28 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/2783/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної Служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 14.07.2020 №197822 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду від 07.09.2020 залучено до участі у справі Державну Службу України з безпеки на транспорті.
Обґрунтовуючи вимоги позивачем зазначено, що постанова про накладення адміністративного-господарського штрафу винесена незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, необґрунтовано, упереджено.
Під час здійснення вагового контролю автомобілю та причіпу водію на його вимогу не було надано жодних документів на автомобільні ваги, не було пред'явлено документів які б свідчили про проведення сертифікації та обов'язкової повірки. Фактично, працівники Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вказали, що жодних документів вони надавати не зобов'язані та якщо водій відмовиться проходити ваговий контроль його автомобіль буде поліцією заарештований та поміщений на штрафний майданчик. При цьому водій вказував, що спілкування працівників Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з ним носило зверхній та грубий характер. Іншими словами ні водію ні власнику автомобілю не було доведено законність використання автомобільних ваг, а також, не було доведена точність їх вимірювання. Крім того, працівники Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки самі вирішили, що водій не бажає підписувати вказаний акт про що зробили відповідну помітку. Водій не вказував відмови і взагалі наполягав на отриманні копії такого акту.
Також вказує, що навіть при наявності всіх необхідних документів (сертифікат, свідоцтво про проведення повірки тощо) на автомобільні ваги показники зважування не відповідатимуть дійсності, так як методика яка використовувалась при проведенні розрахунків навантаження на осі автомобілю не пристосована для розрахунку навантаження саме сипучих вантажів.
Протягом встановленого судом строку, представник відповідачів подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи свої дії правомірними.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній наголошує на протиправності оскаржуваної постанови та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
15.05.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки IVECO AS440S4, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом DENNISON TRAILER, державний номерний знак НОМЕР_2 та проведено зважування.
Під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб є власністю та використовується позивачем.
Зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, копія додається.
Після проходження габаритно-вагового контролю в автоматизованому режимі габаритно-ваговим комплексом було видано чек зважування, на підставі якого і було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд на суму 407,16 евро.
Після проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засобу складає 15,300 т. при нормативно-допустимих 11 т., навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 32,420 т. при нормативно-допустимих 22 т. Фактична маса транспортного засобу з вантажем склала 54,360 т. при нормативно допустимих 40 т. Таким чином, вагові параметри навантаження на одиночну вісь перевищило на 39,09%, на строєну вісь - 47,36%, загальна маса транспортного засобу з вантажем перевищила нормативно-допустиму на 35,9%.
В зв'язку з виявленням вищезазначених порушень (здійснення перевезення великовагового вантажу без відповідного дозволу), державними інспекторами було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.05.2020 №216459, який відповідно до пункту 21 Порядку №1567, складається в одному примірнику за встановленою формою.
За результатами розгляді матеріалів, відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 14.07.2020 №197822 у розмірі 34 000 грн, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку №403 взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, посадові особи Укртрансіпспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422;
видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до підпункту 2 та 3 пункту 1 Порядку №879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видасться довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а па запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Відповідно до пункту 21 у разі виявлення факту перевищення хоча б одною вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Зі змісту Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вбачається, що даний документ не містить характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування сипучий стан вантажу, тощо.
Проте вказані документи додані відповідачем до відзиву на позов. Аналізуючи наявні документи, можна дійти висновку, що зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, копія додається.
У відповідності до підпункту 2, 3 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до пункту 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повніша містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.
Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджено.
У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).
Враховуючи вищевикладене можна дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучім вантажем, який змінює розподіл навантажень па осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.
Також слід зазначити, що відповідно до частин 1-4 статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, .які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до пункту 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.
Крім цього, слід також зазначити, що автомобіль позивача перевозив щебінь фракції 5-10, що є сипучим вантажем. Останній є подільним (сипучим, рухомим) вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьвого заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на думку суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх сипучих властивостей, легко деформується та вільно переміщується під дією мінімальних сил.
Суд вважає обґрунтованою необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи. Таки вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який на час розгляду справи є чинним.
В свою чергу, існування такої методики і її використання відповідачем під час проведення контрольного зважування автомобіля позивача у відзиві не доведено.
До відзиву додано копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки клас точності яких середній та не вказано чи можуть ці ваги використовуватися для поосьового зважування, також не було надано Акт обстеження дороги, яка використовувалася для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі, що є порушенням пункту 11 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Проте наведені вище обставини не можуть бути підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, у зв'язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу.
Відповідно до п 12,5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Таким чином перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень без відповідного дозволу заборонено. Неможливість отримання дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень не спростовує результатів перевірки габаритно - вагових параметрів та не звільняє від відповідальності в разі їх порушення.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державто інспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Суд зазначає, що габаритні параметри транспортного засобу є незмінними та не можуть змінюватись, як і незмінними є вагові параметри транспортного засобу. В даному випадку, посилання позивача на відсутність методики та не врахування при зважуванні сипучості вантажу не спростовують того, що фактична маси автомобіля склала 54,360 т при нормативно допустимих 40 т.
Надані позивачем акт зважування від 14.05.2020, видаткова накладна від 14.05.2020 №2486 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 14.05.2020 (а.с.20-21) судом оцінюється критично та також не може бути підставою для визнання зважування як такого, що помилково визначило фактичну масу автомобіля.
Також слід звернути увагу на те, що розгляд адміністративної справи в установі відповідача проходив без участі як самого позивача так і його представника у зв'язку з тим, що повідомлення було отримано 20.07.2020. Повідомлення було направлено позивачу поштовим відправленням з наявним трек номером для відстеження відправлення. Так, уповноважена особа установи відповідача мала змогу перевірити чи було отримане повідомлення станом на проведення розгляду справи. Іншими словами повноважна особа знала або ж повинна була знати, що станом на день проведення розгляду справи 14.07.2020 позивач не отримав повідомлення і фактично не був обізнаний про дату та час проведення розгляду його справи.
З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про порушення пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (зі змінами та доповненнями) щодо процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме неналежне повідомлення позивача про такий розгляд, що потягло за собою також порушення права ознайомлюватися з матеріалами справи, надавати пояснення, докази, в тому числі, надані до суду, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, тощо.
Наведене, на думку суду, є достатньою підставою для визнання, в силу ст.2 КАС України, постанови від 14.07.2020 №197822 про застосування адміністративно-господарського штрафу необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин та з порушенням принципу рівності перед законом.
Враховуючи викладене, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної Служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови слід задовольнити.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної Служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 14.07.2020 №197822 про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_3 ).
Відповідач-1- Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ - 39816845)
Відповідач-2 Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000).
Повний текст рішення суду складено 28.09.2020.
Суддя Л.О. Житняк