про залишення без розгляду частини позовних вимог
21 вересня 2020 року справа № 580/2764/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю:
позивача - не з'явився,
представника відповідача - Шевченко Т.П.,
розглядаючи за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі - управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність управління Служби безпеки України в Черкаській області щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби;
- стягнути з управління Служби безпеки України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби в сумі 674259,39 грн.
02 вересня 2020 року представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтовуючи його тим, що останній день проходження військової служби ОСОБА_1 є 04.05.2016. Компенсація за неотримане речове майно виплачена йому відповідачем 11.12.2017, одноразова грошова допомога при звільненні - 26.06.2016, доплата компенсації за неотримане речове майно - 25.10.2019.
Вищевикладене свідчить про те, що позивач мав об'єктивно можливість знати про факт несвоєчасних виплат і, більше того, був безпосередньо обізнаний про них з указаних дат.
Виплата компенсацій за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій проведена 15.07.2020, згідно з рішенням суду від 03.06.2020 у адміністративній справі № 580/1367/20, розглянутої за висновками зразкового рішення у справі №620/42185/18 від 21.08.2019.
Отже, про непроведення виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій позивачеві могло бути відомо з моменту ухвалення зразкового рішення 21.08.2019.
Підтвердженням фактичної обізнаності щодо не проведення з позивачем цієї виплати є його заява від 16.10.2019.
Вищевказане свідчить, що позивач мав об'єктивну можливість знати про факт несвоєчасних виплат і, більше того, був безпосередньо обізнаний про них, а отже звернення до суду з позовною заявою від 21.07.2020 відбулося поза межами не лише місячного, а і шестимісячного строку.
Виходячи з цього, позов про зобов'язання стягнути середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні подано позивачем поза спливом строку звернення, а тому відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява має бути залишена без розгляду.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.
09 вересня 2020 року позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Під час вирішення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Суд враховує, що згідно пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Так, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Разом із тим суд акцентує увагу, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.
За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 цього Кодексу).
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Як свідчать матеріали справи, 26.06.2016 позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, 11.12.2017 - компенсацію за неотримане речове майно, 25.10.2019 - доплату компенсації за неотримане речове майно, проте до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 22 липня 2020 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
Разом з тим, виплата компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій проведена 15.07.2020, тобто позивач не пропустив місячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, а також зауважує на не наведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Згідно з частиною 3 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 205, 240, 241, 243, 248, 256, 294, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за неотримане речове майно залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 28.09.2020.
Суддя В.О. Гаврилюк