справа № 464/7343/17
про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
23 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Курпіта П.І.,
за участю:
позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідача Сапіга А.В.,
третя особа ОСОБА_2 ,
представник третьої особи Якібчук П.П.,
третя особа Корнацька Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кедик М.В. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування припису, -
ОСОБА_1 звернулась до Сихівського районного суду м. Львова із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17.09.2019 передано адміністративну справу № 464/7343/17 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування припису за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 15.10.2019 прийнято до розгляду справу № 464/7343/17.
23.09.2020 ОСОБА_1 подала заяву про відвід судді Кедик М.В.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Оскільки заява про відвід судді подана менш ніж за три дні до наступного засідання, отже така заява вирішується судом, що розглядає справу.
В обґрунтування письмової заяви вказано, що оскільки на дії судді Кедик М.В. подана скарга у Вищу раду правосуддя саме при розгляді даної справи, зазначені обставини в очах стороннього спостерігача можуть сприйматись як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення.
Позивач просила заяву про відвід судді задовольнити з підстав, викладених у заяві про відвід.
Представник відповідача щодо задоволення заяви про відвід судді заперечила, просила у її задоволенні відмовити.
Третя особа ОСОБА_2 та її представник просили заяву про відвід судді задовольнити з підстав, викладених у заяві про відвід.
Третя особа ОСОБА_3 щодо задоволення заяви про відвід судді заперечила, просила у її задоволенні відмовити.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема згідно з п. 4 за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заяви та наявності підстав для її задоволення, суд зазначає, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, яку згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права.
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" від 17.07.1997 року, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 року, "для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності".
Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".
Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та п. 58 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 07.08.1996 року).
Тому, для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Судом встановлено, що підставою для відводу судді Кедик М.В., як зазначає позивач, є
подання ОСОБА_1 скарги у Вищу раду правосуддя на дії судді Кедик М.В. при розгляді даної справи.
Однак, заявлені підстави для відводу не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не стосуються особистого відношення судді до результатів розгляду справи № 464/7343/17, а тільки відображають власну позицію заявника, яка ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодними доказами.
Більш того, обставини, що викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді Кедик М.В. у розгляді даної справи, з доводів заяви про відвід та доданих доказів не підтверджується.
З огляду на наведені норми процесуального права та викладені в заяві доводи, суд дійшов до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді у цій справі, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кедик М.В. по справі № 464/7343/17 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 36-40, 243, 248, 256 КАС України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.09.2020 (вх. № 47997) про відвід головуючого судді Кедик М.В. по справі № 464/7343/17 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2020.
Суддя Кедик М.В.