даному випадку не впливає на термін сплати вказаних у розрахунку сум (а.с.9-20).
Отже матеріалами справи підтверджується, що позивач у 2019 році кожного місяця не у повному обсязі сплачував (перераховував) встановлену чинним законодавством України суму єдиного податку - 834,60 грн., в результаті чого утворилась заборгованість.
За вказаних обставин суд констатує, що з огляду на встановлені в ході перевірки порушення та зазначені вище норми чинного законодавства України, відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому останнє скасуванню не підлягає.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх доводів щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, що в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).
Суддя В.В. Падій